Рішення № 128022122, 15.04.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

15.04.2025 Справа № 469/174/21

2/469/47/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участі секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Українська охоронна компанія до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач Приватне акціонернетовариство Українськаохоронно-страховакомпанія (даліАТ УОСК),яке уподальшому змінилонайменування на"ПрАТ"Українськаохоронна компанія",01березня 2021року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що 04 вересня 2013 року між АТ УОСК та відповідачем укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6703220, предметом якого є страхування транспортного засобу ЗАЗ TF699Р,державний номер НОМЕР_1 , на період з 07 вересня 2013 року по 06 вересня 2014 року.

21 листопада 2013 року об 11.15 год. відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ TF699Р,державний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у порушення абз. А,Б п.2.3 та абз. Б п.31.4.5 ПДР України перед виїздом не впевнився у безпечному та справному технічному стані автомобіля, а саме не перевірив технічний стан шин (колес), у результаті чого під час руху розірвалась шина, внаслідок чого автомобіль під керуванням відповідача виїхав на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з вантажним тягачем Renauit Magnum 480, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

У результаті ДТП транспортний засіб Renauit Magnum 480, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав пошкодження, чим заподіяно майнові збитки ОСОБА_2 .

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, постанови Березанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2013 року, Звіту №094/14 про оцінку вартості завданої майнової шкоди та страхового акта № 13378 від 16 квітня 2014 року АТ УОСК виплатило страхове відшкодування ОСОБА_2 у сумі 14088,77 грн..

До позивача після виплати страхового відшкодування на підставі п.п. г) п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право регресної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, відповідач зобов"язаний сплатити штрафні санкції відповідно до п.2 ст.625 ЦК України з моменту переходу права вимоги, тобто з 11 вересня 2018 року (з моменту виплати страхового відшкодування).

Усього позивач просив стягнути з відповідача на свою користь у порядку регресу 17342,42 грн., у тому числі 14088,77 грн. - основний борг, 1039,00 грн. - 3 % річних, 2214,65 грн. - інфляційне збільшення, а також суму оплати за автотоварознавче дослідження - 170 грн. та судовий збір.

04 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

25 січня 2022 року представник позивача адвокат Грабовський В.І. надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що право регресу виникає лише після повного виконання страховиком своїх зобов"язань з виплати страхового відшкодування. Платіж МТСБУ здійснювався за рахунок коштів позивача, які знаходились в МТСБУ як гарантійні платежі, відповідно до договору про співрацю, у платіжному дорученні МТСБУ зазначено прізвище і ініціали особи, якій виплачено страхове відшкодування, номер пошкодженого автомобіля, що дає можливість однозначно ідентифікувати платіж та його призначення. Вважав, що МТСБУ не можуть бути порушені строки позовної давності, оскільки його зобов"язання стосуються виплати страхового відшкодування відносно потерпілої особи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві на позовну заяву позовні вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити та застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки позивач сплатив страхове відшкодування за платіжним дорученням № 6120 від 04 вересня 2014 року та платіжним дорученням № 6358 від 12 вересня 2014 року, а з позовом позивач звернувся лише у лютому 2021 року; копія платіжного доручення МТСБУ від 11 вересня 2018 року свідчить про те, що платіж здійснено як виплата по справі № 52399, а не як страхове відшкодування, а тому не може враховуватися при визначення початку перебігу строку позовної давності. Крім того, посилався на те, що на вимоги, що випливають з договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поширюється загальний строк позовної давності, що обчислюється із дня закінчення дії договору (06 вересня 2014 року); виплати МТСБУ здійснені вже після спливу строку позовної давності (після 06 вересня 2017 року), при цьому цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ "УОСК", а МТСБУ відшкодовує шкоду у разі заподіяння її транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

Дослідивши докази у справі та викладені сторонами обставини, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до поліса АС/6703220 відповідач ОСОБА_1 застрахував у ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" свою цивільно-правову відповідальність як власника транспортного засобу ЗАЗ ТF 699Р, державний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 07 вересня 2013 року по 06 вересня 2014 року включно, ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 50000 грн., розмір франшизи 1000 грн. (а.с.6).

Постановою Березанськогорайонного судуМиколаївської областівід 25грудня 2013року ОСОБА_1 визнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,а самеу тому,що він21листопада 2013року об11.50год.на автодорозіОдеса-Мелітополь-Новоазовськ ОСОБА_1 , керував автомобілем ЗАЗ TF699Р, д/н НОМЕР_1 , перед виїздом не впевнився у безпечному та справному технічному стані автомобіля, а саме не перевірив технічний стан шин (колес), під час руху розірвалася шина, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з вантажним тягачем RENAULT Magnum, д/н НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, чим пошкодив автомобілі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.3 абз б, п.31.4.5 абз.б,в ПДР України (а.с.11).

Суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, а саме порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 р. №1306, в частині недотримання вимог абз. б п.2.3. чинних Правил, якими встановлено обов`язок водія перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, а також стежити за технічним станом транспортного засобу у дорозі; та вимог абз. б, в п.31.4.5, відповідно до яких забороняється експлуатація транспортних засобів у яких, зокрема, шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини, та шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу. Внаслідок порушення ПДР здійснено пошкодження транспортних засобів ЗАЗ TF699Р, д/н НОМЕР_1 , та RENAULT Magnum, д/н НОМЕР_2 .

На підставі ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до складеної інспектором УДАІ УМВС України в Херсонській області Кудас О.В. довідки №9305274, 21 листопада 2013 року об 11.50 год. на 182 км.450 м. автодороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ сталась ДТП (зіткнення) за участю транспортних засобів ЗАЗ TF 699Р, державний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності (розрив, знос шин), та RENAULT Magnum, державний номер НОМЕР_2 .

За страховим актом № 13378 від 16 квітня 2014 року позивачем відшкодовано за заявою потерпілої особи ОСОБА_2 (а.с.27) страхове відшкодування у сумі 14088,77 грн. (а.с.8-9), яке виплачене позивачем потерпілому за платіжними дорученнями № 6120 від 04 вересня 2014 року на суму 1088,77 грн., № 6358 від 12 вересня 2014 року на суму1000 грн. (а.с.29-30) та МТСБУ за платіжним дорученням № 993215 від 11 вересня 2018 року на суму 12000 грн. (а.с.31).

Сума страхового відшкодування визначена на підставі звіту № 094/14 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу RENAULT Magnum, державний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , який є сертифікованим суб"єктом оціночної діяльності (а.с.12-26).

Виплата позивача за надання послуг ФОП ОСОБА_3 за визначення матеріальних збитків КТЗ RENAULT Magnum, державний номер НОМЕР_2 , склала 170 грн. (а.с.33-34).

Як вбачається з повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10 грудня 2020 року, на підставі Договору про співпрацю № 010 від 28 грудня 2012 року, укладеного між МТСБУ і ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", МТСБУ повертало суми гарантійних внесків АТ "УОСК" шляхом здійснення виплат, зокрема, за страховим випадком ОСОБА_2 , поліс № АС/6703220, на суму 12000 грн. (а.с.32), що відповідає відомостям, викладеним у реєстрі справ, переданих АТ "УОСК" до МТСБУ для здійснення страхових виплат шляхом повернення Базового гарантійного внеску в серпні 2018 року (а.с.85-87).

Договором про співпрацю № 010 між Моторним (транспортним) страховим бюро України та страховиком ПАТ "УОСК", укладеним 28 грудня 2012 року, передбачалось, що у разі припинення членства Страховика в Бюро та наявності не врегульованих Страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, Дирекція Бюро має право прийняти рішення про повернення Страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій (п.5.1 договору), для чого Бюро від імені Страховика та за рахунок його гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих має право приймати та опрацьовувати повідомлення про страхові випадки, заяви на виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування або у виплаті страхового відшкодування, сплачувати страхове відшкодування (п.5.2 договору, а.с.81).

14 грудня 2020 року позивач повідомив відповідача про необхідність перерахування за регресною вимогою суму у розмірі 14258,77 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування та відшкодування витрат на проведення експертизи) у 10-денний строк після отримання претензії (а.с.35).

За правилами ст.979 ЦК України (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 900 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком, відповідно до ст.6 вказаного Закону, є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

На підставі ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі підп. г) п.38.1.1 ст.38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 визнаний судом винним у порушенні Правил дорожнього руху України, яке призвело до пошкодження майна потерпілого, та вказана ДТП відбулась унаслідок невідповідності технічного стану шин (коліс) керованого відповідачем транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, позивач, який здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому, має право зворотної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування з урахуванням витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Як встановлено у ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання (частина шоста статті 261 ЦК України).

На підставі ч.ч.3. 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Системний аналіз змісту статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави для висновку про її застосування за таких умов:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим.

2. Регрес застосовується після припиненні зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі №6-2598цс15, право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов`язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов`язанні.

Оскільки виплата страхового відшкодування у повному обсязі здійснена 11 вересня 2018 року, саме з цієї дати розпочався відлік позовної давності.

Позивач звернувся до суду 01 березня 2021 року, тобто у межах вказаного строку, а тому посилання відповідача про сплив позовної давності не відповідають встановленим судом обставинам справи.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов"язань за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів триває порушення виконання грошового зобов"язання та позивач має право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, ним нараховано за період 11 вересня 2018 року-24 лютого 2021 року 3% річних від суми боргу 14088,00 грн., що становить 1039,00 грн., та втрати від інфляції за вересень 2018 року- лютий 2021 року - 2214,65 грн.

Суд погоджується з визначенням розміру сум, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 ЦК України, який не спростовано відповідачем, як і не надано ним власного розрахунку такої заборгованості.

На підставі ст.141ЦПК України судовий збір у розмірі 2270,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд - у х в а л и в :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Українська охоронна компанія до ОСОБА_1 простягнення боргу задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства Українська охоронна компанія, адреса: 03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213, борг в порядку регресу в розмірі 17342,42 грн.,, з яких 14088,77 грн. - основний борг, 1039,00 грн. - 3% річних, 2214,65 грн. - інфляційне збільшення заборгованості, суму оплати за автотоварознавче дослідження у розмірі 170 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн., усього стягнути 19782 (дев"ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 42 копійки.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: