Рішення № 128005389, 05.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1211/25

05 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі позивач або ДПС) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить:

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі - 63 852,83 грн.

Тернопільським окружним адміністративним судом направлено електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача, та 07.03.2025 року отримано відповідь за №1178754, в якій зазначено, що за вказаними параметрами особу не знайдено.

Ухвалою суду від 07.03.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 21.03.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.2010 року належне нерухоме майно відповідачу, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та є нежилим приміщенням, корівника №3 та перехідної галереї, тобто є будівлями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, відповідач являється фізичною особою підприємцем та згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, його вид господарської діяльності згідно КВЕД - це розведення свиней.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-111, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Тому відповідач звертає увагу суду на сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Щодо не оскарження податкового повідомлення-рішення, то позивачем не надано доказів щодо належного повідомлення відповідача та вручення йому податкового повідомлення-рішення. До матеріалів позовної заяви долучено копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.08.2024 р. та квитанцію з укрпошти від 29.08.2024 р., з яких неможливо зрозуміти, які саме документи йому відправлено. Відповідач зазначив, що про те, що йому нараховано податковий борг він дізнався із змісту позовної заяви, коли отримав пакет документів від Головного управління ДПС у Тернопільській області 12.03.2025 року. Тому твердження позивача, що грошове зобов`язання є узгодженим, не відповідає дійсності.

На підставі викладеного, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду від 28.04.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 05.06.2025 о 10:30 год.

Сторони подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.3 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно матеріалів справи та доводів сторін судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.2010 року належне відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та є нежилим приміщенням, корівника №3 та перехідної галереї, тобто є будівлями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, він являється фізичною особою підприємцем та згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, його вид господарської діяльності згідно КВЕД - це розведення свиней.

Згідно довідки про наявність податкового боргу, ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами по податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі - 63 852,83 грн. (основний платіж).

Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла у зв`язку із несплатою узгодженого податкового/грошового зобов`язання нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення №0597721-2411-1902-UA61060030000070527 від 09.05.2024р. на суму 63 853,68 грн., однак враховуючи переплату 0,85 грн., заборгованість становить 63 852,83 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, відповідачем не було оскаржено ні в адміністративному, пі в судовому порядку, а тому грошове зобов`язання визначене в ньому, вважається узгодженим.

Відповідачу виставлялась та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ф» від 22.08.2024 року №0004884-1306-1900. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Судом встановлено, що відповідачу 19 червня 2024 року особисто вручено податкове повідомлення-рішення №0597721-2411-1902-UA61060030000070527 від 09.05.2024 року, що підтверджується його підписом на корінці даної вимоги та зазначенням дати, прізвища та ініціалів особи, яка отримала дане податкове повідомлення-рішення: « ОСОБА_1 « 19» червня 24».

Відповідачу 29.08.2024 на його податкову адресу надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ф» від 22.08.2024 року №0004884-1306-1900, яка ним отримана 11.09.2024, що підтверджується самим рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 4860101894219). Крім того підтвердженням надіслання відповідачу даної податкової вимоги є фіскальний чек, в якому зазначений трек-номер 4860101894219.

Предметом цього спору є податковий борг, який позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 . А тому, в межах цієї справи, суд має перевірити наявність такого боргу та чи дотримана процедура його стягнення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Механізм адміністрування податків та зборів нормативно закріплений в ПК України.

В пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована па суму такого грошового зобов`язання пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається податковим боргом.

Виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: виписками з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.

Відповідно до п.п.266.1.1 та п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Підпунктами 266.2.1 п.266.2 та пп. 266.3.1 п.266.3 передбачено, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.6.1. п.266.1 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).

Сума нарахованого податкового зобов`язання підлягає сплаті фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до п.266.10 ст.266 ПК України.

Згідно пп.266.10.3. п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідачу виставлялась та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ф» від 22.08.2024 року №0004884-1306-1900. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Відповідно до п. 41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, серед яких будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Тобто, пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а третя такі об`єкти нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що фізична особа може підпадати під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).

Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, що наведена судом раніше (діючій на час спірних правовідносин), згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, суду належить встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.

Більше того, у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 Верховним Судом наголошено, що встановлена пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

У першу чергу суд звертає увагу на те, що податковим повідомленням-рішенням №0597721-2411-1902-UA61060030000070527 від 09.05.2024, нараховано відповідачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені, фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі податкового зобов`язання 63852,83 грн.

З огляду на наведені вище положення законодавства та враховуючи висновки Верховного Суду, у цій справі можна констатувати, що відповідач підпадає під критерії наявності статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки такими можуть також бути фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Водночас, позивач у цій справі наполягає на тому, що відповідачем не надано жодних доказів використання майна, яке належить йому на праві приватної власності особисто для розведення свиней, як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. Поряд з цим, у контролюючого органу також відсутня будь-яка інформація, що підтверджує факт використання ОСОБА_1 належних йому на праві приватної власності нежитлових будівель за цільовим призначенням.

Щодо дійсності використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, то суд зазначає, що згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Окрім цього, до цього класу класифікатора будівель та споруд належать також: будівлі для тваринництва (код 1271.1); будівлі для птахівництва (код 1271.2); будівлі для зберігання зерна (код 1271.3); будівлі силосні та сінажні (код 1271.4); будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (код 1271.5); будівлі тепличного господарства (код 1271.6); будівлі рибного господарства (код 1271.7); будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (код 1271.8); будівлі сільськогосподарського призначення інші (код 1271.9).

Суд зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.2010 року належне відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою Тернопільська область, Борщівський район, с.Більче-Золоте, вул. Хатки, будинок 413 а, та є нежитловим приміщенням, корівника №3 та перехідної галереї, тобто є будівлями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, відповідач являється фізичною особою підприємцем та згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, його вид господарської діяльності згідно КВЕД - це розведення свиней.

Як видно з технічних описів майна спірних об`єктів нерухомості, то їх дійсно можна віднести до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507.

При цьому суд погоджується з позицією позивача, згідно якої, сама лише належність будівель та споруд до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) не свідчить про безумовну належність їх до об`єктів, які в розумінні пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування, оскільки для отримання права на пільгу, передбачену пунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивачу належить використовувати такі об`єкти за призначенням як об`єкти сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

У цій справі, проаналізувавши надані ОСОБА_1 докази щодо використання в межах сільськогосподарських потреб об`єктів нерухомості, суд зазначає, що вони не дають підстави стверджувати про обґрунтованість позиції відповідача.

Водночас, такі докази жодним чином не підтверджують того, що така будівля використовувалася відповідачем за таким призначенням у період, за який сформовано податкове зобов`язання. Оскільки суд здійснює перевірку правомірності формування позивачем по відношенню до відповідача податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення то, це не дає можливості встановити достовірність даних у зв`язку з перебігом строку.

Таким чином, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні докази дійсності використання відповідачем спірної нежитлової будівлі за призначенням як об`єкти сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб у періоди, за які сформовано податкове зобов`язання.

Враховуючи те, що сформоване позивачем податкове повідомлення-рішення належним чином надіслано відповідачу, відтак сума визначеного ними податкового зобов`язання є узгодженою та підлягає сплаті у визначений в пункті а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України строк.

Доказів сплати у визначений пунктом а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України строк визначених відповідачу всіх сум податкового зобов`язання, суду надано не було. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказане податкове повідомлення-рішення у визначений пунктом а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України строк, оскаржувалося в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, з урахування розрахунку заборгованості та інтегрованої картки, на день розгляду справи у суді загальний розмір податкового боргу відповідача становить 63852,83 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом відповідачеві, відповідно до вимог ПК України, надіслано та вручено податкову вимогу, яка на день розгляду справи у суді не є відкликаною.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи наявність у відповідача податкового боргу, те що позивачем дотримано процедуру звернення з цим позов до суду, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача податковий борг у сумі 63852,83 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 63852,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі - 63 852 (шістдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 83 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

відповідач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.