Вирок № 128020358, 11.06.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7924/25

(1-кп/199/980/25)

ВИРОК

іменем України

11.06.2025 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження №12025053230000108, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 квітня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, головного сержанту певної військової частини, вказаної в обвинувальному акті, раніше не судимого, учасника бойових дій, на утримані утриманців не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд уважає доведеним, що ОСОБА_3 ,будучи військовослужбовцемвійськової службиза призовомпід часмобілізації,на особливийперіод тапроходячи їїна посадіголовного сержанта певної військової частини, а також будучи особою, яка не набула встановленим порядком права на керування транспортними засобами у вигляді посвідчення водія, наприкінці лютого 2025 року, перебуваючи у м.Добропілля Добропільської територіальної громади Покровського району Донецької області, діючи умисно, реалізовуючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія, в порушення ст. ІІ Закону України «Про Статуї внутрішньої служби Збройних сил України», ст. ст. 3,4, Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», п. 2 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, у мережі Інтернет через месенджер соціальної мережі «Facebook», здійснив у невстановленої досудовим розслідуванням особи, не уповноваженої на складання, видачу та виготовлення відповідного документу, замовлення підробленого документу - посвідчення водія на своє ім`я, яке приблизно через 10 днів отримав у відділенні ТОВ «Нова Пошта», сплативши за нього 12000 гривень та таким чином умисно придбав завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 з категорією «В» на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », з його фотокарткою, яке згідно відомостей, зазначених в посвідченні, було видане 10.03.2025 Територіальним сервісним центром № 1242, для подальшого його використання.

У подальшому, солдат ОСОБА_3 , користуючись посвідченням водія серії НОМЕР_1 від 10.03.2025 начебто виданого на його ім`я, 10.04.2025 приблизно о 12 год. 35 хв., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «21063», д.н.з НОМЕР_2 , був зупинений нарядом ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області поблизу буд. № 4а по вул. Залізничній що в м. Добропілля Добропільської територіальної громади Покровського району Донецької області.

При цьому, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10.03.2025 видане не уповноваженою особою та містить недостовірні відомості, тобто є завідомо підробленим документом, а він є особою, яка у встановленому порядку посвідчення водія, що дає право керувати транспортними засобами не отримував, на законну вимогу співробітника ВРПП Покровського РУП ГУНГІ в Донецькій області пред`явив зазначене посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 10.03.2025, видане на ім`я « ОСОБА_3 », з метою підтвердження наявності у нього права на керування транспортним засобом відповідною категорією, чим використав завідомо підроблений документ.

Відповідно, суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2ст. 382 КПК України, установивши таке.

Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2ст. 302 КПК України, у зв`язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1ст. 302 КПК України.

Як наслідок обставини щодо учинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються судом як дійсні.

До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- розписки підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні,

- розписки підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 про отримання копій матеріалів дізнання;

- протокол роз`яснення права підозрюваному ОСОБА_3 , складеного в присутності його захисника ОСОБА_4 , на можливість розгляду в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (в порядку ч. 2 ст. 302 КПК України).

За результатами дослідження змісту вказаних відповідних клопотань, заяв, протоколів, розписок та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені клопотання, заяви обвинуваченого, є не усвідомленими, не відповідають його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася під дією будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього або тиску.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Вищенаведеніфактичні обставинипоза всякимрозумним сумнівомдостатньо доводятьвинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого:

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

При цьому, суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченої дійсною та вірною.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Тобто, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального проступку, обставини його вчинення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків від кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , яка раніше не засуджувався; свою провину визнав повністю; тяжких наслідків для суспільства, фізичних або юридичних осіб, державних інтересів, не настало; відсутні цивільні позови про відшкодування шкоди; не перешкоджав слідству; щиро каявся та дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював свої злочинні дії, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Також суд, при призначенні покарання, враховує данні, які характеризують особу ОСОБА_3 , який є громадянином України, з середньою освітою, неодружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, головний сержант певної військової частини, вказаної в обвинувальному акті, раніше не судимий, учасник бойових дій, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, Є платником податків, характеризується позитивно, відсутні відомості про його притягнення до адміністративної відповідальності та відсутні інші відомості, які його компрометують, відсутні у відношенні нього інші кримінальні провадження.

Обставини,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_3 судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення.

Крім того, покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у розмірі 3119 гривень 90 копійок.

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов відсутній.

Запобіжний захід до обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

У відповідності з п.7 ч.9 ст. 100 КПК України посвідчення водія серії НОМЕР_1 з категорією «В» на ім`я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », з фотокарткою, яке згідно відомостей, зазначених в посвідченні, видане 10.03.2025 Територіальним сервісним центром № 1242,- знищити після набрання вироку законної сили.

У відповідності з ст. 100 КПК України диск з відеозаписом до протоколу огляду місця події від 10.04.21025 року, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта з боку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у розмірі 3119 гривень 90 копійок.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_3 , що у відповідності з ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

11.06.2025