Рішення № 128011988, 21.05.2025, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1939/24

Провадження № 2/126/170/2025

"21" травня 2025 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Джулинської сільської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Джулинської сільської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2011 року з Ізмаїлівському відділі ЗАГС Управління ЗАГС Москви сторони зареєстрували шлюб. Після його реєстрації проживали з с. Серединка Бершадського району Вінницької області до 2013 року.

В цьому шлюбі у сторін народився їх син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2013 року сторони припинили спільне проживання, відповідач виїхав із села і з того часу жодного разу не спілкувався з дитиною та не цікавився життям та здоров`ям сина, не телефонував та не навідувався до нього. Дитина проживає з матір`ю та знаходиться повністю на її утриманні.

Відповідач нехтує своїми обов`язками по вихованню дитини, повністю самоусунувся від виховання та утримання сина, не бажає спілкуватись з ним. Аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , не сплачував, оскільки позивачка не зверталася до суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина, а добровільно матеріальної допомоги синові він не надає.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01.10.2019, шлюб укладений між сторонами було розірвано.

11.06.2022 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 , який допомагає їй виховувати її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , дитина відноситься до ОСОБА_4 , як до рідного батька, називає його татом, при цьому свого біологічного батька навіть не знає.

Відповідачка ніяким чином не піклується про свою дитину, не проявляє заінтересованості в долі сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною взагалі. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються позивачем без будь якої моральної та матеріальної підтримки з боку відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідач, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, вона змушена звернутися з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав стосовно їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, ОСОБА_1 та її представник-адвокат Мазур С.М. в судове засідання не явилися, надали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали, просять справу слухати у їхню відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Ні відзиву ні жодних клопотань від нього до суду не надходило.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Джулинської сільської ради - Паламарчук Л.І., в судове засідання не явилася, надала заяву про визнання позовних вимог, просила слухати справу у її відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.08.2011 року з Ізмаїлівському відділі ЗАГС Управління ЗАГС Москви позивач та відповідач зареєстрували шлюб, після реєстрації якого проживали з с. Серединка Баршадського району Вінницької області до 2013 року, що підтверджується довідкою Джулинської сільської ради № 83 від 24.07.2024.

В цьому шлюбі у сторін народився їх син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 14.12.2011 Ізмаїлівським відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви.

Позивач стверджує, що з 2013 року припинила спільне проживання з відповідачем, він виїхав із села Серединка і з того часу жодного разу не спілкувався з їхньою дитиною та не цікавився життям та здоров`ям сина, не телефонував та не навідувався до нього, місце його перебування невідоме, що підтверджується довідкою Джулинської сільської ради № 59 від 19.05.2025.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01.10.2019, шлюб укладений між сторонами було розірвано.

Хлопчик проживає з матір`ю та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач нехтує своїми обов`язками по вихованню дитини, повністю самоусунувся від виховання та утримання сина, не бажає спілкуватись з ним. Аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , не сплачував, оскільки позивачка не зверталася до суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина, а добровільно матеріальної допомоги синові він не надає, що підтверджується довідкою Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 69 від 12.04.2024.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01.10.2019, шлюб укладений між сторонами було розірвано.

11.06.2022 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 .

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_4 , допомагає позивачу виховувати її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , дитина відноситься до ОСОБА_4 , як до рідного батька, називає його татом, при цьому свого біологічного батька навіть не знає.

Неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться лише на утриманні позивача і вона самостійно займається його вихованням.

Позивач стверджує, що з 2013 року ОСОБА_2 не спілкувався зі своєю дитиною, не цікавився життям сина та його здоров`ям, нехтує своїми обов`язками по вихованню дитини, не відвідує батьківські збори, загальні масові заходи, не цікавиться навчанням дитини та повністю самоусунувся від виховання та утримання сина. Відповідач не проявляє заінтересованості в долі сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, навчанням, підготовкою до самостійного життя. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються позивачем без будь якої моральної та матеріальної підтримки з боку відповідача.

Відповідно до довідки виданої Джулинською сільською радою № 60 від 19.05.2025, гр. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з сім`єю в АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дитини ОСОБА_3 в селі не проживає, не приймає участі у вихованні дитини, не приїжджає.

Відповідно до характеристики учня 7 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої та підписаної директором Серединської гімназії імені В.М.Думанського С.Пазилова та класного керівника Н.Слободяник , зазначається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в закладі з 2024 року, зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний, відповідальний учень. Підтримує дружні стосунки з однолітками та старшими. Бере активну участь в усіх суспільних справах та громадському житті класу та закладу. ОСОБА_5 проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , яка приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться його навчанням, шкільним життям, відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 шкільним життям дитини не цікавиться, участі в освітньому процесі не приймає.

Згідно з інформацією, виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Джулинської сільської ради» № 64 від 15.05.2025 ОСОБА_1 , про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в сімейного лікаря, медичні огляди і щеплення отримує згідно з графіком. У разі хвороби чи проведення щеплень відвідував лікаря у супроводі матері, яка приділяє йому належну увагу та догляд. Батько жодного разу на огляди з дитиною в лікувальний заклад не звертався, станом здоров`я дитини у лікаря не цікавився.

Згідно висновку Джулинської сільської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Джулинської сільської ради від 17.10.2025 року за № 10/14, питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було предметом розгляду виконавчого комітету Джулинської сільської ради, за наслідками якого на підставі всебічного дослідження документів, обстеження умов проживання дитини, було складено відповідний висновок, відповідно до якого визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідатиме найкращим інтересам дитини та її соціального захисту.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Дослідивши усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні сімейні правовідносини щодо здійснення батьківських прав та обов`язків відповідача відносно його неповнолітнього сина.

Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, які не суперечать один одному та підтверджують доводи позивача, суд вважає встановленим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст. 164 ч.1 п. 2 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтуванням ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст.164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Під час розгляду справи судом встановлено саме свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та винну поведінку відповідача по відношенню до неповнолітнього сина, яка проявляється в небажанні відповідачем виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання та виховання дитини, про що свідчить відсутність інтересу до життя сина, його здоров`я та розвитку, не забезпечення будь-якими продуктами харчування, одягом, засобами гігієни, тощо.

У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до сина ОСОБА_5 , не приймається будь-яких дій щодо спілкування із дитиною.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

ВС в постанові від 24.10.2018 по справі № 761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Суд повно, всебічно та об`єктивно оцінивши обставини справи, дійшов висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків та його небажання виховувати сина, його свідому винну поведінку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, законними, а тому відповідача належить позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, і на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 169 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Джулинської сільської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав, відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь