Ухвала суду № 128031159, 05.06.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.06.2025 Справа№914/1688/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі,

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТТІ ГРУПП»,

про стягнення вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовною заявою та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 справу №914/1688/25 передано судді Зоряні Горецькій.

Ухвалою від 30.05.2025 розгляд заяви про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2025. В судове засідання з`явились уповноважені представники сторін.

Представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, реєстраційний номер: 2331009146215, кадастровий номер 4621580300:01:000:1510.

Відповідач заперечив проти заяви про забезпечення позову.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи доводи та заперечення сторін, зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У заяві позивача про забезпечення позову за вх. № 2334/25 від 28.05.2025, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, реєстраційний номер 2331009146215, кадастровий номер 4621580300:01:000:1510. Необхідність накладення арешти обумовлена відсутністю господарської діяльності відповідача та відсутністю грошових коштів, що в майбутньому може унеможливити виконання рішення суду. Заявник вважає заявлений спосіб забезпечення позову єдиним належним.

Суд акцентує, що інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову, є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову, є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Посилання позивача на відсутність господарської діяльності, коштів та наявність зобов`язань не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки це мотивовано виключно припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

В даному випадку, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, або буде наявна неможливість виконати судове рішення, у випадку його винесення на користь позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарським судом також було враховано, що жодний із наведених представником позивача доводів не був підтверджений доказами, як це передбачено вимогами процесуального закону. Суд звертає увагу позивача, що висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову не можуть ґрунтуватись на непідтверджених допустимими доказами фактами.

Будь-яких інших обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, представником позивача не наведено.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Водночас, обов`язком сторін у господарському процесі, є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів, наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

У порушення вищевикладеного, позивачем в обґрунтування поданої заяви не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки припущення представника позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

З огляду на викладене та зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, наведені позивачем доводи не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. № 2334/25 від 28.05.2025 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Горецька З.В.