Рішення № 128011096, 10.06.2025, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1184/25

2/705/1677/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, ЄДРПОУ 42655697) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Позиції інших учасників справи.

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14018,94 гривень, 2422,40 гривень судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалось надати їй кредит у розмірі 3500 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 21 дня повернути кредит зі сплатою відсотків, комісії. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів.

22.02.2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 015-220221 за плату відступило, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями.

21.08.2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі Договору факторингу № 20240821/1 за плату відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим, має заборгованість у загальному розмірі 14018,94 грн., яка складається:

- 3500 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 8770,65 грн. заборгованість за відсотками;

- 1748, 29 грн. - інфляційне збільшення.

Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати та витрати на правову допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 11 березня 2025 року було відкрите провадження у даній справі, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено позивачу до його електронного кабінету 11.03.2025 року.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 11.03.2025 року, який Кравченко М.Г. отримала 19.03.2025 р.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав до суду відзиву чи заперечення на позовну заяву.

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви та висновки суду.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

1.Судом встановлено, що 18.10.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або ?іль?ох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у ?іль?ох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 роду № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-?омуні?аційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-?омуні?аційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що Договір № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

2. Судом встановлено, що 22.02.2021 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до чинного законодавства було укладено договір факторингу №015-220221, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2020.

21.08.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» відповідно до чинного законодавства було укладено договір факторингу №20240821/1, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2020.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

3. Судом встановлено, що 18.10.2020 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Договір № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалось надати їй кредит у розмірі 3500 гривень.

Строк кредиту 21 день. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.3. Договору).

Сторонами у п. 1.4. узгоджено тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: знижена процентна ставка становить 0,01% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів; стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 . (п. 2.1. Договору)

Згідно п. 3.1. Договору №1156904 нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але небільше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

У розділі 4 договору сторонами погоджено умови пролонгації кредиту, зокрема, встановлено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 гривень (включно)Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Відповідно доДодаткового договорувід 11.11.2020до Договору№1156904про наданнякоштів наумовах фінансовогокредиту від18.10.2020сторони погодилипродовження строкукористування кредитом на строк, що дорівнює строку, встановленому п.1.3. Договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 03.12.2020.

Також сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних) (п.3.2. Додаткового договору).

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №2643_241009093103 від 09.10.2024 надано відповідь про те, що 18.10.2020 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 в сумі 3500 грн.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2020.

Судом встановлено, що первісним кредитором нарахована та відступлена ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» сума боргу ОСОБА_1 у розмірі 12270, 65 грн., що складається з: 3500 грн. тіло кредиту, 8770, 65 грн. заборгованість за відсотками.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за вказаним договору кредитодавцю ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 3500 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та 8770,65 грн. заборгованості за нарахованими процентами підлягає задоволенню.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 1748,29 грн то їх нарахування відповідає вимогам ст.625 ЦК України. Суд вважає нарахування правильним, таким, що відповідає вимогам закону.

Кінцевою датою нарахування інфляційних втрат визначено 23.02.2022, що також відповідає вимогам Закону з огляду на те, щоЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX(набрав чинності 17.03.2022)розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за даним договором.

4. Що стосується вимоги позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви від 27.02.2025, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1127 від 24.02.2025.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Договором № 1156904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2020 обґрунтованими і задовольнив їх повністю, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 1402,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, реквізити: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за Договором №1156904 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 18.10.2020 в розмірі 14 018,94 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять ) гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, реквізити: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, реквізити: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1402,00 (одна тисяча чотириста дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 червня 2025 року.

Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. С. Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, реквізити: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.В. Душин