Рішення № 128005376, 09.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2571/25

09 червня 2025 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.04.2025 №191950022778;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 21.06.2024 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та здійснити з 21.06.2024 (нарахування) перерахунок пенсії в розмірі 60% відповідно із суми 17455,20 грн., вказаної в довідці Тернопільської міської ради №194/5 від 21.06.2024 та із суми 31804,00 грн., вказаної в довідці Тернопільської міської ради №193/5 від 21.06.2024.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як отримувач пенсії по віку згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, за принципом екстериторіальності, документи направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Донецькій області, яким і прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що довідка про складові заробітної плати №193/5 та №194/5 від 21.06.2024 не відповідають Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб від 14.09.2016 № 622 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823). Крім того, постанова правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 № 1-3 втратила чинність.

Отже, при переведені на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 загальний розмір пенсії складає 2361,00 грн, а розмір пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 складає 14083,25 грн.

З врахуванням вищевикладеного, Головне управління ПФУ в Донецькій області зазначило про те, що в результаті повторного розгляду заяви від 26.06.2024 про перехід на пенсію згідно Закону № 889 прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку із недоцільністю.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки досягла пенсійного віку, має необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", тобто має право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі наведеного, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано відзив на позов, який суд оцінює, як пояснення третьої особи, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачкою до заяви про перерахунок пенсії від 21.06.2024 надано довідки про заробітну плату №193/5 та №194/5 від 21.06.2024, видані Тернопільською міською радою.

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначає, що оскільки довідки про заробітну плату №193/5 та №194/5 від 21.06.2024 не відповідають Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб від 14.09.2016 №622 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823) підстави для їх врахування відсутні.

Крім того постанова правління Пенсійного фонду України Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям від 17.01.2017 №1-3 втратила чинність. Резолютивна частина рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 500/4463/24 не містила додаткової регламентації порядку виконання задоволення позовних вимог, а саме не вказано які довідки про складові заробітної плати повинні бути враховані при призначенні пенсії як державному службовцю.

Довідки про складові заробітної плати державного службовця є обов`язковими при переведенні із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», так як без надання довідок про складові заробітної плати державного службовця (навіть за наявності необхідного стажу державної служби) призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є неможливим.

Без урахування довідок про складові заробітної плати розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» може бути визначений з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян, що є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсійної виплати.

Третя особа вважає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачкою та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні, проте, на стадії виконання судового рішення.

Також щодо вимоги позивачки вказує, що здійснення виплати пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати зазначеної в довідках, є передчасними, оскільки за результатами розгляду заяви позивачки органом Пенсійного фонду України зроблено висновок, про відсутність правових підстав на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, а тому спору щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення до суду у цій справі немає, тому підстави вважати, що права позивачки при здійсненні такого переведення будуть порушені, відсутні.

Головне управління ПФУ в Донецькій області також подало відзив на позовну заяву, що аналогічне за змістом поясненням третьої особи, просить суд відмовити у позові.

У відповіді на відзив позивачка не погоджується із доводами відповідача, наполягає на задоволенніпозовних вимог.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Супровідним листом від 11.04.2025 Головне управління ПФУ в Тернопільській області надіслало позивачці рішення від 04.04.2025 №191950022778, прийняте Головним управління ПФУ в Донецькій області за результатами виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 №500/4463/24.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі №500/4463/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період з 13.08.1990 по 01.06.1992 та з 04.07.2001 по 30.04.2016 до стажу роботи на посадах державної служби та повторно розглянути заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та у разі достатності стажу роботи па посадах державної служби (з урахуванням висновків суду) вирішити питання переведення на цей вид пенсії, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням відомостей, зазначених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 21.06.2024 №193/5 та від 21.06.2024 №194/5, виданих Тернопільською міською радою.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі №500/4463/24 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року по справі №500/4463/24 залишено без змін.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003, встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Із змісту наведених правових норм Закону №1058-IV, вбачається:

- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;

- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника;

- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;

- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;

- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Із наведених законодавчих норм слідує, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Статтею 46 Закону №889-VII визначені особливості стажу державної служби, у п.4 ч.2 якої зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

У відповідності до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Приписами п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Суд звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, і це не оспорюється відповідачем, позивач має передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Спірним у цій справі був стаж державної служби позивача, а саме зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі №500/4463/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період з 13.08.1990 по 01.06.1992 та з 04.07.2001 по 30.04.2016 до стажу роботи на посадах державної служби та повторно розглянути заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-4 3 від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та у разі достатності стажу роботи па посадах державної служби (з урахуванням висновків суду) вирішити питання переведення на цей вид пенсії, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням відомостей, зазначених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 21.06.2024 №193/5 та від 21.06.2024 №194/5, виданих Тернопільською міською радою.

Аналізуючи дане рішення встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 28.08.1985 позивач працювала, зокрема:

-з 13.08.1990 по 01.06.1992 на посадах інспектора по протокольній роботі та контролю за виконанням, консультанта з питань роботи Ради оргінструкторського відділу Тернопільської Ради народних депутатів;

-з 01.12.2000 по 30.09.2023 на посадах консультанта організаційного відділу, начальника сектору по роботі з депутатами та депутатськими комісіями відділу організаційної роботи, начальника організаційно-інформаційного управління, начальника управління організаційно-виконавчої роботи Тернопільської міської ради.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі №500/4463/24 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №500/4463/24 залишено без змін.

Разом з тим Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі Порядок №622).

Пунктом 4 вказаного Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктами 5 та 6 Порядку №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.

Такими довідками є:

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь- які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Судом встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №194/5 від 21.06.2024 на суму 17455,20 грн, видана Тернопільською міською радою за останньою займаною ОСОБА_1 посадою станом на травень 2024 року.

Довідка складена за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України формі довідки складові заробітної плати складаються з: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, розмір доплат посадовій особі місцевого самоврядування за вислугу років розраховується у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", а саме відповідно до підпункту 4 пункту 3 надбавка за вислугу років посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування виплачується в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Оскільки, стаж служби ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування складає понад 25 років, то надбавка за вислугу років в розмірі 40% їй встановлена правомірно та підставно включена в довідку № 194/5 від 21.06.2024.

Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, № 193/5 від 21.06.2024, видана Тернопільською міською радою, відповідає формі довідки, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містить дані про надбавку за інтенсивність праці, розмір місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць).

На всі виплати, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Отже, вказані вище довідки про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії підлягають до врахування.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про видачу довідки на підставі не чинної постанови Правління Пенсйного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" №3-1 від 17.01.2017, оскільки така постанова втратила чинність з 13.11.2024 відповідно до постанови постанови Правління Пенсійного фонду України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України" від 18.09.2024 № 30-1. У той же час, спірні довідки №№ 193/5, 194/5 видані 21.06.2024 у період чинності згаданої постанови Правління Пенсйного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" №3-1 від 17.01.2017.

Суд відзначає, що на позивача не може покладатися додатковий тягар доведення обставин отримання заробітної плати для призначення пенсії унаслідок тривалої адміністративної процедури її призначення, що зумовлено вимушеним зверненням особи до суду за захистом прав та інтересів. Крім того, суд зазначає, що втрата чинності 18.11.2024 зазначеним нормативно-правовим актом відбулася у період судового провадження після відповідного звернення позивачки за перерахунком пенсії 21.06.2024 та ухвалення рішення у справі від 19.09.2024.

Зазначаючи про інші невідповідності вимогам закону спірних довідок, відповідач не конкретизує в оскаржуваному рішенні №191950022778 від 04.04.2025 у чому саме вони полягають.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, обгрунтованість рішення означає, що повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивачки спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.

Відтак, рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача щодо ненадання оцінки спірним довідкам судовими рішеннями у справі №500/4463/24, адже рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі №500/4463/24, залишеним без зміни постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки про переведення з пенсії за віком від 21.06.2024 з урахуванням відомостей, зазначених у довідках Тернопільської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.06.2024 №193/5 і №194/5.

Питання реалізації статті 129-1 Конституції України, яка, серед іншого, гарантує, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку особливо гостро постає під час вирішення адміністративними судами саме публічно-правових спорів, оскільки зазначені норми Основного Закону України окремо передбачають спеціальну відповідальність держави в особі визначених суб?єктів владних повноважень за виконання рішень судів всіх юрисдикцій.

Забезпечуючи ефективність виконання судового рішення всім процесуальними засобами, суд також має враховувати таку складову верховенства права як принцип пропорційності (збалансованості), що може охоплювати питання суспільних інтересів, співрозмірності до наявних бюджетних видатків.

Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності. В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №191950022778 від 28.06.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-ХІІ критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак таке є протиправним та підлягають скасуванню.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3ст.245 КАС України).

Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Так, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Зокрема, наявність у позивача достатнього стажу стажу роботи на посадах державної служби не заперечується відповідачем.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Суд звертає увагу, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2024, яке набрало законної сили, у справі №500/4463/24 було зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 період з 13.08.1990 по 01.06.1992 та з 04.07.2001 по 30.04.2016 до стажу роботи на посадах державної служби та вирішено з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та у разі достатності стажу роботи на посадах державної служби (з урахуванням висновків суду) вирішити питання переведення на цей вид пенсії, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням відомостей, зазначених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 21.06.2024 №193/5 та від 21.06.2024 №194/5, виданих Тернопільською міською радою.

Суд зауважує, що відповідачем з формальних причин не переведено позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 та при достатності стажу роботи на посадах державної служби (з урахуванням висновків суду) не вирішено питання переведення на цей вид пенсії, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням відомостей, зазначених у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 21.06.2024 №193/5 та від 21.06.2024 №194/5, виданих Тернопільською міською радою.

Судом встановлено, що додані позивачем до заяви від 21.06.2024 про перерахунок пенсії державного службовця довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.06.2024 № 194/5 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.06.2024 № 193/5, які видані Тернопільською міською радою, відповідає затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (чинної на момент їх подаі) формі.

Варто зазначити, що не врахування довідок, попри вказівку на це у резолютивній частині рішення суду від 19.09.2024 №500/4463/24 у своєму рішення відповідачем не обґрунтовано належним чином, про що йшлося раніше у мотивувальній частині цього рішення.

Суд звертає увагу на те, що позивач на час звернення з заявою про переведення на пенсію за віком, у відповідності до Закону України "Про державну службу" не займала посади державної служби, а тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 380/16112/23, від 25.06.2024 у справі № 620/11015/23, від 27.01.2023 по справі №340/4184/21.

Отже, зважаючи на висновки Верховного Суду, враховуючи проаналізовані вище норми права, суд підсумовує, що дії відповідача не ґрунтується на вимогах законодавства та обставинах, які підлягали врахуванню під час здійснення перерахунку пенсії державного службовця, а тому підлягають визнанню протиправними.

Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги встановлені рішенням суду від 19.09.2024 у справі № 500/4463/24 обставини, що свідчать про наявність у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату пенсії, з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.06.2024 № 194/5 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.06.2024 №193/5, які видані Тернопільською міською радою.

При цьому перерахунок пенсії має бути здійснений саме з 21.06.2024 з дати звернення із заявою про переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", адже з урахуванням судового рішення у справі № 500/4463/24, суд зауважує, що на відповідну дату призначення пенсії позивач мав визначене законом право на врахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.06.2024 № 194/5 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.06.2024 № 193/5, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Отже, вказані вище довідки про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії підлягають до врахування.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Щодо достатності стажу, то у своєму рішенні від 04.04.2025 №191950022778 про відмову в перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області вказує про наявність у позивача станом на 01.05.2016 стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 25 років 08 місяців 19 днів.

Спір у цій справі виник стосовно обчислення пенсії позивача при виконанні рішення суду без врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 193/5 та № 194/5 від 21.06.2024.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" визначено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 1 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Аналіз наведених норм свідчить, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.

Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 (далі - Постанова № 1-3) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

У довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).

У довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ середні розміри надбавок, премій та інших виплат вказуються за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Виходячи зі встановлених судом обставин, оскаржене рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області №191950022778 від 04.04.2025 про переведення позивача із пенсії за віком, яка обчислювалась відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) (провадження № 11-555заі18) зазначила, що для належного захисту порушених прав необхідно зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII з урахуванням довідки про заробітну плату (щодо основних та додаткових складових заробітної плати).

Для відновлення порушених прав позивача в цій частині слід, з метою унеможливлення повторного, безпідставного звернення позивача із позовами до суду, слід зобов`язати Головного управління ПФУ в Донецькій області перевести з 21.06.2024 позивача із пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та здійснити перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.06.2024 № 194/5 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.06.2024 № 193/5.

Щодо позовної вимоги про здійснення відповідачем перерахунку пенсії у розмірі 60% визначеної у спірних довідках суми суд зазначає, що така вимога є передчасною, спрямованою на майбутнє та до задоволення не підлягає.

Суд зауважує, що спір щодо визначення розміру пенсії може виникнути лише після проведення відповідного перерахунку, адже відповідач не приймав рішення про визначення конкретного відсотку суми, з якого буде здійснено перерахунок. На час розгляду цієї справи питання щодо конкретних відсоткових розмірів пенсії позивачки відповідачем не досліджувалося, відтак вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач, здійснивши відповідний перерахунок, порушить права позивачки у цій частині.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Тому суд не знаходить підстав для зазначення у резолютивній частині рішення конкретного розміру відсотку від суми, визначеної у спірних довідках. Відтак, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо вирішення питання щодо виконання рішення суду у межах нового спору чи у порядку його виконання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Визначаючись чи утворюють заявлені позивачкою вимоги у цій справі виникнення нового публічно-правового спору суд, насамперед, враховує:

- тотожність спору, що передбачає неодмінний збіг усіх елементів і за суб`єктним, і за об`єктним складом - сторін, предмета і підстав;

- прийняття у справі за ідентичним позовом остаточного судового рішення, що набрало законної сили.

У разі ж зміни принаймні однієї з наведених складових, зокрема предмета або підстав, спір не може вважатися тотожним.

За своєю правовою природою предмет позову становить вимогу до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставою позову є обставини, якими позивач мотивує вимоги щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд визначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

У цій же постанові касаційний суд акцентував увагу на вирішальному значенні для встановлення тотожності підстав позову кола обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За змістом спірних обставин, предметом вже вирішених судом вимог позивачки у справі №500/4463/24 було рішення відповідача №191950022778 від 28.06.2024. Натомість, у цй справі предметом спору є рішення відповідача №191950022778 від 04.04.2025, яке у судовому порядку не переглядалося.

У цій справі позивачка, вважаючи, що не врахуванням спірних довідок під час вирішення питання про переведення з пенсії за віком на виконання рішення суду, відповідач порушив її права і законні інтереси вже іншими діями, правомірність яких не була предметом перевірки суду у справі № 500/4463/24, оскаржила їх до суду у цій справі.

Враховуючи наведене суд вважає, що спір у цій справі хоч і виник після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 500/4463/24 і його виконання, проте підставою виникнення цього спору слугували окремі дії відповідача, а саме оцінка довідок Тернопільської міської ради №193/5 і №194/5 від 21.06.2024 через призму втрати чинності 18.11.2024 Порядком №3-1, які ще не підлягали оцінці в суді, а тому у цьому випадку унеможливлюється застосування норм статей 382, 383 КАС України.

З цих підстав суд визнає неналежними доводи відповідача про те, що в межах заявленого позову постало питання щодо невиконання/неналежного виконання судового рішення, оскільки у межах вирішення спору у справі № 500/4463/24 суд не надавав оцінку спірним доводам, що, з урахуванням викладеного вище, свідчить на користь висновків про виникнення між сторонами нового юридичного конфлікту у межах ще не вирішеного публічно-правого спору.

Тому безпідставними є й посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, де Суд виходив з того, що основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій, було не повторна перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою на підставі клопотання від 25 березня 2014 року чи повторне визнання тих самих дій протиправними, а зобов`язання прийняти певне рішення. Відтак дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням судового рішення суду першої інстанції.

Так само не є релевантними й висновки Верховного Суду у інших судових рішеннях, на які посилається відповідач, оскільки ці рішення ухвалені Судом за інших фактичних обставин справи та правового регулювання спору.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06.09.2005, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00 від 18.07.2006, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, від 10.02.2010, пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 807,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Донецькій області, оскільки саме внаслідок прийняття рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області були порушені права позивача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04.04.2025 №191950022778 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Донецькій області перевести з 21.06.2024 ОСОБА_1 із пенсії за віком, яка обчислювалася відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та здійснити її перерахунок і виплату на підставі довідок Тернопільської міської ради від 21.06.2024 № 194/5 і № 193/5 з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Донецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 807,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008 код ЄДРПОУ 13486010);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуючий суддя Грицюк Р.П.