Ухвала суду № 128003565, 10.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

10 червня 2025 року м. Київ 320/44062/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною і скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

у вересні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (Центральна ВЛК, Центральна ВЛК ЗСУ, Комісія).

Просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача, оформлену протоколом №3817 засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 щодо встановлення причинного зв`язку та причин смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 та переглянути постанову відповідача, оформлену протоколом № 3817 засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2024 щодо встановлення причинного зв`язку та причин смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 01.10.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін через те, що розгляд такої справи є особливо важливий для ОСОБА_1 .

Розглядаючи це клопотання, суд зазначає наступне.

При відкритті провадження і при розгляді цього клопотання суд виходив із того, що у випадку, який розглядається відсутні передбачені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключні випадки, відповідно до яких справа підлягає обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження.

У силу вимог частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Таким чином, ця адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не є такою, що має бути розглянута виключно за правилами загального позовного провадження.

Так, у заявленому клопотанні представником позивача не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і для чого необхідне призначення судового засідання.

У той же час, у розумінні вимог процесуального закону, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема серед іншого обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У зв`язку із цим суд звертає увагу позивача, що під час розгляду справи судом будуть ретельно дослідженні всі наявні у матеріалах справи документи з наданням їм відповідної правової оцінки, і це не вимагає проведення судового засідання.

Суд ураховує і те, що сторони не обмежені в праві надавати пояснення в письмовій формі, у тому числі й додаткові докази.

Ураховуючи викладене, зважаючи, що будь-яких вагомих підстав та обґрунтованих пояснень необхідності розгляду цієї справи у судовому засіданні із викликом сторін представник позивача не навів, беручи до уваги, що за правилами спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка справа, окрім перерахованих у частині четвертій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Керуючись статтями 12, 160, 179, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Скрипка І.М.