Рішення № 128037728, 11.06.2025, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2297/25

Провадження № 2-а/545/37/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Сущенка Владислава Вікторовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому зазначив, що 15.05.2025 року відповідачем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченім безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4736270, зі змісту якої вбачається, що 15.05.2025 року 12:35:09 водій керував автобусом при цьому здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Харків-Київ без узгодженої уповноваженим органом Національної поліції України схеми маршруту руху та розкладу руху, чим порушив п. 32.1. ПДР за що передбачена відповідальність за ст. 140 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із зазначеною постановою позивач ОСОБА_1 не погоджується в повному обсязі, вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки п. 32.1 ПДР України не передбачає обов`язку погоджувати схему руху із органами національної поліції, а він не може бути суб`єктом вказаного правопорушення, оскільки не є посадовою особою підприємства-перевізника.

Враховуючи вищенаведене, просить скасувати серії ЕНА № 4736270 від 15.05.2025 року складену відносно нього за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Ухвалою судді від 26.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу.

03.06.2025 року від сторони відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначили, що згідно п. 32.1 ПДР України, з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:

а)розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій;

б)умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів;

в)порядок буксирування двох і більше транспортних засобів;

З органамиНаціональної поліціїузгоджуються такожінші питаннязабезпечення безпекидорожнього руху,передбачені законодавчимиактами.Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», таким чином проводився відеозапис розгляду справи на портативну боді камеру, а також зафіксовано скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, відповідно до ст.90КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2025 року у відношенні ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченім безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4736270, зі змісту якої вбачається, що 15.05.2025 року 12:35:09 останній керував автобусом при цьому здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Харків-Київ без узгодженої уповноваженим органом Національної поліції України схеми маршруту руху та розкладу руху, чим порушив п. 32.1. ПДР за що передбачена відповідальність за ст. 140 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 7).

Згідно з ч. 2 ст.140КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, що тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10жовтня 2001року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пункт 2.1г Правилдорожнього руху (далі- ПДР), передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів».

При цьому, маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів (п. 1.10 Правил дорожнього руху).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник- фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій- особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; автобусний маршрут загального користування- автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; автобусний маршрут спеціальних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні пасажирські перевезення.

За змістом положень ст.39Закону України«Про автомобільнийтранспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, відповідно до яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника- ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса- посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Частиною другою статті 35Закону України«Про автомобільнийтранспорт» передбачено, що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг (ч. 4 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до п. 46 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КабінетуМіністрів України№ 176від 18.02.1997року (надалі по тексту Постанова КМУ № 176), регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

Згідно до п. 46 Постанови КМУ № 176 під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та паспорт маршруту.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що регулярні спеціальні пасажирські перевезення здійснюються автомобільними перевізниками у відповідності до автобусних маршрутів на підставі укладених договорів.

Представником відповідача- Департаменту патрульної поліції для доказування правомірності оскаржуваного рішення надано відеозаписи з бодікамер інспектора поліції.

Статтею 251КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 06.04.2025 року працює на посаді водія в ТОВ «Зелений слон 7» (а.с. 11), тобто останній лише виконував свої трудові обов`язки як найманий працівник, а не як надавач послуг з пасажирських перевезень.

Враховуючи вказане, в даній справі позивач виконував свої трудові обов`язки як найманий працівник, а не як надавач послуг з пасажирських перевезень.

В своючергу, відповідачем не доведено, що позивачем були здійснені саме регулярні пасажирські перевезення на підставі укладеного договору перевезення.

Беручи до уваги, що позивач заперечує порушення ним ч. 2 ст. 140 КУпАП, а доказів вчинення ОСОБА_1 відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст.251Кодексу Українипро адміністративніправопорушення та ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4736270 від 15.05.2025 року, відповідачем не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення з посиланням на належні та допустимі докази та наявність вини в діях водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 62Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що факт вчинення позивачем порушення ПДР України не підтверджено відповідачем належними і допустимими доказами, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 139 КАС України понесені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 286, 293, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 17, 139, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Сущенка Владислава Вікторовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4736270 від 15.05.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т. О. Зуб