Рішення № 128023694, 05.06.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Єдиний унікальний номер № 175/15149/24

провадження 2/175/2409/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менш 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред?явлення позову до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, на користь особи, або дитячого навчального виховного закладу, до яких буде поміщена дитина. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред?явлення позову до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, на користь особи, або дитячого навчального виховного закладу, до яких буде поміщена дитина.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щ підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11 березня 2022 року, виданим Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). ОСОБА_2 є донькою позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 18 лютого 2020 року, виданим Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільног стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від, 10 березня 2023 року, виданий Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 не опікуються сином, донька позивача зловживає алкогольними напоями, про сина не дбає. Місцезнаходження батька дитини не відоме. ОСОБА_3 за місцем реєстрації не з?являвся, на контакт не виходив, він самоусунулася від виховання сина, життям та здоров?ям сина не цікавиться матеріальної допомоги не надає, не приймає участі у його вихованні, не піклується, про його духовний, фізичний та духовний розвиток, не виявляє стосовно сина належного батьківського піклування. На підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.03.2023 року малолітнього ОСОБА_4 було поміщено у Львівський обласний спеціалізований будинок дитини «Мальви», де він знаходився до 09.10.2023 року. За розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації м. Львова дитину було передано матері ОСОБА_2 на спільне проживання у місті Львові. Вищезазначені обставини підтверджуються довідкою в.о. начальника відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району Львівської міської ради від 09.10.2023 р. та довідкою директора «Львівського обласного спеціалізованого будинку дитини «Мальви» від 09.10.2023 р., тобто дитина у віці один рік прожила без батька та матері майже рік в комунальному закладі. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2024 р. по справі № 175/7776/24 ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що ухилялася від виконання своїх батьківських обов?язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо догляду за своїм малолітнім сином, а саме перебувала у стані алкогольного сп`яніння, за що була визнана у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Отже після передачі дитини матері ані поведінка, ані ставлення до сина у ОСОБА_2 не змінилися, вона віддає перевагу алкоголю перед материнством та щастям турботи про маленького сина. Наразі малолітній ОСОБА_4 проживає разом із позивачем - його бабусею ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Дитину ОСОБА_5 передала його мати, сама ж зникла і до цього часу не поверталася. Позивач вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачів до своїх батьківських обов?язків.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду від 25 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача надала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягала.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування Краматорської міської ради.

Відповідачі та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили, правом надання відзиву на позов не скористалися. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представників відповідачів самі особи в судове засідання не з`явилися без поважних причин і навіть не повідомили суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаних відповідачів відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від, 10 березня 2023 року, виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Від сумісного проживання у них є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Краматорська, Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видане Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що зроблено відповідний актовий запис №172.

На підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.03.2023 року малолітнього ОСОБА_4 було поміщено у Львівський обласний спеціалізований будинок дитини «Мальви», де він знаходився до 09.10.2023 року. За розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації м. Львова дитину було передано матері ОСОБА_2 на спільне проживання у місті Львові, що підтверджуються довідкою в.о. начальника відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району Львівської міської ради від 09.10.2023 р. та довідкою директора «Львівського обласного спеціалізованого будинку дитини «Мальви» від 09.10.2023 р. №415, тобто дитина у віці один рік прожила без батька та матері майже рік в комунальному закладі.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2024 р. по справі № 175/7776/24 ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що ухилялася від виконання своїх батьківських обов?язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо догляду за своїм малолітнім сином, а саме перебувала у стані алкогольного сп`яніння, за що була визнана у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Отже після передачі дитини матері ані поведінка, ані ставлення до сина у ОСОБА_2 не змінилися, вона віддає перевагу алкоголю перед материнством та щастям турботи про маленького сина.

Місцезнаходження батька дитини не відоме. ОСОБА_3 за місцем реєстрації не з?являвся, на контакт не виходив, він самоусунулася від виховання сина, життям та здоров?ям сина не цікавиться матеріальної допомоги не надає, не приймає участі у його вихованні, не піклується, про його духовний, фізичний та духовний розвиток, не виявляє стосовно сина належного батьківського піклування.

Наразі малолітній ОСОБА_4 проживає разом із позивачем - його бабусею ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Дитину ОСОБА_5 передала його мати, сама ж зникла і до цього часу не поверталася.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У відповідності з ч. 2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов?язків по вихованню дитини.

Згідно за ч. 1 ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства », ч. 2,3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного Кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов?язків.

Враховуючи викладене вище, керуючись ч. 1 п.2 ст. 164 Сімейного Кодексу України, орган опіки та піклування Краматорської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно їх малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачів до своїх батьківських обов?язків.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав. Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 зазначеної статті). Таким чином, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

За таких обставин, суд зважаючи на системність та постійний характер невиконання відповідачами батьківських обов`язків відносно їх дитини, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, є наслідком винної поведінки відповідачів, тому є передбачені законом підстави для позбавлення їх батьківських прав.

Суд вважає, що за таких обставин позбавлення батьківських прав відповідачів буде відповідати інтересам дитини.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Згідно роз`яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, проаналізувавши зібрані докази по справі, суд приходить до висновку про те, що відповідачі ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, у зв`язку з чим суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачам їх право на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дітьми у відповідності зі ст. 168 СК України, якщо це не причинить шкоди їх життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи, що в свою чергу, на думку суду, буде стимулювати відповідачів до виправлення та надасть можливість в майбутньому, при наявності їх бажання, звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинне довести, що його дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідачами суду не надано, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, суд вважає необхідним стягнути з кожного відповідача судовий збір на користь держави розмірі 1211 грн. 20 коп., за вимогу майнового характеру (про стягнення аліментів), та так як позивач подав клопотання про стягнення судового збору за наслідками розгляду справи в залежності від його результатів, слід стягнути з кожного відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. за вимогу не майнового характеру (про позбавлення батьківських прав) з кожного.

Керуючись ст.ст. 164, 166,168, 180-182 Сімейного Кодексу України ст. ст. 141 ч.1, ч. 2 п. 1, ч. 8, 200, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-285 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менш 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 жовтня 2024 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь особи, або дитячого навчального виховного закладу, до яких буде поміщена дитина.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 жовтня 2024 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь особи, або дитячого навчального виховного закладу, до яких буде поміщена дитина.

Допустити до негайного виконання судового рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Васюченко