Рішення № 128042671, 11.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року м. Київ № 320/52128/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «БУДПОСТАЧ»

доРівненської митниці

пропро визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «БУДПОСТАЧ» з позовом до Рівненської митниці, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 02.08.2024 №UA204150/2024/000039/1 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Водночас, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської митниці про здійснення розгляду справи у відкритому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митниця діяла в порядку та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. Відповідачем встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, з урахуванням обставин на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

01.09.2021 між позивачем (далі-покупець) та виробником товарів компанією LIN YI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD., СО. (Китай) (далі -продавець) було укладено прямий контракт №1390, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари: ручний інструмент в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2010, що зазначаються в інвойсі.

24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.

14.02.2022, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk AS (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

22.05.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2010, а також комерційну пропозицію на товари за ціною 81 264,44 доларів США на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2010.

22.05.2024, продавець надав позивачу комерційний інвойс № CXBUD2401-1 для оплати товарів за ціною 81 264,44 доларів США на умовах 100% оплати перед доставкою, на умовах поставки FOB порт Qinqdao Китай правил Інкотермс 2010.

25.05.2024, для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 421320240000098850 за ціною 81 264,44 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

03.06.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 238831179.

01.07.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № C24MА3PPCJPX0064, що підтверджує країну походження товарів - Китай.

18.07.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653383373, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653383375.

23.07.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №27, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів у двох контейнерах за межами території України складає 239 435,41 грн., а також 3 496,01 доларів США.

Відповідно до накладної УМВС від 28.07.2024 №25739 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.

29.07.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2021 № 1390 за товари перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №511 грошові кошти в розмірі 81 264,44 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі та комерційній пропозиції.

02.08.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA204150002629U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 81 264,44 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA204150002629U4 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA204150/2024/000201, виписаної відповідачем, а саме:

- контракт від 01.09.2021 №1390 між позивачем та компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD., CO. (Китай) у новій редакції від 27.02.2023;

- прайс-лист продавця від 22.05.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2010;

- комерційний інвойс від 22.05.2024 № CXBUD2401-1 для відвантаження товарів за ціною 81 264,44 доларів США, на умовах поставки FOB порт Qinqdao Китай правил Інкотермс 2010;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.07.2024 № 511 про оплату продавцю коштів в розмірі 81 264,44 доларів США;

- митну декларацію Китаю від 25.05.2024 № 421320240000098850 для вивезення товарів в Україну за ціною 81 264,44 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі;

- сертифікат походження товару від 01.07.2024 № C24MA3PPCJPX0064 про країну походження Китай;

- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 NєUA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- коносамент від 03.06.2024 № 238831179 про перевезення товарів водним транспортом;

- рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 18.07.2024 № 5653383373 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 18.07.2024 №5653383375 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 23.07.2024 №27, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 239 435,41 грн., а також 3 496,01 доларів США;

- залізничну накладну УМВС від 28.07.2024 №25739, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;

- відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї від 02.08.2024;

- презентацію про товар, що містить опис та технічні характеристики від 02.08.2024;

- декларацію митної вартості.

02.08.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №13691, в якому зобов`язав декларанта надати додатково документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) переклад митної декларації країни відправлення;

3) зазначені в гр.24 накладної УМВС від 03.06.2024 № 238831179 - пакувальний лист,

специфікації до інвойсу (2шт.);

4) транспортні документи та документи, що підтверджують понесені витрати за усім

маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.

02.08.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.

02.08.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2024/000039/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів №№1, 2, 3 за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг.» інформаційне джерело: митна декларація від 07.03.2024 №100180/2024/3030.

В цей же день, 02.08.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA204150/2024/000201.

02.08.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією 24UA204150002638U0, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 108 245.40, ПДВ на 238 139.89 грн, що в сукупності становить 346 385,29 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд враховує наступне.

Розглянувши подані документи і матеріавли, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.

Суд зазначає, що у графі 33 спірного рішення відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав належних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у графі 33 спірного рішення відповідач як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «в гр.24 накладної УМВС від 28.07.2024 № 25739 зазначені пакувальний лист, специфікації до інвойсу (2шт.), які до митного оформлення не надані»; «П. 4 контракту від 01.09.2021 №1390 зазначається, що партія товару повинна

супроводжуватись пакувальним листом, однак до митного оформлення пакувальний лист не надано».

З огляду на зазначене, суд зауважує, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товарів.

При цьому слід врахувати вимоги ч. 5 ст. 53 МК України, згідно з якими забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального диста, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати чистові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявлено митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».

Крім того, специфікації до інвойсу не передбачені у переліку документів, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.

У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що «відповідно до коносаменту від

03.06.2024 № 238831179 портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 28.07.2024 № 25739 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому, до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України)».

Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості із вказаних підстав свідчать відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 23.07.2024 № 27, у якій зазначені послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна.

При цьому, у довідці зазначено вартість перевезення водним транспортом з Китаю до порту Гданськ у Польщі, а також вартість залізничного перевезення з порту Гданськ до кордону України в розмірі 3 000 доларів США. Вказане залізничне перевезення здійснюється через Славков (Польща).

Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 23.07.2024 № 27 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів.

При цьому, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідні розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема, що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.

Також, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надані».

З огляду на зазначене, суд зауважує, що у пункті 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № 11400072711 передбачено: «За домовленістю Сторін вартість та перелік послуг можуть фіксуватися також у додаткових письмових угодах....»

Отже, зміст вказаного пункту не свідчить про обов`язкову наявність додаткових письмових угод (Додатків).

Крім того, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що «До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 25.05.2024 № 421320240000098850 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній».

Суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не передбачена у переліку документів, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.

Обставини ненадання перекладу митної декларації країни відправлення не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто про наявність підстав, передбачених ч.3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів;

У графі 33 спірного рішення відповідач зазначив, що «Інформація з джерел інтернету від 02.08.2024 б/н не кореспондується з заявленими до митного оформлення товарами».

При цьому, про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості із вказаних підстав свідчать ті докази, що інформація з джерел інтернету не передбачена у переліку документів, визначених у ч. 2 ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.

Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості не вказав обсяг партії, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості

Згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів №№ 1,2 та 3 за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 07.03.2024

№ 100180/2024/3030.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної Декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17 зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд зазначає, що дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування». (Постанова Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20)

При цьому, позивачем товари були ввезені на підставі комерційного інвойсу від 22.05.2024 № CXBUD2401-1 за ціною 81 264,44 доларів США, на умовах 100% оплати перед доставкою, на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2010, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Qinqdao в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.

Відповідач у спірному рішенні не навів обгрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Водночас, в ході розгляду справи відповідачем не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному.

При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

При цьому, митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 826/8797/16, від 14 березня 2024 року у справі № 823/1696/17, від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, суд вважає, що позивачем було підтверджено заявлену митну вартість товару необхідними документами.

Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №UA204150/2024/000039/1, зв`язку із чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 5195,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.11.2024 № 1747.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 5195,78 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 02.08.2024 №UA204150/2024/000039/1 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) судовий збір у розмірі 5195 (п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 78 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці (ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.