Рішення № 128001553, 10.06.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2700/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №032950011261 від 29.01.2025 щодо відмови в призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту виникнення права на такий вид пенсії та з врахуванням періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення із часу аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по даний час, встановлених довідкою Любешівської селищної ради від 23.10.2024 №416.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

ОСОБА_1 при досягненні 60-річного віку звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, проте рішенням ГУ ПФУ в Сумській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку. У спірному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1987, оскільки дата народження на першій сторінці зазначено не повністю тільки рік народження.

Позивач вважає таке відмову протиправною, оскільки відомості щодо наявності статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 3-ої категорії, віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, з врахуванням встановлених Довідкою Любешівської селищної ради № 416 періодів проживання на забрудненій території в селі Ветли, Камінь-Каширського району Волинської області з 26.04.1986 року по 30.09.1987 та з 08.11.1989 по даний час, дають підстави зробити висновок про наявність права на призначення пенсії з зниженням пенсійного віку, починаючи з дня виникнення права на призначення пенсії.

Крім того, позивач вважає, що дані про роботу жодним чином не спростовують факту постійного проживання у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки вона фактично проживала та була зареєстрована в селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.

Позивач також зазначає, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. При встановленні їй такого статусу та видачі відповідного посвідчення перевірено та підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, що, на думку позивача, є підставою для зменшення їй пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.

З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.22).

У відзиві на позовну заяву від 05.04.2025 (а.с.26-34) представник відповідача вважає даний позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Вік заявника - 60 років 3 місяці 28 днів. Період постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю становить станом на 01.01.1993 - 2 роки 00 місяців 03 днів. Страховий стаж особи становить 34 років 00 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи.

Отже, з огляду на зазначене, надані позивачем документи не зумовлюють його право на зниження пенсійного віку, а тому позовні вимоги щодо призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ є необґрунтованими та безпідставними, а відмова у призначенні такого виду пенсії - правомірною.

Виходячи з вищевикладеного, підстави для задоволення позовних вимог щодо призначення пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 55 Закону 796-ХІІ відсутні.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась в селі Ветли Любешівського району Волинської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Любешівським РВ УМВС України у Волинській області 26.12.1996 (а.с.8).

Позивач має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням Волинської облдержадміністрації серії НОМЕР_3 від 04.04.1994 (а.с.9).

Як вбачається з довідки Любешівської селищної ради Ветлівського старостинського округу №416 від 23.10.2024 позивач дійсно проживає та зареєстрована в с. Ветли Любешівського району Волинської області, віднесеному Постановою КМУ від 23.07.1991 р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до переліку радіаційно забруднених населених пунктів III зони (гарантованого добровільного відселення). Період проживання становить з 01.01.1986 року по вересень 1987року та з 08.11.1989 року по даний час (а.с.7).

21.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, проте рішенням №032950011261 від 29.01.2025 ГУ ПФУ в Сумській області позивачу було відмовлено у призначенні відповідної пенсії.

У спірному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058 становить 31 рік, вік заявниці 60 років 03 місяці 28 днів. Згідно наданих документів заявниця з 26.04.1986 по 21.01.2025 постійно проживала (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення 34 роки 00 місяців 24 дні.

Період проживання (роботи) заявниці на території гарантованого добровільного відселення згідно ст.55 Закону №796-12 на 01.01.1993 складає - 02 роки 00 місяців 03 дні (згідно трудової книжки заявниця працювала в м. Луцьк з 20.10.1987 по 06.11.1989 на ГПЗ-28 та з 20.11.1989 по 01.06.1992 на Луцькому НВО «Електротермометрія», м.Луцьк не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення).

Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Страховий стаж особи 17 років 04 місяці 16 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1987, оскільки дата народження на першій сторінці зазначена не повністю, а тільки рік народження (необхідно надати уточнюючі довідки).

За наданими документами право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону № 796-ХІІ у заявниці відсутнє, так як не витримана основна умова проживання на 01.01.1993 повинна складати не менше 3 років (а.с.5-6).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова №106).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, позивачу видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.04.1994, відповідно до якого вона має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.9).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 29.01.2025 №032950011261 вказано, що тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 00 місяців 03 дні (а.с.6).

Отже, одним із ключових питань у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Як вбачається з довідки Любешівської селищної ради Ветлівського старостинського округу №416 від 23.10.2024 позивач дійсно проживає та зареєстрована в с. Ветли Любешівського району Волинської області з 01.01.1986 року по вересень 1987року та з 08.11.1989 року по даний час (а.с.7).

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова №106) село Ветли Камінь-Каширського району (колишній Любешівський район) Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнало радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас, як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.06.1987 ОСОБА_1 у період з 01.06.1987 по 12.10.1987 працювала прибиральницею відділу зв`язку Ветли (а.с.10-12).

У період з 20.10.1987 по 06.11.1989 позивач працювала в ГПЗ-28 м. Луцьк Волинської області, що підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії виданою Приватним акціонерним товариством «СКФ Україна» №22 від 15.01.2023 (а.с.17).

20.11.1989 ОСОБА_1 була зарахована учнем свердлувальника (згідно Нак.484-к від 17.11.1989); 22.11.1989 була зарахована учнем токаря (згідно Нак. 497-к від 29.11.1989) 05.06.1990 був присвоєний другий розряд токаря (згідно Нак.252-к від 05.06.1990) 01.06.1992 була звільнена за власним бажанням ст.38 КЗОТ УССР (згідно Нак. 153-к від 01.06.1992), що підтверджується довідкою №13/1-19 від 12.02.2024 Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» та копією трудової книжки (а.с.16).

З 30.07.1992 згідно наказу №110/к від 30.07.1992 позивач прийнята тимчасово листоношею по доставці поштових відправлень і періодичної преси відділення зв`язку Ветли, 06.10.1992 згідно наказу №155/к від 06.10.1992 переведена постійно листоношею по доставці поштових відправлень і періодичної преси відділення зв`язку Ветли (а.с.11).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала у Любешівському відділені зв`язку, що неодноразово змінювало свою назву (а.с.19) на посаді листоноші (а.с.11-12).

Не є спірною та обставина, що місто Луцьк, де працювала позивач у період з 20.10.1987 по 06.11.1989 та з 20.11.1989 по 01.06.1992, згідно Постанови №106 не належить до населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC і не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Суд відхиляє доводи позивача, що вона в період з листопада 1989 року по червень 1992 року фактично проживала в селі Ветли Камінь-Каширського району Волинської області і щодня добиралась до роботи повітряним чи автомобільно-транспортним шляхом, оскільки місце роботи нерозривно пов`язане з місцем проживання, а відстань між м. Луцьк та с. Ветли Камінь-Каширського району становить більше 150 кілометрів.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ.

Суд висновує, що постійне місце роботи нерозривно пов`язане з постійним місцем проживанням, відтак період роботи з 20.10.1987 по 06.11.1989 в ГПЗ-28 (м. Луцьк Волинська область) та з 20.11.1989 по 01.06.1992 в ПАТ «Електротермометрія» спростовує факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача, що у позивача відсутня необхідна тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років.

Наведене узгоджується із постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №140/6243/24, від 05.12.2024 у справі №140/2714/24 та інших.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючисьстаттями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставіЗакону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013).

Суддя А.Я. Ксензюк