Ухвала суду № 128003477, 10.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 червня 2025 року № 320/53758/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Діски А. Б.,

за участі секретаря судового засідання - Роговець О. М.,

представника відповідача - Мальцева В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та клопотання позивача про постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та визнання протиправним та нечинним порядку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Ради приватних виконавців України № 71 від 28.06.2024 в частині затвердження «Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця».

2. Визнати протиправним та нечинним Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця, затвердженого рішенням Ради приватних виконавців України № 71 від 28.06.2024.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. від 13.02.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 23.05.2025 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено в справі підготовче судове засідання, відповідно до вимог частини 4 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Ухвалою суду від 30.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 10.06.2025.

Ухвалою суду від 30.05.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 було відмовлено.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача зазначає, що Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України» віднесена до інших організаційно-правових форм, її засновниками є члени асоціації - приватні виконавці. Відповідач діє на підставі статуту, який затверджується засновниками - приватними виконавцями.

Таким чином, жодна зі сторін по справі, ні позивач, ні відповідач не здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір не виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; жодна зі сторін по справі не надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір не виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, жодна зі сторін по справі не є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір не виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; жодна зі сторін по справі не є суб`єктом владних повноважень - не є органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), не є органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їх посадовими чи службовими особами, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Вищевикладене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства. На думку відповідача, в даному випадку спір виник між некомерційною організацією та її членом.

Таким чином, відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а окреслені в позовній заяві правовідносини не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Від позивачки до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких вважає хибними висновки відповідача про те, що на правовідносини, окреслені в позовній заяві не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Позивачка зазначає, що приватний виконавець зобов`язаний виконувати статут Асоціації приватних виконавців України, рішення Ради приватних виконавців України та З`їзду приватних виконавців України. Отже, Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України при здійсненні своїх повноважень вчиняє до всіх приватних виконавців, які є членами Асоціації, владні управлінські функції, в тому числі здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, її рішення обов`язкові до виконання всіма приватними виконавцями, за невиконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що в порушення вимог ухвали суду та ст. 264 КАС України відповідачем не здійснено публікацію оголошення, чим порушено не тільки ухвалу суду, але й інтереси всіх заінтересованих у цій справі осіб.

Позивачка вказує, що відповідач не визнає себе органом правотворчої діяльності (оскаржуваний нормативний акт не подано для державної реєстрації, не пройшов обов`язкову експертизу), не визнає себе суб`єктом, який здійснює владні управлінські функції, однак в той же час видає обов`язкові для всіх приватних виконавців України підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця.

Даний нормативно-правовий акт прийнятий не суб`єктом нормотворчості, не поданий на державну реєстрацію, що може свідчити про вчинення дій, які, на думку позивачки, містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, ч. 1 ст. 353 КК України - самовільне присвоєння владних повноважень.

Окрім того, позивачкою було заявлено клопотання, в якому просить винести окрему ухвалу відносно відповідача та направити її до Територіального управління Державного Бюро Розслідування, розташованого у м. Києві за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ст. 364 ч. 1, ч. 1 ст. 382 КК України.

Позивачка вважає, що умисне невиконання ухвали суду від 23.05.2025 в частині обов`язку опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акту містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі та клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення вказаних клопотань, з огляду на наступне.

Так, підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 238 КАС України. Зокрема частиною 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 2, 7, 9 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір, в якому одна зі сторін є суб`єктом владних повноважень, не обов`язково є публічно-правовим спором.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій.

У постанові від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 Верховний Суд зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (АПВУ) є державне управління загального характеру.

Відповідно до Статуту АПВУ Асоціація є некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх приватних виконавців на засадах обов`язково членства відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та здійснює професійне самоврядування приватних виконавців.

Приватний виконавець зобов`язаний: виконувати статут Асоціації приватних виконавців України, рішення Ради приватних виконавців України та З`їзду приватних виконавців України.

Отже Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України при здійсненні своїх повноважень вчиняє до всіх приватних виконавців, які є членами Асоціації, владні управлінські функції, в тому числі здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, її рішення обов`язкові до виконання всіма приватними виконавцями, за невиконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом.

На підставі частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону; 2) рада приватних виконавців регіону; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403, вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України.

Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України.

В свою чергу, відповідно до ст. 16 Закону України №1403, приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функцій, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Суд зазначає, що Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця, затверджений рішенням Ради приватних виконавців України № 71 від 28.06.2024 є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює норми права (обов`язок Ради приватних виконавців проводити перевірки за наявності на те обґрунтованих підстав, а також ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність за наявності таких підстав, тощо), носить загальний характер та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у випадку виникнення спору в межах правовідносин, пов`язаних із оскарженням нормативно-правового акту, прийнятого Некомерційною професійною організацією "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України такий спір підпадає під ознаки публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки в даному випадку предметом спору є оскарження рішення, прийнятого відповідачем в частині, яким затверджено Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця та стосується невизначеного кола осіб.

Тобто, в цій справі спір виник з приводу вчинення відповідачем публічно-владних управлінських функцій, а тому він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Щодо доводів заявленого позивачкою клопотання про постановлення окремої ухвали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Згідно ч. 4 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч. 9 ст. 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Так, у своєму клопотанні позивач просить суд винести окрему ухвалу за невиконання відповідачем вимог суду.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд звертає увагу позивача, що судові рішення не є законом в розумінні ст. 249 КАС України та за невиконання вимог ухвал суду, процесуальних обов`язків сторони, передбачена інша процедура вжиття відповідних заходів до порушника, аніж винесення окремої ухвали.

З метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства судом може бути застосовано до відповідної особи засоби процесуального примусу, передбачені главою 9 КАС України.

Більше того, суд зазначає, що 10.06.2025 у судовому засіданні представником відповідача було подано докази опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта, що є предметом оскарження в цій справі на сайті Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" за посиланням https://apvu.com.ua.

Водночас, щодо не подання на державну реєстрацію оскаржуваного порядку, що на думку позивача, може свідчити про вчинення дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 364 КК України, суд зазначає, що вказані обставини не є предметом розгляду цієї справи, а позивач не позбавлена права самостійно звертатись до правоохоронних органів з заявами про вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для ухвалення судового рішення в порядку ст. 249 КАС України.

Керуючись ст. 4, 19 248, 249, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про закриття провадження у справі - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.06.2025.

Суддя Діска А.Б.