Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 206/3235/25
Провадження № 1-кс/206/778/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2025м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052210000076 від 11.01.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка, Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовцю військової служби за мобілізацією, який проходив військову службу на момент вчинення кримінального правопорушення на посаді стрільця-помічника гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , на теперішні час проходить військову службу на посаді гранатометника 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_3 у військовому званні «солдат», не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Луганській області звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01.09.2023 самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що дислокувався на околиці населеного пункту АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби до моменту з`явлення 21.05.2025 до Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за адресою: АДРЕСА_3 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
03.06.2025 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій підозрюваного, на теперішній час виникла необхідність у застосуванні відносно солдата ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Так, під час досудового розслідування були допитані свідки, які прямо вказали на вчинення 01.09.2023 ОСОБА_5 самовільного залишення місця служби, вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану, що підтверджується протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження, які долучені до клопотання.
Таким чином, повідомлена ОСОБА_5 підозра на теперішній час є повністю обґрунтованою, що у свою чергу являється однією з необхідних підстав для застосування запобіжного заходу.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_5 під варту. На підставі викладеного, просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор та старший слідчий у судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання та підтвердив, що дійсно він самочинно залишив військову частину.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків обвинувачення; вчинити інше кримінальне правопорушення:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування підтверджується тим, що після вчинення кримінального правопорушення солдат ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, може ухилитися від проходження військової служби, чим підірвати бойову готовність та боєздатність підрозділу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- вчиняти інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що солдат ОСОБА_5 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за призовом на військову службу осіб за мобілізацією може вчинити інший військовий злочин, а саме дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу окрім іншого повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Так, під час досудового розслідування були допитані свідки, які прямо вказали на вчинення 01.09.2023 ОСОБА_5 самовільного залишення місця служби, вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану, що підтверджується протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження, які долучені до клопотання.
На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані старшим слідчим матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у можливому вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає старший слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, яке імовірно загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, ризик переховування зростає в умовах воєнного стану.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні.
Проте, старшим слідчим не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що старшим слідчим не зазначено, яким чином він може перешкоджати кримінальному провадженню та з огляду на те, що він раніше не судимий.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.
Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Однак, слідчий суддя звертає увагу, що не визначення розміру застави є правом суду, а не обов`язком.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Також, суд вважає за можливе при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 90840,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 199, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052210000076 від 11.01.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк до 60 діб, тобто до 10 серпня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Підозрюваний або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок за наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи або частка майна такого.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк два місяці наступні обов`язки:
прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.
Строк дії ухвали визначити до 10 серпня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Судове рішення № 128035396, Самарський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 11.06.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 206/3235/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: