Рішення № 128040689, 11.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуСправа №160/7609/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокол комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 27.12.2024 р. №47/д в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу одним платежем на момент подачі заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 10.04.2021 року по 08.09.2022 року проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначений факт встановлено рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №175/3527/23. ОСОБА_5 загинув під час проходження військової служби. ОСОБА_1 звернулась до п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_5 , однак, за наслідками розгляду цієї заяви за належністю відповідачем згідно оскаржуваного рішення, документи позивача було направлено на доопрацювання, тобто фактично відмовлено у виплаті спірної допомоги. Зазначене стало підставною для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали та витребувано документи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №175/3527/23, яким було вирішено позовну заяву позивачки, яка подавалася з метою оформлення по досягненню відповідного віку пенсії по втраті годувальника, отримання пільг та подальшого судового врегулювання спорів, що виникають щодо невиплати заробітної плати військовослужбовцю під час проходження служби не може свідчити про набуття нею статусу особи, яка має право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ. Позивач не має статусу «один із подружжя, який не одружився вдруге» вищевказаним рішенням суду даний статус (юридичний факт) не встановлено. З огляду на викладене, вважає, що оскаржуваний протокол прийнятий в межах компетенції та відповідає вимогам законодавства України.

Разом з тим, представником відповідача було подано клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_2 - мати загиблого; ОСОБА_3 - батька загиблого; ОСОБА_4 - дочку загиблого, оскільки рішення у даній справі вплине на права та обов`язки вказаних осіб, які не залучені до участі у даній справі.

Ухвалою суду від 31.05.2025 року залучено в якості третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Треті особи, пояснень до суду з приводу позовних вимог не надали.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 був мобілізований до лав Збройних Сил України у зв`язку з уведенням в Україні воєнного стану та оголошенням мобілізації.

Довідкою про причину смерті (до форми №106/0 №4798 (видається для поховання)) від 10.09.2022 року та лікарським свідоцтвом про смерть №4798 від 14.09.2022 року підтверджено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув з причин отримання вибухової травми внаслідок військових дій.

Згідно Висновку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.08.2023 року №7/18859/15 встановлено, що право цивільної дружини ОСОБА_5 ОСОБА_1 на одержання грошової допомоги не визначено, встановлює в суді факт проживання однією сім`єю.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №175/3527/23, яке набрало законної сили, позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Пенсійний Фонд України, Першотравенська міська рада, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, задоволено.

Встановлено факт спільного проживання як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 10 квітня 2021 року по 08 вересня 2022, за адресою: АДРЕСА_3

ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_5 під час виконання бойових завдань. При цьому, вказувала, що проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу, на підтвердження чого надала рішення суду цивільної юрисдикції про встановлення факту спільного проживання.

За наслідками розгляду зазначеної заяви документи позивача для призначення одноразової грошової допомоги відповідачем було повернуто на доопрацювання, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 року № 47/д.

Підставами такого повернення було зазначено, що відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя.

Вважаючи протиправним протокол комісії Міністерства оборони України із розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 27.12.2024 року №47/д в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Предметом спору в цій справі є рішення комісії Міністерства оборони України щодо направлення на доопрацювання пакету документів з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка, який загинув внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини. Тобто фактично позивачу було відмовлено у виплаті вказаної допомоги за наявних поданих нею документів.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон №2011-XII.

Правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги врегульовано статтями 16 - 16-4 Закону № 2011-ХІІ, які неодноразово зазнавали змін, зокрема, в частині визначення кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Суд, враховуючи закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів у часі, зазначає, що при вирішенні питання про наявність в особи права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги.

Наведене правило також знайшло своє відображення в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», за змістом якого одноразова грошова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Так, пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 2 зазначеної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Пунктами 1, 2 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначений Порядком №975.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Аналіз норм Закону № 2011-XII та Порядку № 975 свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність рішення відповідача щодо права позивачки як дружини померлого військовослужбовця на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-ХІІ, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка є членом сім`ї цього військовослужбовця, однак, не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

У зв`язку з цим суд зауважує, що згідно пункту 10 Порядку №975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII, а саме: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (в редакції статті 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивачки із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).

Оспорюване рішення відповідача мотивовано саме відсутністю доказів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця (надане рішення суду, яким встановлено факт перебування позивачки з загиблим військовослужбовцем у шлюбі без його реєстрації, на думку відповідача не свідчить про те, що позивачка перебувала на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-XII, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги).

Суд з такими висновками відповідача не погоджується та зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що факт спільного проживання позивачки з померлим військовослужбовцем однією сім`єю встановлено рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 року у справі №175/3527/23.

Таким чином, цим рішенням підтверджується факт того, що ОСОБА_5 спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки з ОСОБА_1 , тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.

Доведення того, що перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, позивач перебував на утриманні загиблого військовослужбовця не вимагається, оскільки за змістом наведених вище положень Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю передбачає наявність взаємних прав та обов`язків. При цьому, доведення окремо факту утримання може мати місце щодо осіб, які однією сім`єю з військовослужбовцем не проживали. Такі особи є окремою категорією осіб, які мають право на отримання спірної допомоги.

Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 06.04.2022 року у справі №826/9171/16.

У подальшому законодавець Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 року №3515-IX виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак, підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача. Разом з тим, положення частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивач є одним із подружжя, встановлено судом.

Враховуючи, що судом цивільної юрисдикції було встановлено факт проживання позивача з загиблим військовослужбовцем однією сім`єю як чоловіка і жінки, суд доходить висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачу документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації, що обумовило повернення документів, поданих позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі № 120/17960/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржуване рішення відповідача, суд вважає, що його прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що вказує на наявність підстав для його скасування як протиправне.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу одним платежем на момент подачі заяви про виплату одноразової грошової допомоги, суд зазначає про таке.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначати одноразову грошову допомогу, у зв`язку з чим, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, спосіб захисту порушеного права позивача у формі повторного розгляду поданої заяви про виплату спірної допомоги відповідає характеру спірних правовідносин та є належним.

Таким чином, суд, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів: договір про надання юридичних послуг від 12.10.2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4636 від 23.01.2020 року, ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1368230 від 12.03.2025 року, акт наданих послуг від 10.03.2025 року на суму 20000,00 грн, квитанція про сплату коштів від 10.03.2025 року на суму 20000,00 грн. Загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При цьому обов`язок доводити про неспівмірність витрат на правничу допомогу у даному випадку покладається на відповідача.

Зважаючи на незначну складність справи (з підстав чого остання була розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін), суд вважає, що сума у розмірі 20000,00 грн на оплату наданих адвокатом послуг є завищеною.

Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, а тому, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений з 20000,00 грн до 1500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 27.12.2024 року №47/д, оформлене у формі виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, складене за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, що викладені в цьому рішенні.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька