Ухвала суду № 128003590, 10.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 червня 2025 року м. Київ № 320/27409/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:

визнати бездіяльність відповідача протиправною, якою порушене право на отримання натільної та постільної білизни встановлених Медичним висновком ЛКК № 257 від 31.07.2001 та Висновком МСЕК від 31.07.2001;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зареєструвати (взяти на облік) ОСОБА_1 , як отримувача натільної та постільної білизни з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ЄДРПОУ 42098368.

Стягнути щомісячно, безстроково з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ЄДРПОУ 42098368, як правонаступника Управління виконавчої дирекції фонду- соціального страхування України у м. Києві ЄДРПОУ 41312290, вартість натільної та постільної білизни в розмірі 381 гривень 43 копійки на місяць, починаючи з 09 червня 2004 року.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/22255/25 від 22.05.2025 (суддя Дудін С.О.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з аналогічними позовними вимогами повернуто позивачеві з усіма доданими матеріалами без розгляду. Так, у вказаній ухвалі, судом було встановлено, що позовні вимоги зводяться до оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 в справі № 2-1132003, а тому суд констатував, що у даній справі наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.

Водночас, у вказаному позові позивач акцентує увагу про необхідність розгляду його позовних вимог саме в межах нового позовного провадження, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Як вбачається з позовної заяви, однією із підстав позову є відмова, на думку позивача, виплачувати Головним управлінням Пенсійного Фонду України у м. Києві заборгованість, яка виникла у зв`язку із невиплатою Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві позивачеві страхових виплат на натільну та постільну білизну за період з 09.06.2004.

Суд наголошує, що страхові виплати, які були призначені позивачеві є щомісячним платежем, а щодо їх отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав, позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Отже, з дня отримання страхової виплати особою, якій призначена виплата, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру звернулась до уповноваженого органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від уповноваженого органу відповіді на подану нею заяву.

З огляду на викладене, отримуючи у період з 09.06.2004 страхові виплати не в повному обсязі, або не отримуючи їх, позивач повинен був бути обізнаним про порушення його прав та не був позбавлений можливості звернутися до суду щодо захисту останніх.

При цьому, звернувшись у червні 2025 року до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 09.06.2004, тобто більше ніж через двадцять років з моменту припинення відповідних виплат, позивач пропустив строк звернення до суду.

При цьому, до позовної заяви позивачем долучено клопотання про поновлення пропущеного строку, за результатом вивчення якого судом не встановлено поважності причин пропуску в частині вимог про стягнення вартості натільної та постільної білизни з 09.06.2004, з огляду на таке.

Так, в обґрунтування пропуску строку позивач зазначає про факт військового стану на території України, постійні обстріли, відключення електроенергії, а також неможливість пересуватись без сторонньої допомоги у зв`язку з інвалідністю. Окрім цього, із вказаного клопотання вбачається, що позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із отримання ним листів - відповідей від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.11.2023 № 2600-0202-8/233761 про відсутність компетенції у розгляді заяви позивача, та від 13.05.2025 № 22108-19719/Д-02/8-2600/25, яким було відмовлено в призначенні компенсації по заяві про надання соціальної послуги натуральної допомоги.

Однак, суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача, позаяк отримання ним листів від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяви не змінює момент, з якого позивач дізнався/ повинен був дізнатись про порушення своїх прав ( у даному випадку про припинення страхових виплат), а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

При цьому, факт військового стану на території України, обстрілів та відключень електроенергії жодним чином не обґрунтовує поважність причин незвернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у встановлений законом строк, починаючи ще з 2004 року.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення, у якій навести інші поважні причини та надати до суду докази на підтвердження таких обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

До того ж, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

У порушення вказаних вимог, позивачем не надано доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про стягнення вартості натільної та постільної білизни в розмірі 381 гривень 43 копійки на місяць, та докази на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;

- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, та пенсійного посвідчення (за наявності).

Керуючись статтями 43, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.