Рішення № 128015880, 10.06.2025, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/398/25

Провадження № 2/499/336/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна шляхом визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кожному.

В обґрунтування позову зазначив, що з 30.06.1981 року по 23.10.1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 . За час подружнього життя ними була придбана квартира АДРЕСА_2 .

На сьогоднішній день виникла необхідність в поділі майна придбаного і набутого за спільні кошти в період, коли вони з відповідачем перебували у шлюбі. Дана квартира купувалась на спільні кошти для потреб та проживання родини. Перед придбанням даної квартири вони дійшли згоди про оформлення права власності на позивача. Разом з тим наразі постало питання про необхідність виділення часток, оскільки позивач тривалий період не проживає за вказаною адресою, а відповідач не може реалізовувати свої права щодо власності на частину квартири.

У судове засідання позивач не з`явився, однак надав до суду телефонограму про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, позов визнала в повному обсязі.

Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст.12і13 ЦПК Українизасади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Статтями78,81ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав:

30.06.1981 року сторони зареєстрували шлюб.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами було розірвано 23.10.1996 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.07.1993 року ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України(далі -СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 3 статті 368Цивільного кодексуУкраїни (далі -ЦК України) також передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, виходячи з встановленого судом факту набуття спірної квартири у період зареєстрованого шлюбу та відсутність доказів, які б спростовували поширення на неї правового режиму спільного сумісного майна, ця квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

Відповідно до частини першої статті 69СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України(частина четверта статті 71 СК України).

У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З позовної заяви також слідує, що позивач просить визначити розмір своєї частки в спільній квартирі подружжя, що відповідає положенням ст. 372 ЦК України. Тому вимога про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири підлягає задоволенню.

Оскільки з визначенням частки за позивачем право спільної сумісної власності колишнього подружжя на квартиру припиняється, тому суд вважає за необхідне визнати за відповідачем також право власності на 1/2 частину квартири.

Отже на підставі оцінки наведених у позовній заяві аргументів і наданих позивачем доказів та вищенаведених законодавчих норм суд здійснює поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.110,111,112,114 Сімейного Кодексу України, ст.ст.3,6,7,10,12,259-260,264 -266,269 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна шляхом визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 49,2 кв.м.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати право спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 49,2 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ