Рішення № 128021268, 11.06.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4375/22

Провадження № 2/309/831/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гелетей Д.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним рішення реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності з одночасним поновленням попереднього запису про державну реєстрацію прав власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання протиправним рішення реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності з одночасним поновленням попереднього запису про державну реєстрацію прав власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.05.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промінвестбанк» укладено кредитний договір №183, за умовами якого отримав кредит на суму 36 000 грн., який він частинами сплачував. 17.12.2012 року між банком та відповідачем укладено договір про відступлення прав вимоги, на підставі якого банк відступив свої права вимого до боржників за кредитними договорами. Відколи відбулося дане відступлення прав вимоги він не зміг перераховувати решту коштів так як не було надано нових реквізитів. Тобто йому не було відправлено вимогу про усунення порушень у не менш як тридцятиденний строк. 27.05.2021 року відповідач звернувся до суду з позовом про виселення позивачів з квартири за адресою АДРЕСА_1 . З чого дізналися, що 10.09.2020 року державним реєстратором було внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем.

Така реєстрація права на майно є безпідставною та незаконною. Зокрема здійснена усупереч вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки площа квартири не перевищує 140 кв.м., іншого майна у позивачів немає, і в договорі іпотеки не встановлено у прямій формі його згоди на перехід квартири у власність банку при позасудовому стягненні. Також звернення стягнення на квартиру не може порушувати права дитини. Тому незаконним є правочин банку з переходу права власності на квартиру та рішення державного реєстратора про реєстрацію такого права при відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якщо у квартирі проживала неповнолітня дитина. Також не було дотримано вимог про направлення кредитором у тридцятиденний строк вимоги про усунення порушень, оскільки таких повідомлень він не отримував.

Позивачі у позовній заяві просять визнати протиправним рішення реєстратора і скасувати запис про реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з одночасним поновленням попереднього запису про державну реєстрацію права власності на дану квартиру за позивачами.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у його задоволенні. Вказує на безпідставність посилання позивача на вимоги ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит видавався на суму 36 000 грн. і тому вимоги даного Закону не поширюються на даний спір. Щодо посилань позивачів на порушення прав дитини, то жодних доказів порушення таких прав не надано. Щодо посилання на ненаправлення іпотекодержателем вимоги про усунення порушень, то 10.12.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» направляло на адресу реєстрації позивачів такі вимоги , які однак не були отримані позивачем через закінчення терміну зберігання на відділенні зв`язку, а відтак фактично проігноровані позивачами. Тобто ТОВ «Кредитні ініціативи» зробило всі необхідні дії для інформування позивачів про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов та просив його задовольнити. Вказує, що брав кредит у Промінвестбанку і після продажу кредиту ТОВ «Кредитні ініціативи», хотів з ними зв`язатися для отримання реквізитів. Ті сказали почекати однак потім він дізнався, що квартиру переписали на себе. Стверджує, що кредит брав у доларах, а не в гривнях. Також жодної пошти від відповідача він не отримував.

В судовому засіданні представник позивачів Цопко С.В. підтримала позов та просила його задовольнити. Вказує, що площа квартири менше 140 кв.м., а отже застосовується мораторій. Також договором не передбачено можливості переходу права власності. Відповідачі не отримували жодного попередження і реквізитів для оплати. А тому реєстрація права власності за відповідачем є незаконною. Просить скасувати право власності на квартиру за відповідачем.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся за допомогою системи «Електронний суд».

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .

Встановлено, що 10 травня 2007 року між стягувача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №183 згідно умов якого банк надає позичальнику кредит на суму 36 000 грн. під 16% річних на строк до 09.05.2027 року (а.с.29, 30).

10.05.2007 року між стягувача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.19-22), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про іпотечний кредит №183 від 10.05.2007.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є квартира на дві житлові кімнати за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.4 іпотечного договору сторони погодили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, зокрема, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодержателем шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

17.102.2012 року між стягувача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення (а.с.15-18).

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17.01.2018 замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» у справі про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рахунок реалізації заставного майна заборгованості за договором іпотечного кредиту №183 від 10.5.2007 (а.с.24, 25).

10 вересня 2020 року державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38150981, та вчинено перереєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.13).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону № 898-IV в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, й на момент звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Аналогічні правові висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), від 19 травня 2020 року в справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV. Згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У цій справі пунктом 5.4 іпотечного договору сторони погодили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, зокрема, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодержателем шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, як за положеннями Закону України «Про іпотеку», так і за змістом договору, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі.

Тобто на підставі указаного іпотечного договору можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у тому числі й шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем.

Щодо посилання позивачів у позові на порушення вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то суд констатує, що договір про іпотечний кредит №183 від 10.05.2007 укладено у національній валюті, а отже приписі вказаного Закону не поширюються на дані правовідносини, і посилання позивачів у позові на нього є безпідставним.

Також підлягає відхиленню посилання позивачів на порушення прав дитини при реєстрації права власності за іпотекодержателем, оскільки жодних доказів наявності якихось прав у неповнолітніх дітей на предмет іпотеки позивачами не надано.

Щодо третьої підстави пред`явлених позовних вимог, а саме відсутність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень за зобов`язаннями та дотримання строку, зазначеного в ній, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (тут і далі в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), у редакції на момент прийняття рішення державним реєстратором від 10 вересня 2020 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, реєстратор перед здійсненням відповідних процедур мав отримати документ, який підтверджує факт отримання іпотекодавцем письмової вимоги (письмових вимог) іпотекодержателя відповідно до пункту 61 Порядку.

У даному випадку представник відповідача у відзиві на позов посилається на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» направляло на адресу реєстрації позивачів такі вимоги , які однак не були отримані позивачем через закінчення терміну зберігання на відділенні зв`язку.

У такому випадку належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення буде вважати направлення рекомендованою поштою не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць вимог, які повернулися відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону № 898-IV іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону № 898-IV щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд констатує, що адресою іпотекодавців в договорі зазначено: АДРЕСА_1 , і така ж адреса указана позивачами у їхньому позові, як адреса їх місця проживання.

Відповідач у відзиві зазначає, що на адресу місця реєстрації позивачів два рази направлялися повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, проте рекомендовані листи поверталися на адресу банку через закінчення терміну зберігання.

На підтвердження чого відповідачем надано наступні докази: повторне повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 13.07.2020 (а.с.54, 55); три описи цінних листів від 10.12.2019 про направлення повідомлення усім трьом іпотекодавцям (а.с.56, 57); три описи цінних листів від 15.07.2020 про направлення повідомлення усім трьом іпотекодавцям (а.с.58-60); рекомендовані повідомлення датовані 10.12.2019 (а.с.61, 63) та копії трьох поштових конвертів (а.с.62, 64, 65), які стосуються відправлення поштової кореспонденції 10.12.2019 і на двох з яких можна прочитати, що причиною їх невручення є «За закінченням терміну зберігання».

Проаналізувавши указані документи, суд вважає, що такі не підтверджують дотримання іпотекодерждателем вимог щодо належного направлення іпотекдодавцям вимог про вимоги про усунення порушення основного зобов`язання згідно абз 3 п.п2 п. 61 Порядку.

Так, по-перше відповідачем надано лише копію однієї вимоги від 13.07.2020 і не надано першої вимоги від 10.12.2019. По-друге відповідачем надано лише поштові конверти, які стосуються направлення вимоги від грудня 2019 року і не надано таких же конвертів, якими направлялася вимога від липня 2020 року, та окрім того лише на двох із трьох наданих конвертів можна встановити, що причиною їх невручення є «За закінченням терміну зберігання». По-третє на вказаних конвертах адреса іпотекодавців зазначена АДРЕСА_1 , хоча їх адресою є АДРЕСА_1 , тобто така поштова кореспонденція направлялася не на адресу іпотекодавців. По-четверте у долученому відповідачем повідомленні від 13.07.2020 ставиться вимога до іпотекодавців погасити борг на суму 39 028,67 доларів США, у той же час як кредит надавався у гривнях, а така вимога за своїм змістом суперечить умовах кредитного договору та не може вважатися належною вимогою про усунення порушення основного зобов`язання.

Узагальнюючи наведене, на думку суду новим кредитором не була надано державному реєстратору усіх належних документів, визначених п.61 Порядку, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки відбулася з порушенням закону.

Щодо обраного позивачами способу судового захисту, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції з 16.01.2020 по 25.07.2022 на відміну від частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок КЦС ВС щодо застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Також стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній редакції (з 26.07.2022) визначає, що за загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV. Якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються.

Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії- внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

А отже належним способом захисту порушених прав позивачів є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, без необхідності вирішення питання про поновлення попереднього запису про державну реєстрацію.

Також суд констатує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).

У даній справі судом чітко встановлено, що результат, якого хочуть досягнути позивачі унаслідок вирішення даного позову, є припинення права власності відповідача на квартиру, яке було зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора і яке позивачі вважають незаконним, та одночасне поновлення їхнього права на квартиру. Відтак саме по собі зазначення у прохальній частині позовної заяви вимоги про визнання протиправним рішення реєстратора та скасування запису про реєстрацію права власності (замість скасуванні рішення державного реєстратора), що фактично вважалося б ефективним та належним способом судового захисту відповідно до попередньої редакції Закону, - не може бути підставою для відмови у задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту. Суд оцінивши, предмет та підстави пред`явленого позову, а також думу позивача ОСОБА_1 та представника позивачів, інтерпретує дану вимогу саме як саме скасування рішення державного реєстратора.

З урахуванням вищенаведеного позов слід задовольнити частково шляхом скасування відповідного рішення державного реєстратора.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку судом позов задоволено частково (фактично одну з двох позовних вимог), а тому з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 (платник згідно квитанції) слід стягнути половину від сплаченого при пред`явленні позову судового збору на суму 496,20 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Вбачається, що 27.01.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Цопко С.В. укладено договір про надання правової допомоги №МАВ-1 (а.с.26), відповідно до умов якого адвокат надає послуги юридичного характеру у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про повернення права власності на квартиру. Згідно попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу наданого адвокатом Цопко С.В. підтверджено конкретний обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт за договором про надання правової допомоги у даній цивільній справі, а також їх вартість у сумі 13 000 грн (а.с.28). А згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №55 від 03.1.02022 ОСОБА_1 сплатив адвокату Цопко С.В. 13 000 грн. на підставі договору №МАВ-1 від 27.01.2022. Таким чином оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги позивачу, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, у зв`язку частковим задоволенням позову половину таких витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. слід стягнути відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст., суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. про реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», індексний номер: 54029613 від 14.09.2020, дата державної реєстрації 10.09.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю Кредитні ініціативи на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. судового збору та 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Позивач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Позивач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», 04655, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ЄДРПОУ 35326253.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2025 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я