Рішення № 128002194, 10.06.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Житомир

справа № 240/24172/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування у правовідносинах з визначення, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам взятим у виді величини для обчислення виплат за рішеннями суду, передбаченої ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» протиправними.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області недоотриману частину додаткової пенсії, як непрацюючому та проживаючому на радіоактивно забрудненій території пенсіонеру, передбачену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці за період з 01.10.2024 по 30.11.2024, яка з урахуванням попередньо виплачених сум такої додаткової пенсії становить у розмірі 25600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, їй, як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2024 визначено у розмірі двох мінімальних заробітних плат у величині для обчислення виплат за рішенням суду, передбаченій частиною другою статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Такі дії вважає протиправними та просить позов задовольнити.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що доводи позивачки зводяться до виконання відповідачем не в повному обсязі судового рішення у справі №240/38758/21. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає, як доводить відповідач, можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. При цьому відповідач вказує на висновки Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №240/38758/21, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області задоволено, зокрема:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.11.2021 призначити та щомісячно проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, та розмір доплати до пенсії складав 13400 грн.

3 01 січня 2024 року при перерахунку пенсії відповідачем для обчислення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), визначеному судовим рішенням, застосовано розмір мінімальної заробітної плати, визначений у частині другій статті 8 Закону № 3460-IX - як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а тому не є спірними.

Вважаючи дії відповідача щодо застосування у правовідносинах з визначення, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам взятим у виді величини для обчислення виплат за рішеннями суду, передбаченої ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку доводам сторін щодо вирішення питання застосування норми частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» у межах нового спору чи у порядку виконання судового рішення, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто порядок виконання судових рішень в адміністративних справах передбачає певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

В означених випадках належним способом захисту порушеного права позивача не може бути звернення до суду з новим позовом, адже це зумовлювало б розгляд судом тих самих вимог, які вже вирішені за результатами розгляду спору між тими самими позивачем і відповідачем з урахуванням тих же обставин.

За вказаних умов має місце повторне пред`явлення позову між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.

Визначаючись чи утворюють заявлені позивачкою вимоги у цій справі виникнення нового публічно-правового спору суд, насамперед, враховує:

- тотожність спору, що передбачає неодмінний збіг усіх елементів і за суб`єктним, і за об`єктним складом - сторін, предмета і підстав;

- прийняття у справі за ідентичним позовом остаточного судового рішення, що набрало законної сили.

У разі ж зміни принаймні однієї з наведених складових, зокрема предмета або підстав, спір не може вважатися тотожним.

За своєю правовою природою предмет позову становить вимогу до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставою позову є обставини, якими позивач мотивує вимоги щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд визначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

У цій же постанові касаційний суд акцентував увагу на вирішальному значенні для встановлення тотожності підстав позову кола обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач вже зверталась до суду з позовом про захист права на виплату підвищення до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, під час вирішення спору у справі №240/38758/21 судом встановлено право позивачки на підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з появою нового правового регулювання, визначеного приписами частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Предметом спірних правовідносин є доплата до пенсії на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині визначення величини мінімальної заробітної плати для обчислення виплат по судовим рішенням, на рівні 1600 грн відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

У цій справі позивачка, вважаючи, що застосуванням у 2024 році до розрахунку щомісячного підвищення до пенсії розмір 1600 грн після перерахунку пенсії на виконання рішення суду, відповідач порушив її права і законні інтереси вже іншими діями, правомірність яких не була предметом перевірки суду у справі №240/38758/21.

Враховуючи наведене суд вважає, що спір у цій справі щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" хоч і виник після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №240/28758/21 і його виконання, проте підставою виникнення цього спору слугували окремі дії відповідача, а саме перерахунок щомісячної доплати до пенсії у 2024 році, які ще не підлягали оцінці в суді, а тому у цьому випадку унеможливлюється застосування норм статей 382, 383 КАС України.

З цих підстав суд визнає неналежними доводи відповідача про те, що в межах заявленого позову постало питання щодо невиконання/неналежного виконання судового рішення, оскільки у межах вирішення спору у справі №240/38758/21 суд не надавав оцінку щодо застосування норми частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що, з урахуванням викладеного вище, свідчить на користь висновків про виникнення між сторонами нового юридичного конфлікту у межах ще не вирішеного публічно-правого спору.

Таким чином, оцінка обґрунтованості застосування норми частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» при нарахуванні та виплаті позивачці підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у встановленому розмірі із застосуванням розрахункової величини, визначеної частиною другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є предметом розгляду нового спору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених вимог суд виходить з такого.

У цій справі позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що з 01 січня 2024 року доплата до пенсії позивачки відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по рішенню суду становить 3200 грн.

Тобто, з 01 січня 2024 року відповідач нараховує та виплачує позивачці пенсію із врахуванням статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку розміру двох мінімальних заробітних плат, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на підставі статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що є ключовим спірним питанням у межах цього спору.

Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги у справі № 240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Своєю чергою, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.

Тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється у такому порядку:

до 31 грудня 2023 року (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;

з 01 січня 2024 року у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2).

Так, із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Отже, норма статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.

За змістом встановлених обставин у цій справі, що не заперечується сторонами, з 01 січня 2024 року відповідач здійснює нарахування доплати відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, визначеному частиною другою статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», водночас рішення суду у справі № 240/22256/20 не містить чіткої вказівки щодо розміру доплати на кожен рік, допоки право на таку виплату не перестане існувати.

Як зазначалося вище, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Тобто норма статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює вид розрахункової величини, а розмір розрахункової величини встановлюється з 01 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Відповідно до статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Водночас, необхідно зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не вносилися зміни до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 05 листопада 2013 року №21-293а13, від 07 липня 2014 року №21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом та ним підтримано у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Отже, відповідач зобов`язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій й порушення прав позивачки при виплаті у період з 01 жовтня 2024 року по 30 листопада 2024 року підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених Законом №3460-IX із застосуванням визначеної у частині другій статті 8 цього Закону розрахункової величини.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06 січня 2025 року у справі №240/15013/24.

Щодо доводів позивача про неприпустимість скасування пільг, компенсацій та гарантій у сфері соціального захисту, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Пенсійна виплата за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є підвищенням (доплатою) до пенсії непрацюючим пенсіонерам, проживаючим на території радіоактивного забруднення, а відтак немає підстав для висновку про обмеження розміру пенсії позивачки.

Також у цій справі Суд вважає за необхідне врахувати висновки ЄСПЛ у справі "Grudiс v. Serbia" (заява № 31925/08, пункт 72) про те, що у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов`язків, навіть і в тому випадку якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов`язків при вчиненні таких дій.

Підсумовуючи наведене, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні дії відповідача на відповідність приписам частини другої статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржувані дії відповідача вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича,7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, стягнення коштів, - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 10 червня 2025 р.

10.06.25