Ухвала суду № 128037287, 27.05.2025, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1185/25

номер провадження 2-н/531/193/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі судді Герцова О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 5037,122 грн. та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч.1ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п.4 ч.3ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно частини 1статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Правила загальної підсудності застосовуються до всіх справ позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК України встановлює інший вид підсудності.

Статтею 30 ЦПК України для окремих видів позовів встановлено виключну підсудність. Так, згідно з частиною 1статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У справі № 462/7217/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11.07.2019 року зазначив, що правиласт.30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна.

Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Надання житлово-комунальних послуг з утримання майна нерозривно пов`язане з об`єктом нерухомого майна, зокрема вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є відповідач.

Позов, або заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна, має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження № 61-30812св18.

Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання боржника ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Натомість заявником заявлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться житловий будинок, що за територіальною підсудністю відноситься до Київський районний суд м. Полтави.

Таким чином, зазначений спір повинен бути вирішений в суді за правилами виключної підсудності, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

ЗгідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За положеннями чч. 1, 2статті 32 ЦПК Україниспори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, відповідно дост. 31 ЦПК України, дану заяву необхідно передати за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.30,31,32 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричнуенергію з ОСОБА_1 передати нарозгляд доКиївського районногосуду м.Полтавиза підсудністю.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доПолтавського апеляційногосуду протягомп`ятнадцяти днівз дняїї проголошенняшляхом поданняапеляційної скарги.

Суддя О. М. Герцов