Рішення № 128011512, 10.06.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23158/23

провадження № 2/753/1369/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Бабія О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Шевченківської РДА про визначення місця проживання дітей, встановлення графіку зустрічей з дітьми та стягнення аліментів на їх утримання.

В обґрунтування позову посилається на те, що у 2017-2018 роках він перебував у стосунках з відповідачкою ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Від стосунків з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народились діти, - малолітній син ОСОБА_5 , та малолітня донька ОСОБА_6 . Оскільки вони з відповідачкою не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька дітей були внесені до актового запису про народження зі слів матері.

Починаючи з середини 2018 року вони з відповідачкою припинили стосунки та проживають окремо. Його мати, ОСОБА_7 придбала окрему квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де стала проживати з онуками, відповідачкою ОСОБА_4 та матір`ю відповідачки ОСОБА_8 .

Разом з тим, через постійні конфлікти, відповідачка та її мати ОСОБА_8 з`їхали з квартири, тому діти залишилися проживати зі своєю бабусею ОСОБА_7 . Їх мати ОСОБА_4 до них не навідувалась, тому він почав користуватися послугами няні для забезпечення належного догляду за дітьми.

15.12.2020 року він направив на адресу відповідачки заяву, в якій визнав себе батьком малолітніх ОСОБА_9 ти ОСОБА_10 та заявив про свій намір зареєструвати зміни до актових записів про народження дітей, вказавши його батьком. Проте відповідачка проігнорувала його заяву, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання батьківства.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2022 року у справі №357/1753/21, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства задоволено, визнано, що він є батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання вищезазначеного рішення суду, були внесені зміни в актові записи про народження дітей, повторно видані свідоцтва про народження, в яких він вказаний батьком дітей.

В подальшому 05.07.2024 року, за згодою відповідачки ОСОБА_4 , прізвища дітей були змінені з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Станом на сьогоднішній день діти фактично проживають разом з ним у квартирі АДРЕСА_2 , що належить йому на праві власності. Відповідачка проживає окремо від нього та дітей.

ОСОБА_4 веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкоголем та забороненими речовинами, неодноразово проходила реабілітацію, дітьми не цікавиться, не займається їх вихованням та розвитком, а її поведінка може становити загрозу для їх життя та здоров`я.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2022 року була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 року була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 року у цивільній справі №357/10316/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, відповідачка ОСОБА_4 була попереджена про зміну її ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей.

Він, як батько, належним чином піклується про дітей, забезпечує їх всім необхідним, зокрема медичними послугами, навчанням, речами, продуктами та іграшками, проводить разом з ними дозвілля, водить на гуртки та тренування. Крім того, він має стабільний та достатній дохід, не має шкідливих звичок, веде здоровий спосіб життя. Діти прихильні до нього, мають тісний емоційних зв`язок, що свідчить про те, що проживання разом з батьком повністю відповідає якнайкращим інтересам дітей.

З огляду на викладене, просить суд: 1) визначити місце проживання малолітніх дітей, сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним; 2) встановити відповідачці графік спілкування з дітьми: - щосуботи та щонеділі з 10:00-16:00 у присутності батька; - спілкування та зустрічі матері з дітьми у присутності батька, у святкові дні: день народження дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Новий рік (з 31 грудня), Різдво Христове (25 грудня), Пасха (Великдень), 8 березня - з 10:00 до 16:00; 3) стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання двох дітей, малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року позовну заяву в частині вимоги про встановлення графіку зустрічей з дітьми повернуто позивачу та відкрито загальне позовне провадження у справі за вимогами про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, призначено підготовче судове засідання (а.с. 130 т. 1).

01.08.2024 року від відповідачки ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову, в якій вона зазначила, що не заперечує проти визначення місця проживання малолітніх дітей, сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем, а також, що вона не заперечує проти стягнення з неї на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від всіх видівзаробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до досягнення дітьми повноліття (а.с. 158 т. 1).

08.08.2024 року на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №10-4498 від 02.08.2024 року (а.с. 159-162, 163-170 т. 1).

Ухвалою суду від 30.09.2024 року закрито позовне провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 241 т. 1).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Крупницький В.В. підтримав позов з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Циба Д.М. не заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідачка скористалась своїм правом та визнала позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Шевченківської РДА Бабій О.В. зазначив, що з огляду на спосіб життя відповідачки, вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком.

Суд, заслухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що у 2017-2018 роках позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 перебували у близьких особистих стосунках без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився малолітній ОСОБА_5 , що підтверджується актовим записом про народження №1458, який внесено Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 27, 191-194 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась малолітня ОСОБА_6 ,що підтверджується актовим записом про народження №1457, який внесено Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 28, 187-190 т. 1).

Інформація про батька дітей внесена зі слів матері, на підставі ст. 135 СК України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2022 року у цивільній справі №357/1753/21, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства задоволено, визнано, що батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач ОСОБА_3 (а.с. 22-26 т. 1).

15.10.2022 року на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2022 року у цивільній справі №357/1753/21, Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно видані свідоцтва про народження малолітніх дітей ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно, в яких батьком зазначений ОСОБА_3 (а.с. 27, 28 т. 1).

В подальшому 05.07.2024 року, за згодою відповідачки ОСОБА_4 , прізвища дітей були змінені з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » та отримано нові свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с. 177-178 т. 1).

З 24.07.2024 року малолітні ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Реєстру Київської територіальної громади (а.с. 116, 195, 196 т. 1).

Малолітні діти фактично проживають разом із батьком за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

08.08.2023 року з малолітніми дітьми ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологом проведено діагностичну роботу, з метою встановлення їх психо-емоційного стану та прихильності до кожного з батьків. Так, ФОП ОСОБА_15 , спеціалістом з психології зроблено наступні висновки: актуальні потреби дітей задовольняються батьком та нянею ОСОБА_16 , яка здійснює піклування за дітьми та включена в задоволення емоційних потреб дітей. Незадоволеною на даний час є потреба дітей у спілкуванні в колі однолітків задля розширення досвіду у соціальній взаємодії. Діти виявляють найбільшу прихильність до батька ОСОБА_3 , батьківська фігура асоціюється у дітей із стабільністю (він завжди поряд). Спостерігається здатність батька розуміти та задовольняти потреби дітей. Прослідковується виховний вплив цієї фігури на дітей, настанови спрямовані на розвиток навички дітей до кооперації. Один до одного діти проявляють почуття любові. Стосунки мають позитивне забарвлення. Материнська фігура ОСОБА_4 представлена у психічному просторі дитини, проте спостерігається складність у розумінні ролі та функції фігури матері в сім`ї. Ознак відчуження материнської фігури не спостерігається. Дитина не розраховує на неї, бо не має досвіду спілкування із нею, що робить фігуру матері малозначущою для дитини. Дослідження ставлення ОСОБА_9 виявило обмеженість спогадів про неї, немає спогадів про спільну взаємодію (а.с. 32-39 т. 1).

З жовтня 2021 року по 23.02.2022 рокудіти відвідували приватний дитячий садочок «Ор Авнер, що підтверджується довідкою Приватного єврейського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок» «Ор Авнер» за вих. №01 від 03.01.2023 року (а.с. 58 т. 1).

З 01.09.2023 року діти відвідують дошкільний навчальний заклад №67 групу №3, що підтверджується довідкою №8 від 04.09.2023 року, виданою Дошкільним навчальним закладом (дитячий садок) комбінованого типу №67 Шевченківського району м. Києва (а.с. 59 т. 1).

Малолітній ОСОБА_9 займається на відділенні футболу у дитячому спортивному клубі «Спарта-Київ», що підтверджується довідкою ГО «Дитячий спортивний клуб «Спарта-Київ» №28 від 06.11.2023 року (а.с. 71 т. 1).

З метою забезпечення належного догляду та нагляду за дітьми, позивач ОСОБА_3 залучив приватну няню ОСОБА_17 , з якою укладено договір про здійснення догляду за дітьми, що наявний у матеріалах справи (а.с. 102, 103-105 т. 1).

У відповідності до листа КНП БМР «МЦПМСД №2» за №02-11-65 від 22.01.2018 року, мама ОСОБА_4 вживає наркотичні препарати тривалий час проходила реабілітацію в спеціальних центрах неодноразово. Позбавлена батьківських прав на старшу доньку ОСОБА_18 , опікун бабуся ОСОБА_8 виконує свої обов`язки добросовісно. Після пологів ОСОБА_4 почала знову вживання опіоїдів і перебуває під наркотичною дією. Не повідомляє матері куди іде з дітьми по 12 годин відсутня вдома. Просять звернути увагу на поведінку матері, що може спричинити загрозливі стани для здоров`я та життя дітей до 1-го року життя (а.с. 52 т. 1).

Виходячи зі змісту листа Білоцерківського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №120/02-03 від 20.02.2018 року, за малолітніми дітьми ОСОБА_5 , 2017 року народження, та ОСОБА_6 , 2017 року народження, здійснює догляд бабуся, ОСОБА_8 , яка забезпечує їх всім необхідним для повноцінного розвитку та життєдіяльності. Мати, ОСОБА_4 проходить лікування в Київському обласному центрі ресоціалізації наркозалежної молоді, смт. Ворзель За результатами проведеної оцінки потреб у наданні соціальних послуг сім`я ОСОБА_4 взята на облік Центру з метою моніторингу (а.с. 53 т. 1).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на обліку Білоцерківського міського центру соціальних служб з січня 2018 року по серпень 2019 року в зв`язку з наркотичною залежністю. В цей період ОСОБА_4 направлялась на реабілітацію до Київського обласного центру ресоціалізації наркозалежної молоді та Центру реабілітації «Мій вибір», відомості про результативність проведення курсу відсутні, що підтверджується листом Білоцерківського міського центру соціальних служб №310/02-15 від 29.09.2022 року (а.с. 54 т. 1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2016 року у цивільній справі №357/17171/15-ц позов ОСОБА_8 до ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів задоволено; ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавлено батьківських прав щодо їх малолітньої дитини ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; призначено опікуном малолітньої ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_6 , її бабусю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 ; з ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_5 ), зареєстрованої і проживаючої в АДРЕСА_5 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання дитини ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму визначеного для дитини відповідно віку, щомісяця, починаючи з 07.12.2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 50-51 т. 1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 року у цивільній справі №157/10316/22 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_8 , про позбавлення батьківських прав відмовлено та попереджено ОСОБА_22 про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вказавши, що у разі ухилення від виконання батьківських обов`язків вона може бути позбавлена батьківських прав (а.с. 79-88 т. 1).

Вищевказане рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 року у цивільній справі №157/10316/22 залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.07.2023 року (а.с. 89-96 т. 1).

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2022 року у кримінальній справі №357/12463/21, ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та їй призначено покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин (а.с. 45-48 т. 1).

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2023 року у кримінальній справі №357/6951/23, ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 04 липня 2023 року покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати пробаційні програми (а.с. 97-101).

У відповідності до Довідки №1 від 02.08.2023 року, ОСОБА_3 працює у ТОВ «ЛІВІМ» на посаді менеджера з 02.09.2022 року (наказ про прийняття від 01.09.2022 року №3-к) (а.с. 69 т. 1).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, станом на 27.11.2023 року позивач ОСОБА_3 має стабільний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 16 000,00 грн. щомісячно (а.с. 67-68 т. 1).

Позивач ОСОБА_3 має у особистій приватній власності квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №340866036 від 28.07.2023 року (а.с. 31 т. 1).

У відповідності до характеристики ТОВ «ЛІВІМ», ОСОБА_3 за період роботи на посаді менеджера зарекомендував себе як відповідальний працівник з високими діловими та моральними якостями, не має шкідливих звичок, веде повністю здоровий спосіб життя, захоплюється боксом та легкою атлетикою, виховує двох дітей (а.с. 70 т. 1).

Позивач оплачує гуртки та секції, в яких займаються малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також навчання дітей, що підтверджується платіжними квитанціями (а.с. 73-78, 106-109 т. 1).

ОСОБА_3 або няні приводили та забирали дітей з приватного дитячого садочка «Ор Авнер» з жовтня 2021 року по 23.02.2022 року. Мати дітей до садочка не навідувалась, що підтверджується довідкою Приватного єврейського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок» «Ор Авнер» за вих. №01 від 03.01.2023 року (а.с. 58 т. 1).

У відповідності до висновку №109-4494 від 02.08.2024 року, орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, керуючись інтересами дітей, відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, вважає, що малолітнім дітям ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно проживати з батьком, гр. ОСОБА_3 однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дітей (а.с. 159-162 т. 1).

Між сторонами виник спір щодо місця проживання дітей та щодо стягнення аліментів на їх утримання, який має бути вирішений в судовому порядку.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, пункт 54, рішення від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" визначено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі) проте з ким із них і, хто саме з дітей залишається, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачка повідомила про те, що не заперечує проти визначення місця проживання дітей разом з їх батьком, та доказів на спростування позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей із батьком відповідачкою суду надано не було, а відтак, виходячи переважно не з права батьків на спілкування і виховання, а з інтересів дітей, суд вважає, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей разом з батьком є законними та обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 181 СК України, домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Враховуючи те, що домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дітей відсутня, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання дітей.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. ст. 182 СК України, - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 на його користь аліментів на утримання двох малолітніх дітей, сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітків (доходів) платника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.12.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача в розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його батьком, ОСОБА_3 .

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком, ОСОБА_3 .

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох дітей, малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.12.2023 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37470112, адреса: 01030, Україна, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок, 26/4.

Суддя: Л.М. Осіпенко