Рішення № 128031350, 09.06.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5365/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/5365/24,

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595);

до відповідача: Громадської організації "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" (65091, м. Одеса, вул. Ленінградська, буд. 1, кв. 5; код ЄДРПОУ 26045827);

про стягнення 172 566,86 грн.

1. Суть спору.

09.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5503/24)Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача Громадської організації "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 172 566,86 грн.

Позовні умови обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов Договору оренди№34/3 від 28.01.2004, з урахуванням подальших угод про продовження умов договору, не повернув у визначений строк позивачу приміщення яке було об`єктом оренди, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 172 566,86 грн.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі №916/5270/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

09.01.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про вступ у справу (вх.№573/25).

09.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№575/25).

17.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№1720/25).

31.01.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№3517/25).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

У якості обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що згідно з договором оренди від 28 січня 2004 №34/3 (далі - Договір), укладеного між сторонами, позивачем було надано ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 97,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Покровський, 3.

Останнім Додатковим договором від 23.12.2019 продовжено строк дії договору до 31.12.2020 та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, а саме, сторони домовились, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а 3 01.01.2021 орендна плату в розмірі 3239,09 грн.(без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Так, позивач вказує, що після закінчення строку дії Договору відповідачем не було вжито дій щодо повернення об`єкта оренди, у зв`язку з чим позивач направив позовну заяву до Господарського суду Одеської області, та рішенням суду від 06.03.2024 висилено ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ з нежитлового підвального приміщення загальною площею 97,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Покровський, 3 та стягнуто неустойку у розмірі 318 887,96 грн. за період з 16.01.2021 по 30.08.2023.

Водночас, як зазначає позивач, об`єкт оренди відповідачем було повернуто лише 07.11.2024.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений був звернутися до суду із позовом про стягнення з ГО «ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ» неустойки за неповернення об`єкту оренди за період з 01.09.2023 по 07.11.2024, та яка становить розмір 172 566,86 грн.

3.2. Аргументи ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ".

Відповідач заперечує проти задоволення позовних, зазначаючи, що згідно акту обстеження нежитлового підвального приміщення, розташованого за адресою м.Одеса провулок Покровський, 3, комісія департаменту у складі робітників Департаменту та КУ «Муніципальна служба комунальної власності ОМР» встановили, що об`єкт станом на 15.05.2023р. не експлуатується, зачинений.

Відповідач вказує, що громадська організація з січня 2021 року неодноразово зверталась до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, секретаря Одеської міської ради Коваля І.М., голови Одеської міської ради Труханова Г.Л. з письмовими та усними зверненнями на особистих прийомах і при участі у радах з питань екології та повідомляла, що орендоване приміщення ними не експлуатується.

У зв`язку з відсутністю додаткового Договору або нового Договору оренди орендоване приміщення було відключене від електропостачання КП ЖКС «Портофранковський» в січні 2021 року. Приміщення було майже пустим у зв`язку з не можливістю здійснювати в ньому діяльність за відсутності світла і з причин частих аварій внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення і центрального опалення.

Також відповідач посилається на те, що ним були направлені листи до Департаменту та секретаря Одеської міської ради Коваля І.М., голови Одеської міської ради Труханова Г.Л. від 19.06.2023, 22.06.2023, 22.08.2023 з проханнями прийняти орендоване приміщення по акту прийому передачі. Проте відповіді на вказані звернення відсутні. На переконання відповідача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради не бажав і уникав приймати приміщення за актом прийому передачі.

У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про право власності САС № 440120 від 04.11.2009 територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт, який в цілому складається з приміщень літ. «А», загальною площею 127,7 кв.м., основною площею 49,3 кв.м., який розташований у м. Одеса по провул. Покровський, 3 (т.1,а.с.11-12).

28.01.2004 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ (Орендар) укладено Договір №34/3 оренди нежитлового приміщення (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: пров. Шухевича, 3, підвал, загальною площею 97,2 кв.м (т.1, а.с.12-17).

Згідно п. 1.2 Договору, строк дії договору з 28.01.2004 по 31.12.2004.

Згідно п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1,00 грн в рік за все приміщення без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Відповідно п. 2.4. Договору, Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У пункті 4.7. Договору встановлено, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому нім на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до пункту 7.9. Договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством Додатком № 1 до договору є розрахунок орендної плати.

28.01.2004 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ підписано акт приймання-передачі приміщення.

29.03.2007 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ укладено додаткове погодження №2 до Договору оренди нежитлового приміщення №34/3 від 28.01.2004, яким сторони договору продовжили строк дії договору до 27.03.2009. (т.1, а.с.18).

В подальшому між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ укладено додаткові погодження, а саме: №3 від 17.11.2008, №3/1 від 14.10.2009, №4 від 02.10.2010, №5 від 16.03.2011, №6 від 05.01.2012, №7 від 08.01.2013, якими сторони договору продовжували строк дії договору (т.1, а.с.19-25).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до Договору, а саме: №7 від 08.01.2013, №8 від 21.01.2014, №9 від 26.11.2014, №10 від 21.01.2016, №11 від 21.12.2016, №12 від 04.12.2017, №13 від 15.03.2018, №14 від 26.12.2018, №15 від 22.01.2020, якими продовжували строк дії Договору (т.1, а.с.26-41).

Так, Додатковим Договором № 15 від 22.01.2020 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2020. Також сторони виклали п. 2.2 договору у наступній редакції: «за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2021 орендну плату, що розрахована на 01.01.2020 у розмірі 3 239,09 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

Згідно акту обстеження нежитлового підвального приміщення від 15.05.2023, розташованого за адресою м.Одеса провулок Покровський, 3 комісія департаменту у складі робітників Департаменту та КУ «Муніципальна служба комунальної власності ОМР» вказано, що об`єкт на момент проведення огляду зачинений та не експлуатується, доступу в приміщення не має (т.1, а.с.82-84).

19.06.2023 ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" направлено листа №ЕЦ - 01/06 на ім`я директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради який одержаний відповідачем 19.06.2023, що вбачається з відмітки про отримання (вх.01.14/1079) (т.1, а.с.85-95).

У вказаному листі громадська організація проінформувала Департамент, окрім іншого про те, що ГО готове передати представнику Департаменту ключі від орендованого приміщення.

Також 19.06.2023 лист ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" направлено листа №ЕЦ - 02/06 на ім`я Секретаря Одеської міської ради, який було отримано міською радою 20.06.2023, що вбачається з відмітки (вх.02.2-06/12). Даний лист містив інформацію про те, що ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ готове передати Департаменту ключі від приміщення ще з дати закінчення Договору оренди (т.1., а.с.96-98).

19.06.2023 ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" направлено листа №ЕЦ - 02/06 на ім`я голови Одеської міської ради Труханова Г.Л., який зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.06.2023, що вбачається з відмітки (вх.02.2-06/14) (т.1, а.с.99-101). Вказаний лист дублює вимоги викладені у листі ГО за №ЕЦ - 02/06 від 19.06 2023 до Секретаря Одеської міської ради.

27.06.2023 ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ виданий Наказ №1 про призупинити статутної діяльності з 27 червня 2023 року у зв`язку з повною відсутністю фінансування, і неможливістю проведення Загальних зборів у продовж терміну більш ніж 5 років, та підтвердження, згідно статутних вимог, повноважень Президента та Президії ГО «ЕЦСРУ», в наслідок дії впродовж тривалого часу пандемії та воєнного стану в Україні. А також відсутності забезпечення кворуму оскільки від загального списку 20% членів організації вибили в наслідок смерті, 20% вибили в наслідок того що були вимушені покинути країну, 40% вибили в наслідок не виконання статутних вимог, 20% не мають можливість прийняти участь у діяльності ГО «ЕЦСРУ» у зв`язку зі станом здоров`я, та ситуацією у країні в наслідок пандемії та воєнного стану (т.1, а.с.104).

Також матеріали справи містять лист ГО "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ на ім`я директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Ахмерова О.О. №EЦ - 05/08 від 22.08.2023, яким відповідач заявив, що не в змозі надалі нести будь яку відповідальність за охорону та передачу орендованого приміщення та якщо Департамент готовий буде к прийому згаданого приміщення, то з його боку повинно бути скласти Акт прийому - передачі, з обов??язковою приміткою, що до громадської організації немає ніяких претензій, у тому разі і фінансових. Зазначений лист було одержано Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 22.08.2023 року (вх.01-10/00251), що підтверджується відміткою (т.1, а.с.102-103).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/3832/23 розглянуто спір між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ про виселення з нежитлового підвального приміщення загальною площею 97,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Покровський, 3 та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 318 887,96 грн. За результатами розгляду якої, судом було виселено ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ з нежитлового підвального приміщення загальною площею 97,2 кв . м ., розташованого за адресою: м . Одеса, пров. Покровский, 3 та стягнуто з ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ на користь Департаменту неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 16.01.2021 по 30.08.2023 у розмірі 314 938,61, 61 грн. та судовий збір у розмірі 7408,00 грн. (т.1,а.с.43-44).

07.11.2024 ГО «Екологічний центр сталого розвитку України» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради підписано акт приймання-передачі вищезазначеного об`єкта оренди що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Покровский, 3 (т.1, а.с.48).

Матеріали справи місять акт розрахунок неустойки, складений позивачем, відповідно до якого неустойка відповідача за період з 01.09.2023 по 07.11.2024 складає 172 566,86 грн. (т.1, а.с.42).

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як було з`ясовано судом, 28.01.2004 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ГО Екологічний центр сталого розвитку України (Орендар) укладено договір № 34/3 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: пров. Шухевича, 3, підвал, загальною площею 97,2 кв.м. (п. 1.1 Договору).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №34/3 від 28.01.2004, а саме: №7 від 08.01.2013, №8 від 21.01.2014, №9 від 26.11.2014, №10 від 21.01.2016, №11 від 21.12.2016, №12 від 04.12.2017, №13 від 15.03.2018, №14 від 26.12.2018, №15 від 22.01.2020, якими продовжували строк дії договору.

Зокрема, додатковим договором № 15 від 22.01.2020 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2020. Також сторони виклали п. 2.2 договору у наступній редакції: «за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2021 орендну плату, що розрахована на 01.01.2020 у розмірі 3 239,09 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/3832/23 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ, останнього було висилено з нежитлового підвального приміщення загальною площею 97,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Покровський,3 та стягнуто неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 16.01.2021 по 30.08.2023 у розмірі 314 938,61 грн. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

На виконання даного рішення суду 07.11.2024 між сторонами укладено акт приймання-передачі щодо вищезазначеного повернення об`єкта оренди що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Покровский, 3.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкту оренди позивачем було нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.09.2023 по 07.11.2024 що становить 172 566,86 грн.

Водночас, з огляду на дату повернення нежитлового приміщення (07.11.2024) кінцевим періодом до нарахування неустойки є з 01.09.2023 до 06.11.2024 (включно).

Також, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди нарахована з ПДВ, у зв`язку з чим суд зауважує наступне:

Так, позивачем неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди нарахована з ПДВ, у зв`язку з чим суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У справі №916/1319/19 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін оскаржувані у справі судові рішення, дійшов висновків про те, що Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд, розглядаючи справу №916/1319/19, зазначив, що, виходячи з аналізу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість із-за своєї правової природи як міри відповідальності. Тому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

У справі №916/1319/19 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін оскаржувані у справі судові рішення, дійшов висновків про те, що Податковим кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд, розглядаючи справу №916/1319/19, зазначив, що, виходячи з аналізу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість із-за своєї правової природи як міри відповідальності. Тому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що при розрахунку розміру неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму позивачем було безпідставно включено до її складу податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Таким чином, належним періодом нарахування неустойки є з 01.09.2023 до 06.11.2024, без нарахування ПДВ.

За розрахунком суду, неустойка за вказаний період складає 140 445,12 грн. (вересень 2023 - 9710,0 грн., жовтень 2023 - 9758,55 грн., листопад 2023 - 9836,60 грн., грудень 2023 - 9885,78 грн., січень 2024 - 9954,98 грн., лютий 2024 - 9994,8 грн., березень 2024 - 10024,78 грн., квітень 2024 - 10074,9 грн., травень 2024 - 10095,04 грн., червень 2024 - 10155,62 грн., липень 2024 - 10379,04 грн., серпень 2024 - 10379,04 грн., вересень 2024 - 10441,31 грн., жовтень 2024 - 10 597,94 грн., листопад 2024 - 2157,74грн.).

З урахуванням усіх обставин сума неустойки становить 140 445,12 грн.

Відповідно до наведених вище правових висновків Верховного Суду неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Наведене вище узгоджується із правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19 стосовно того, що неустойка, заявлена на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, до якої застосовуються приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а тому до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення її розміру, не застосовуються.

При цьому суд вважає, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як орендодавцем за Договором, не дотримано принципу "належного урядування", згідно з яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, суд зазначає, що позивачем не було дотримано принципу належного урядування, а саме не було вжито заходи щодо своєчасного повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії Договору оренди а також не надано належної оцінки листам ГО ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ щодо готовності здійснити повернення об`єкту оренди.

Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Тобто, суд у кожній конкретній справі що стосується стягнення неустойки, враховує індивідуальні фактори, що мають місце в тій чи іншій ситуації та можуть бути підставою для зменшення неустойки.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22 відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги організаційно-правову форму відповідача, те, що відповідач є неприбутковою організацією, той факт, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 у справі №916/3832/23, вже було стягнуто неустойку у розмірі 314938,61 грн. за період з 16.01.2021 по 30.08.2023, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, яка була розрахована судом в розмірі 140 445,12 грн., підлягає зменшенню на 50% до суми 70?222,56 грн.

Господарський суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 70?222,56 грн. в даному випадку є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з повернення орендованого майна, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а отже, і їх задоволення.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Таким чином, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача на підставі ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації "ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ" (65091, м. Одеса, вул. Ленінградська, буд. 1, кв. 5; код ЄДРПОУ 26045827) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 70?222/сімдесят тисяч двісті двадцять дві/грн 56 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2464/дві тисячі чотириста шістдесят чотири/грн. 49 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення суду складено та підписано 09 червня 2025 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська