Рішення № 128031009, 04.06.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3317/24

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаздія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівне Об`єднання Спец-Арматура»

про відшкодування збитків,

за участю представника:

позивача: Пінчука-Ніколайчука Ю.В., - адвоката (довіреність №116-2025/К від 13.03.2025 року);

відповідача: не з?явився,

ВСТАНОВИЛА:

10 грудня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаздія» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівне Об`єднання Спец-Арматура» (далі - відповідач) про відшкодування збитків, яка була залишена без руху, відповідно до ухвали суду від 17.12.2024 року.

19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.12.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що, звертаючись із позовною заявою до суду, позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі суми податкового кредиту, збільшеного на коефіцієнт 1,22, можливість стягнення яких встановлена п. 7.5. договору купівлі-продажу №108-НГДІ від 07.06.2023 року. Разом з цим, до позовної заяви не була долучена письмова вимога позивача.

У зв?язку з цим, ухвалою суду від 12.03.2025 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 09 квітня 2025 року та зобов?язано позивача подати суду вищевказані документи.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, надав пояснення щодо неможливості подання витребуваних ухвалою від 12.03.2025 року документів.

Представник відповідача в засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 07 травня 2025 року.

У зв?язку з триваючим сигналом «Повітряна тривога» в місті Києві 07 травня 2025 року засідання не відбулось та було відкладене на 06 червня 2025 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, відповідно до довідок про доставку електронних листів, долучених до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.12.2024 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 25 грудня 2024 року, ухвала суду про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 12.03.2025 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 12 березня 2025 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 09.04.2025 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 14 квітня 2025 року, ухвала суду про відкладення засідання від 07.05.2025 року була доставлена відповідачу до його електронного кабінету 08 травня 2025 року.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 24.12.2024 року, ухвала суду про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 12.03.2025 року, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 09.04.2025 року, ухвала суду про відкладення засідання від 07.05.2025 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень 24 грудня 2024 року, 12 березня 2025 року, 09 квітня 2025 року та 07 травня 2025 року відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

07 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаздія» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівне Об?єднання Спец-Арматура» (далі відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №108-НГДІ (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов?язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, передати у власність позивача товар, а саме клапан запобіжно відсічний DN100 ANSI

600 Опитувальний лист №21.1 Тег: PY 36.01; PY 36.02 (далі товар), у кількості 2 шт., а відповідач зобов?язувався товар прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна вартість товару становила 700 800,00 грн.

03 жовтня 2023 року відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 700 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №97 від 03 жовтня 2023 року.

Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжною інструкцією №61308 від 13.06.2023 року та платіжною інструкцією №72030 від 19.10.2023 року.

Згідно з п. 7.5. договору, у разі відмови відповідача надати позивачу податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком зупинки реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України) відповідач відшкодовує позивачу збитки шляхом сплати грошових коштів у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який позивач повинен був отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної), збільшеному на коефіцієнт 1,22, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача.

За твердженнями представника позивача, відповідач у визначені законодавством строки не зареєстрував податкові накладні по вищевказаних операціях, чим позбавив позивача можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов?язання на 116 800,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 142 496,00 грн. збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 07 червня 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №108-НГДІ (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов?язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, передати у власність позивача товар, а саме клапан запобіжно відсічний DN100 ANSI

600 Опитувальний лист №21.1 Тег: PY 36.01; PY 36.02 (далі товар), у кількості 2 шт., а відповідач зобов?язувався товар прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна вартість товару становила 700 800,00 грн.

Згідно з п. 1.3. договору, строк передачі товару відповідачем: 70 (сімдесят) календарних днів з дати підписання даного договору.

Відповідач зобов?язаний на свій ризик та за свій рахунок здійснити доставку товару та передати його позивачу у місці доставки - DDP за правилами Інкотермс 2010: Майорівська УКПГ Полтавський район, Полтавської області за межами населених пунктів на території Великорублівської сільської ради (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 1.7.1. договору, позивач здійснює попередню оплату у розмірі 40% від вартості товару. Позивач здійснює оплату товару у розмірі 60% від його вартості не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач зобов?язаний передати товар позивачу в строки та/або терміни, визначені даним договором.

Датою передачі товару та датою переходу від відповідача до позивача права власності на товар, ризиків втрати, випадкового знищення, загибелі чи пошкодження товару є дата підписання видаткової (товарно-транспортної) накладної на товар уповноваженим представником позивача, з цієї дати товар вважається переданим позивачу (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, відповідач повинен не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до запланованої дати фактичної передачі товару письмово повідомити позивача про готовність передати останньому товар. Приймання-передача товару здійснюється у місці доставки товару, визначеному у даному договорі, з оформленням видаткової накладної. Видаткова накладна складається та підписується безпосередньо після закінчення приймання-передачі товару.

Як уже зазначалось вище, 03 жовтня 2023 року відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 700 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №97 від 03 жовтня 2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з п. 7.1. договору, розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Строк оплати за переданий товар встановлюється договором (п. 7.2. договору).

Пунктом 7.3. договору встановлено, що датою оплати товару є дата списання грошових коштів із поточного рахунку позивача.

Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжною інструкцією №61308 від 13.06.2023 року, на суму 280 320,00 грн., а також платіжною інструкцією №72030 від 19.10.2023 року, на суму 420 480,00 грн., копії яких також долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 7.4. договору, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі також ПКУ) відповідач зобов?язаний скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної на дату виникнення податкових зобов?язань, визначених відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України, в день виникнення таких податкових зобов?язань, та надати в електронному вигляді позивачу з дотриманням граничних строків, визначених у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та використанням електронного цифрового підпису уповноваженої відповідачем особи з обов?язковим заповненням при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, обов?язкових реквізитів, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, у тому числі коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Сторони використовують для обміну податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної програмне забезпечення M.E.Doc IS або іншу програму.

За твердженнями представника позивача, відповідач у визначені законодавством строки не зареєстрував податкові накладні по вищевказаних операціях, чим позбавив позивача можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов?язання на 116 800,00 грн.

Як уже зазначалось вище, відповідно до п. 7.5. договору, у разі відмови відповідача надати позивачу податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком зупинки реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України) відповідач відшкодовує позивачу збитки шляхом сплати грошових коштів у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який позивач повинен був отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної), збільшеному на коефіцієнт 1,22, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача.

Оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні, позивач просив стягнути з нього 116 800,00 грн. збитків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов?язань.

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Документи, що підтверджували б складення та реєстрацію податкових накладних, до матеріалів справи не долучені.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов?язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв?язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов?язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв?язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв?язку.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги п. 7.5. договору та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки не склав податкову накладну та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони домовились про те, що відповідач зобов?язувався відшкодувати позивачу збитки шляхом сплати грошових коштів у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який позивач повинен був отримати за такою податковою накладною (розрахунком коригування до податкової накладної), збільшеному на коефіцієнт 1,22, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували направлення позивачем відповідачу письмової вимоги про відшкодування збитків та її невиконання відповідачем у 10-денний термін, представник позивача суду не надав, тому докази порушення прав позивача до матеріалів справи не долучені.

Відтак, вимоги позивача є передчасними та задоволенню судом не підлягають.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 198.1 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 224, ч. 1 ст. 225, Господарського кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 4, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаздія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівне Об?єднання Спец-Арматура» про відшкодування збитків.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 11.06.2025 року.

Суддя С. Грабець