Рішення № 128031024, 04.06.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2046/24

Суддя: Грабець С.Ю.,

Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК СПЕЦТРАНС»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛК ГРУП»,

про відшкодування збитків,

за участю представників:

позивача: Богатинської Н.О., - адвоката (ордер, серії BI №1251929, від 19.07.2024 року);

відповідача: Іванової Н.С., - адвоката (ордер, АА №1483914, від 16.10.2024 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з?явився,

ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЄВРОТРЕЙД" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК СПЕЦТРАНС» (далі відповідач) про відшкодування збитків, заподіяних у зв?язку з невиконанням умов договорів транспортного експедирування.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договорів транспортного експедирування №ТEK00000019 від 09.02.2024 року, №ТEK00000029 від 16.02.2024 року та №ТEK00000023 від 12.02.2024 року.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛК ГРУП" (далі третя особа).

05 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 16 жовтня 2024 року.

06 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 16 жовтня 2024 року.

09 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2024 року, надійшли документи та відповідь на відзив на позовну заяву, долучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи в засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року продовжений строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 11 грудня 2024 року.

Відповідно до ухвали суду від 11.12.2024 року, підготовче засідання було відкладене на 12.02.2025 року.

У з?язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання в справі було відкладене на 05 березня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 04.02.2025 року, а ухвалою суду від 14.03.2025 року підготовче засідання відкладене на 09.04.2025 року.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи у засідання не з?явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 07 травня 2025 року.

У зв?язку з триваючим сигналом «Повітряна тривога» в місті Києві, засідання в справі не відбулось та було перенесене на 04 червня 2025 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи в засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

09 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК СПЕЦТРАНС» (далі відповідач) був укладений договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000019.

12 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000023.

16 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000029.

Відповідно до умов вищевказаних договорів-заявок (далі договори), відповідач доручав, а позивач взяв на себе обов?язки від свого імені та за рахунок відповідача здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав на основі даних, зазначених у них.

Згідно з п.п. г) п. 2.1. договорів, відповідач зобов?язувався оплатити вартість перевезення.

Всі додаткові витрати, що виникли під час перевезення, та пов?язані з послугами, що надаються відповідачу, оплачуються відповідачем у повній вартості та за попередньою домовленістю, якщо такі підтверджені відповідними квитанціями чи документами. Простої оплачуються згідно листа простою (п. 3.3. договорів).

За твердженнями представника позивача, під час здійснення позивачем перевезень, відповідно до цих договорів, позивачем були понесені додаткові витрати, пов?язані із зміною місця митного оформлення товарів, несвоєчасним поданням митному органу митних гарантій, несплатою обов?язкового платежу SENT та простоями транспортних засобів, які не були компенсовані відповідачем позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №842024-1 від 08.04.2024 року, в якій просив компенсувати позивачу понесені ним додаткові витрати.

Відповідач оплатив додаткові витрати позивача частково.

У зв?язку з цим, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією, проте відповідач у повному обсязі додаткові витрати позивача не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 168 275,34 грн. штрафу за простій транспортних засобів та 100 000,00 грн. збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні: №ТЕК00000019 від 09.02.2024 року; №ТЕК00000023 від 12.02.2024 року та №ТЕК00000029 від 16.02.2024 року, відповідно до умов яких відповідач доручав, а позивач зобов?язувався здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав на основі даних, зазначених у них.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб?єктів господарської діяльності України та іноземних суб?єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов?язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції КДПВ (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною.

Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку - міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобов`язань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.

До матеріалів справи долучені: CMR від 16.02.2024 року; від 19.02.2024 року та від 20.02.2024 року.

Для здійснення перевезення вантажів між позивачем та відповідачем були укладені договори-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000019 від 09.02.2024 року, №ТЕК00000023 від 12.02.2024 року та №ТЕК00000029 від 16 лютого 2024 року, згідно з умовами яких, позивач зобов?язувався доставити вантажі з України до Польщі.

Відповідно до п. 4.1. договорів-заявок, даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов?язків.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов?язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов?язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов?язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов?язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 929 Цивільного кодексу України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов?язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

У позовній заяві представник позивача послалась на те, що позивач звертався до відповідача та просив оплатити простій транспортних засобів, що здійснювали перевезення вантажів на підставі договорів-заявок, укладених між сторонами.

Оскільки відповідач у відповіді на претензію позивача повідомив про відсутність підстав для відшкодування цих додаткових витрат, позивач просив стягнути з відповідача 168 275,34 грн. штрафу.

Простій це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 Кодексу законів про працю України).

Так, простій це зупинення роботи, яке викликане одним із таких факторів:

відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи;

відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи;

невідворотною силою;

іншими обставинами.

Оплата простою залежить від того, був він спричинений із вини працівника чи іншими факторами.

Відповідно до п. 3.3. договорів-заявок, укладених сторонами, всі додаткові витрати, що виникли під час перевезення, та пов?язані з послугами, що надаються відповідачу, оплачуються відповідачем у повній вартості та за попередньою домовленістю, якщо такі підтверджені відповідними квитанціями чи документами. Простої оплачуються згідно листа простою (п. 3.3. договорів).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, представник позивача листів простою, передбачених умовами договорів-заявок та обов?язкових для оплати відповідачем цих витрат, суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 168 275,34 грн. штрафу є необгрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Також позивач просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн. збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб?єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов?язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов?язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов?язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов?язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв?язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою і збитками є обов?язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов?язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв?язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв?язку.

У судовому засіданні 04 червня 2025 року представник відповідача послалась на те, що позивачем не доведена оплата 10 000 злотих саме за невідповідність дійсності даних, зазначених вантажовідправником у декларації, що стосуються вантажів.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв?язку з наступними обставинами.

З 01 липня 2024 року в Польщі набули чинності зміни до законодавства щодо посилення контролю за іноземними перевізниками. З цієї дати всі іноземні вантажні транспортні засоби, які здійснюють міжнародні вантажні перевезення територією Польщі, що вимагають одноразового дозволу, багаторазового дозволу (CEMT/EKMT) або винятку з дозволу на підставі міжнародної угоди, підлягають реєстрації в системі SENT (державній системі електронного контролю та моніторингу вантажних перевезень на митній території Польщі).

Перевізники зобов?язані обладнати транспортні засоби пристроєм, що передає геолокаційні дані (GPS) та зареєструвати його в системі, зареєструвати вантаж необхідно до початку здійснення перевезення територією Польщі. Отримавши контрольний номер, протягом 10 днів потрібно здійснити та завершити транспортування. Зареєструвати вантаж може: вантажовідправник, якщо він знаходиться на території Польщі (у такому разі перевізник зобов?язаний отримати номер реєстрації від вантажовідправника і дозаповнити даними заявку (номери дозволу, транспортного засобу та пристрою геолокації); вантажоодержувач, якщо він знаходиться на території Польщі (у такому разі обов?язки перевізника аналогічні); перевізник, якщо це перевезення транзитом через Польщу (перевізник зобов?язаний створити заявку і заповнити її усіма необхідними даними (адреса та ідентифікаційні податкові номери відправника та одержувача, номери транспортного засобу та номер пристрою геолокації, місце і дата початку та завершення перевезення вантажів територією Польщі, інформація про товари, що транспортуються (CMR, INVOICE)). При перевірці працівниками інспекційної служби водій має показати контрольний номер, який перевізник отримує після реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2024 року, під час перевірки документів на перевезення вантажів, яке здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000029, було виявлено порушення, а саме невідповідність дійсності даних, зазначених вантажовідправником у декларації, що стосуються вантажів. Дані, зазначені в декларації, про які йдеться в частині 2 або 3 статті 5 Закону від 9 березня 2017 року «Про систему моніторингу автомобільних і залізничних перевезень вантажів і торгівлі паливом для опалення», не відповідають дійсності або дані не були оновлені, відповіднодо частини 1 статті 8 цього Закону. В декларації SENT №20240316002948 вказано BIOINVESTSPУLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIANIP6852333066 замість GREEN LIGHT LLC 65049 (ТОВ «Грін Лайт» 65049) ОДЕСА, ІВАНА ФРАНКА, 55/8 Україна. У випадку, якщо буде встановлено, що відправник повідомив дані, які не відповідають дійсності (крім тих, що стосуються вантажів), або не оновив такі дані відповідно до ст. 24 ч. 1 цього Закону, на відправника накладається штраф у розмірі 10 000 злотих.

Також, під час перевірки було виявлено порушення, а саме ненадання геолокаційних даних транспортного засобу, передбачених ст. 10а розділ 1 Закону від 9 березня 2017 р. «Про систему моніторингу автомобільних та залізничних перевезень вантажів та торгівлі паливом для опалення». У разі невиконання цього обов?язку відповідно до ст. 22 розд. 2а цього Закону на перевізника накладається штраф у розмірі 10 000,00 злотих.

У зв?язку з виявленими фактами, стягнута грошова застава, штраф на водія вантажного автомобіля не накладався, про що складений акт перевірки №MKR202400163694/SENT.

Оплата грошової застави в сумі 10 000,00 злотих позивачем підтверджується квитанціями від 17.03.2024 року, на суму 5 000,00 злотих (код авторизації 415035), та на суму 5 000,00 злотих (код авторизації 627283), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. б) п. 2.1. договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №ТЕК00000029, відповідач зобов?язувався забезпечити правильність оформлення всіх документів (ТТН, CMR) на наданий до перевезення вантаж у встановленому порядку.

Згідно з п. 3.3. цього договору-заявки, зокрема, всі додаткові витрати, що виникли під час перевезення, та пов?язані з послугами, що надаються відповідачу, оплачуються відповідачем у повній вартості та за попередньою домовленістю, якщо такі підтверджені відповідними квитанціями чи документами.

Крім цього, пунктом 16 договору-заявки встановлено, що усі додаткові витрати позивача, пов?язані з невірно, недостовірно або неповно заповненими документами відповідач зобов?язується компенсувати позивачу.

Так, були виявлені два порушення: невідповідність дійсності даних, зазначених вантажовідправником у декларації, що стосуються вантажів, та ненадання геолокаційних даних транспортного засобу, за яке не був накладений штраф, що зазначено у вищевказаному акті перевірки №MKR202400163694/SENT.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачем сплачена грошова застава саме за внесення до декларації даних, що не відповідають дійсності та повинна бути компенсована відповідачем.

Станом на момент ухвалення рішення, 10 000 злотих, за курсом НБУ, становили 111 678,00 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача 100 000 грн. збитків, стягненню підлягає саме ця сума.

Документів, що підтверджували б відшкодування збитків позивачу, представник відповідача суду не подала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 4 024,15 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з платіжної інструкції №33651 від 17.07.2024 року, позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 4 024,15 грн, однак за розгляд вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 268 275,34 грн., сплаті підлягав судовий збір у сумі 3 219,30 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов?язані з розглядом справи,у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 224, ст. 225, ст. 306, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 22, ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 3, ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 2, ст. 9, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 19, ст. 74, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст. 129, ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК СПЕЦТРАНС» про відшкодування збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК СПЕЦТРАНС» (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ОЛЕГА ОНІКІЄНКА, будинок 61, код ЄДРПОУ 40013455) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЄВРОТРЕЙД» (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 5, К.5, код ЄДРПОУ 14325912) 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.) збитків та 1 200,00 грн. (одну тисячу двісті грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 11.06.2025 року.

Суддя С. Грабець