Рішення № 128042044, 11.06.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/7507/25

В справі 760/3280/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

11 червня 2025 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора.

ІІ. Описова частина

ОСОБА_1 (далі - Позивач) в лютому 2025 року звернувся до суду з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач) про звільнення майна з-під арешту.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом зі свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору міни від 03 вересня 1998 року.

Позивач зазначає, що він звернувся до П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини. Однак, при здійсненні нотаріусом перевірки вищевказаного майна стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано арешт на цю квартиру, власником якої зазначена ОСОБА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт на вказану квартиру накладено на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 30 березня 2004 року № 679147, а саме обтяження зареєстроване П`ятою київською державною нотаріальною конторою 30.04.2004 за номером 3860.

11 листопада 2024 року Позивач, як він вказує, звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 08 листопада 2024 року про зняття арешту з нерухомого майна. Проте, листом № 5613 від 30 січня 2025 року Відповідач повідомив про неможливість задоволення вищевказаної заяви, оскільки виконавче провадження, згідно з яким внесено запис про арешт, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутнє. При цьому, Відповідач зазначив, що надати більш детальну інформацію не має можливості, оскільки вищевказане виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання, а чинним законодавством України не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними.

Позивач стверджує, що через наявність запису про арешт нерухомого майна він не може оформити свої спадкові права та у подальшому вільно розпоряджатись успадкованим майном, у зв`язку з чим виникла необхідність для захисту своїх порушених прав у суді.

Ухвалою від 07 лютого 2025 року у справі було відкрите спрощене провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання представника не направив.

У судове засідання від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Суд ухвалив розглядати справу на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем цієї частки майна. При оформленні спадщини виявлено, що на вказану квартиру накладено арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 30 березня 2004 року № 679147.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття арешту, однак отримав відмову з посиланням на те, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, знищене за закінченням терміну зберігання, і відомості про нього відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Суд вважає, що даний спір слід розглядати саме в порядку позовного провадження, а не як скаргу на дії державного виконавця. Це зумовлено тим, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, давно закінчене, а його матеріали знищені за закінченням терміну зберігання. Відсутність матеріалів виконавчого провадження та відомостей про нього в автоматизованій системі унеможливлює об`єктивну оцінку дій виконавця в порядку оскарження, оскільки підстави закінчення виконавчого провадження та правомірність накладення/незняття арешту встановити неможливо.

Таким чином, єдиним ефективним способом захисту порушеного права власності Позивача є звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Суд керується положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.

Підпунктами 4.15 та 4.18 статті 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа. Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 5 статті 59 цього Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» (1999) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Наявні у справі матеріали справи не дають можливості визначитись із тим, на якій підставі було закінчене виконавче провадження, і чи мав державний виконавець обов`язок зі скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Беззаперечно встановлено, що у даному випадку скасування арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (2016) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В справі немає відомостей про те, що після закінчення виконавчого провадження виконавчий документ повторно пред`являвся до виконання, а тому строк його пред`явлення до виконання є пропущеним. Крім того, немає відомостей про ініціювання стягувачем питання про поновлення йому строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним. Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло, і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, Позивач є спадкоємцем щодо нерухомого майна, на яке у 2004 році було накладено арешт. Разом з тим, виконавчих проваджень стосовно спадкодавця не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час та на даний час відсутні будь-які законні підстави для обмеження у розпорядженні цим майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, оскільки виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання, та оскільки Позивач в інший спосіб не може захистити своє порушене право власності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений постановою Відділу державно виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві №679147 від 30.03.2004 та зареєстрований П`ятою київською державною нотаріальною конторою 30.04.2004 (реєстраційний номер обтяження 3860).

2.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); адреса: м. Київ, пр. Берестейський, 50; код ЄДРПОУ 35008087;

Тертя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, адреса: м. Київ, вул. Машинобудівна, 8; код ЄДРПОУ 39023905.

Суддя: