Рішення № 128026070, 02.04.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7345/24

2/296/926/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"02" квітня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» у серпні 2024р. звернулось до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 22848,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 24.12.2020р. між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97178974000.

Відповідно до договору ОСОБА_1 погодився з правилами споживчого кредитування ПАТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установи банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017 (із змінами та доповненнями).

ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим ПАТ «УКРСИББАНК» відступлено ТОВ «ФК «Суперіум» на підставі договору факторингу №211 від 22.06.2021р. право вимоги до відповідача за вищевказаним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним договором. Позивачем не перераховувався розмір заборгованості по процентам і комісіям, нарахований первісним кредитором.

Враховуючи зазначене та оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та кредит у встановлений строк не повернув, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 22848,00 грн.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Окрім того на офіційному веб-сайті судової влади України 29.01.2025р. розміщено оголошення про виклик в судове засідання ОСОБА_1 , яке призначене на 02.04.2025р. о 12:00 год.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2020р. між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 97178974000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

Відповідно до розділу 3 договору № 97178974000 сума кредиту за договором становить 22848,00 грн., кредит надається: для особистих потреб в сумі 22848,00 грн. на придбання товару . Повернення кредиту здійснюється відповідно до Правил споживчого кредитування шляхом внесення платежів відповідно до графіку (а.с. 25-27).

Згідно додатку до договору № 97178974000 від 24.12.2020р., сторонами було погоджено графік платежів (а.с.28).

Згідно матеріалів справи, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до відповідача за Договором № 97178974000 на підставі Договору факторингу № 211 від 22.06.2021р. (а.с. 18-22).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 211 від 22.06.2021р. загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 24.12.2020р. становить 22848,00 грн (а.с. 8-17).

Встановлено, що 21.12.2023р. ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» направило на адресу відповідача досудову вимогу про сплату заборгованості у розмірі 22848,00 грн. за договором № 97178974000 від 24.12.2020р. (а.с. 36).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/1801/17 зазначено, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування.

Згідно доданої до позовної заяви договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97178974000 підписаного ОСОБА_1 зазначено, що останній погодився з правилами споживчого кредитування ПАТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установи банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017 (із змінами та доповненнями).

Разом з тим, вище вказане не підтверджує наявність між сторонами кредитних відносин.

За приписами ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, але й факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2015 в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18.

Відповідно до п.п. 3.3. договору кредит надається позичальнику шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ТОВ «Комфі Трейд» на рахунок отримувача відкрий в АТ «Укрсиббанк».

Разом з тим, доказів на підтвердження факту перерахування у вищезазначений спосіб грошових коштів у сумі 22848,00 грн., які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем не надано.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам щодо платіжних документів, та підтверджували факти перерахування позивачем кредитних коштів на користь відповідача (надання кредиту), а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем є доведеними.

Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 по справі № 278/2177/15-ц від 17.12.2021 зробив висновок, що заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.

У зв`язку із недоведеністю, а саме відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 22848,00 грн., позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 97178974000 від 24.12.2020р. є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В. П. Маслак