Рішення № 1280372, 16.01.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.01.08 Справа№ 9/236

Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

До відповідача: Колективного підприємства «АКО», м. Львів,

Про стягнення 2868 грн. 32 коп. основного боргу, 247 грн. 51 коп. пені.

За участю представників:

Від позивача: Орищин Н.В. –п/к,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. 22 ГПК України, право відводу судді (ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді і секретаря судових засідань не заявлено. Представник не наполягає на фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, до відповідача: Колективного підприємства «АКО», м. Львів, про стягнення 14153 грн. 48 коп. боргу, в т.ч. 13485 грн. 62 коп. основного боргу, що складається з орендної плати та 677 грн. 86 коп. пені.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до вимог статті 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період з березня по серпень 2007р. на загальну суму 14153 грн.48 коп., в т.ч. 13485 грн. 62 коп. основного боргу, що складається з орендної плати за період з березня по серпень 2007р., та пеню, у розмірі 677 грн. 86 коп., уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду в судовому засіданні), просить стягнути з відповідача 13485 грн. 62 коп. основного боргу та 677 грн. 86 коп. пені, всього: 14153 грн. 48 коп.

Відповідач, втретє, повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву –не надіслав.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

У ході розгляду справи встановлено наступне.

16 жовтня 2006 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та колективним підприємством «АКО»(Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №151 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення площею 145,0 м. кв., розміщені на першому поверсі столярного цеху та нежитлові вбудовані приміщення площею 97,9 м. кв. в одноповерховій будівлі котельні загальною площею 242,9 м. кв., за адресою: м. Львів, вул. Збоїща, 15, що перебуває на балансі державного підприємства «Проектно - конструкторське технологічне бюро»Міністерства культури і туризму України.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% - на рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 3.5 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Станом на 06.11.2007р. заборгованість відповідача по орендній платі з врахуванням Договору про внесення змін до договору оренди від 28 березня 2007 року складає 13485 грн. 62 коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог), тобто за період з березня 2007р. по серпень 2007р., за несплачу у строки визначені договором суми орендної плати, відповідачем нараховано пеню у розмірі –677 грн. 86 коп. Розрахунок –в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його не виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України зазначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 9.2 Договору, спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Стаття 174 ГК України передбачає підстави виникнення господарських зобов'язань, однією з яких є наявність господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 175 ГК України чітко визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Виходячи з вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 даної статті законодавець передбачив, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Відповідно до статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 цієї статті передбачає, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до вимог викладених у частині 4 даної статті, господарські санкції застосовуються у встановле ному законом порядку за ініціативою учасників госпо дарських відносин, а адміністративно-господарські сан кції —уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

Так, у частині 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 219 ГК України передбачає, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в доход Державного бюджету України, так як Позивач увільнений від сплати останнього за своїми позовами, відповідно до статті 4 Декрету КМ України “Про державне мито”.

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки предметом даного спору є стягнення орендної плати та неустойки за невиконання умов договору оренди, і зазначений спір виник з невиконання зобов”язань за договором оренди № 151 від 16.10.2006 року, який сторони, в т.ч. ФДМУ по Львівській області ( як суб”єкт владних повноважень) укладали відповідно до норм ЦК України, під час укладання договору оренди його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав і обов”язків за договором, могли відмовитися від його укладання, відтак цей договір є цивільним (господарським), а не адміністративним, в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов”язковим для адміністративного договору, за даним договором кожний суб”єкт виступає як рівний один до одного.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44-49, 75, 69, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства «АКО», 79005, м. Львів, вул. Архипенка, 1 (код ЄДРПОУ 20817677) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, п. і. 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 ( на р/р 311140927032002, МФО 825014, банк ГУДКУ у Львівській області, ЄДРПОУ одержувача - 23949066) 14153 грн. 48 коп. загальної суми боргу, в т.ч. 13485 грн.62 коп. боргу з орендної плати та 677 грн. 86 коп. пені.

3. Стягнути з Колективного підприємства «АКО», 79005, м. Львів, вул. Архипенка, 1 (код ЄДРПОУ 20817677) в доход Державного бюджету України 141 грн. 53 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено - 08.11.2007р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки визначені ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя