Рішення № 128001364, 06.06.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2568/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення товарів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Шумський Борис Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000036/2 від 10.02.2025; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205140/2025/000324.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2025 ОСОБА_1 через свого представника купила у продавця, Max Automobile, легковий автомобіль з поломкою двигуна марки RENAULT, модель KADJAR, що був у вжитку, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення 2017, тип двигуна бензиновий, об`єм двигуна 1197 см3, потужність 96 квт, WIN № VF1RFE00459086918, вартість 5000,00 євро, згідно з рахунком фактурою (інвойсом) № RG1106 від 04.02.2025.

Зі змісту довідки про транспортні витрати № 1 від 10.02.2025 року, послуги з транспортування даного автомобіля здійснювалося від м. Bielefeld (Німеччина) до п/п «Угринів» (Україна), та вартували 300 євро.

До відповідача, було подано митну декларацію 25UA205140007813U5. Крім технічних характеристик декларованого автомобіля, у декларації чітко вказано той факт, що автомобіль ввозить з поломкою двигуна.

Вказує, що декларантом позивача до митного органу було подано всі документи, які підтверджуються митну вартість товару та узгоджуються між собою, а тому відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000036/2 від 10.02.2025.

Вказує, що відповідно до рахунку-фактури (iнвойсу) RG1106 04.02.2025 загальна вартість товару становить 5000,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати. Ціна товару в інвойсі відповідає фактурній вартості, зазначеній в митній декларації та на сайті, де транспортний засіб було куплено. До митної декларації надано копію квитанції, відповідно до якої позивач заплатив продавцю 5000,00 євро. Ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України, які підтверджено поданими разом із митною декларацією довідкою про транспортні.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що продавець згідно контракту не відповідає власнику товару зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу то така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Зазначає, що за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо).

Директивою Ради Європейського Союзу 1999/37/ ЄС від 29.04.1999 «Про реєстраційні документи на транспортні засоби» визначено обсяг інформації, що повинна міститися в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави-члени Європейського Союзу.

Вказує, що жодна з граф в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не містить інформації про Продавця, а тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

З приводу тверджень митного органу про ненадання на підтвердження транспортних витрат документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Більше того, Наказ №599 також не встановлює вичерпного переліку документів, що подаються на підтвердження витрат на транспортування, та носить лише рекомендаційний характер.

Так, відповідно до Наказу № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Просить звернути увагу на той факт, що як у інвойсі, так і у митній декларації чітко зазначено той факт, що автомобіль ввозиться з поломкою двигуна, що незворотньо впливає на вартість транспортного засобу, відповідний факт залишений митним органом поза увагою при перерахунку митної вартості транспортного засобу, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-8).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк.спр.42).

В поданому до суду 26.03.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- вартість транспортних послуг, згідно довідки про транспортні витрати від 10.02.2025 №1 становить 300 євро, однак не надано калькуляцію транспортних витрат та/або документ із зазначеними статтями витрат, що підтверджують суму транспортних витрат, які є складовою митної вартості товару. Також, не надано чеки, квитанції та інші документи для підтвердження числового розрахунку заявлених витрат;

- наданий витяг з інтернет-джерела не містить посилань для підтвердження актуальності оголошення; при скануванні QR-коду сторінку не знайдено;

- відповідно до поданої копії митної декларації країни відправлення від 04.02.2025 №25DE800152532782B0 відправником є MAKSYMIV BOHDAN, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2017 № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, що в ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

Незважаючи на те, що перевезення здійснювалося з використанням власного транспортного засобу, калькуляції транспортних витрат на підтвердження витрат на транспортування митному органу надано не було, що підтверджується інформацією зазначеною в графі 44 МД від 10.02.2025 № UA205140/2025/000036/2 під кодом «3006» - калькуляція транспортних витрат (відповідно до Наказу № 1011 від 20.09.2012 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій») не було зазначено жодного документу.

Також повідомляє, що невідповідність між інформацією, вказаною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та митній декларації країни відправлення щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже доказів переходу права власності від AUTOHAUS GOTTHART KONIG GMBH до MAKSYMIV BOHDAN надано не було, а у поданих до митного оформлення товаро-супровідних документах відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеним суб`єктом, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.

Оскільки, подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумніви митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, вважаємо, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю (за першим методом) (арк. спр. 45-54).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено (арк. спр. 97).

У відповіді на відзив від 31.03.2025 представник позивача підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (арк. спр. 100-102).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 на підставі рахунка-фактури від 04.02.2025 №RG1106 придбала транспортний засіб у продавця Max Automobile вартістю 5 000,00 EUR (євро) (арк. спр. 3-4).

Позивач 10.02.2025, через уповноваженого декларанта, подав до Волинської митниці подано митну декларацію (далі МД) №25UA20514000781U5 з метою здійснення митного оформлення товару: «легковий автомобіль з поломкою двигуна - 1 шт: марка RENAULT, модель KADJAR, що був у вжитку, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна 1 197 см3, потужність - 96 квт, кузов № VF1RFE00459086918, тип кузова - універсал, кіл-ть місць, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4x2. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, категорія ТЗ-М1. Виробник: RENAULT, FR. Торговельна марка: RENAULT». У вказаній декларації митна вартість товару визначена за першим методом, на рівні 5000,00 Євро (арк. спр. 58).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №RG1106 від 04.02.2025 (арк. спр. 4); декларація про походження товару №RG1106 від 04.02.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 26.10.2017 (арк. спр. 19-23); документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.02.2025 (арк. спр. 17); Інтернет ресурс mobile.de від 10.02.2025 (арк. спр. 24) внутрішній договір (контракт) доручення №312 від 04.02.2025 (арк. спр. 64); договір про надання послуг митного брокера №2-02 від 05.02.2025; заява б/н від 10.02.2025 (зворот арк. спр. 75); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.4171284647.1 від 05.02.2025 (арк. спр. 28); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів XT08-AE2H-9K15-5K45 від 10.02.2025 (арк. спр. 29); копія митної декларації країни відправлення № 25DE800152532782B0 від 04.02.2025 (арк. спр. 14-17); паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_2 від 01.10.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_3 від 12.11.2014 (арк. спр. 34) та митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA205140007813U5 від 10.02.2025 (арк. спр. 58).

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) автотранспорту накладну (за наявності); 3) транспортні (перевізні) документи; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:

- вартість транспортних послуг, згідно довідки про транспортні витрати від 10.02.2025 №1 становить 300 євро, однак не надано калькуляцію транспортних витрат та/або документ із зазначеними статтями витрат, що підтверджують суму транспортних витрат, які є складовою митної вартості товару. Також, не надано чеки, квитанції та інші документи для підтвердження числового розрахунку заявлених витрат;

- наданий витяг з інтернет джерела не містить посилань для підтвердження актуальності оголошення; при скануванні QR-коду сторінку не знайдено;

- відповідно до поданої копії митної декларації країни відправлення від 04.02.2025 №25DE800152532782B0 відправником є MAKSYMIV BOHDAN, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2017 № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, що в ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

На вимогу митниці декларантом надано витяг з інтернет джерела (арк. спр. 71-73) та листом від 10.02.2025 №б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів (зворот арк. спр. 74).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2025 №UA205140/2025/000036/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 10000 євро/од за ЕМД №UA205050/2024/033015 від 16.09.2024.Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Автомобіль легковий, що був у користуванні, - марка "RENAULT", - модель "KADJAR", - календарний рік виготовлення - 2017, - модельний рік 2017, об`єм двигуна - 1197 см3, - тип двигуна - бензин, - потужність - 96 kw.» (арк. спр. 32).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000324 (зворот арк. спр. 60-61).

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №25UA205140008169U5 від 10.02.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (зворот арк. спр. 77-78).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД №25UA20514000781U5 за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Волинською митницею під час проведення митних формальностей встановлено, що відповідно до поданої копії митної декларації країни відправлення від 04.02.2025 №25DE800152532782B0 відправником є MAKSYMIV BOHDAN, що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2017 № НОМЕР_1 . Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, що в ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

Стосовно даного твердження відповідача суд зауважує, що законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Окрім того при дослідження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2017 № НОМЕР_1 судом встановлено наявність застереження в розділі С.4с «власник свідоцтва про реєстрацію не ідентифікується як власник транспортного засобу» (арк. спр. 19-23).

Суд уважає посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №140/1713/19 безпідставним, оскільки у вказаній справі були наявні різні дані щодо попереднього власника автомобіля в документах, наданих позивачем, знаходження компаній, вказаних в технічному паспорті та в контракті, в різних державах.

В даному ж випадку свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.10.2017 № НОМЕР_1 видано у Федеративній Республіці Німечинна, у цій же ж країні зареєстрована та знаходиться компанія Max Automobile. Тобто висновок Верховного Суду не є релевантним до обставин даної справи.

Однак, надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що не у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Стосовно товару, який імпортується в Україну за МД №25UA20514000781U5 та доданих до неї документів, судом з`ясовано наступне.

Відповідачем, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що вартість транспортних послуг, згідно довідки про транспортні витрати від 10.02.2025 №1 становить 300 євро, однак не надано калькуляцію транспортних витрат та/або документ із зазначеними статтями витрат, що підтверджують суму транспортних витрат, які є складовою митної вартості товару. Також, не надано чеки, квитанції та інші документи для підтвердження числового розрахунку заявлених витрат.

На підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано довідку про транспортні витрати від 10.02.2025, відповідно до якої витрати на транспортування легкового автомобіля з поломкою двигуна, марки RENAULT, модель KADJARCR, 2017 року виготовлення, з бензиновим типом двигуна та об`ємом 1197 см3, потужністю 96 квт, кузов №VF1RFE00459086918, до кордону України (п/п Угринів) склали 300 євро (арк. спр. 18).

Розділом III (графа 20) наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Водночас, до митного оформлення була надана довідка довільного зразка про транспортні витрати, яка не містить у собі будь-яких розрахунків таких витрат, а також заявлена сума не підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18), де вказано, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.

Зокрема, у згаданій позивачем справі окрім довідки про транспортні витрати надавалися інші документи (договір про надання транспортно-експедиторських послуг, акти наданих послуг, рахунки та платіжні доручення на підтвердження витрат на транспортування), які містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, які, в сукупності, спростовували сумнів митного органу в частині витрат на транспортування товару.

На відміну від згаданих обставин справи №804/16553/14, позивачем по даній справі ні до митного органу, ні до суду будь-яких документів на підтвердження понесених транспортних витрат, окрім вищезазначеної довідки, надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей, щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.

Також суд зауважує, що частиною другою статті 53 МК визначено, що рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Разом з цим, розділ VIII МК регулює питання митного оформлення, метою якого згідно з приписами частини першої статі 246 МК України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Інвойс - це документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Якщо умови оплати відтермінування платежу, інвойс є розрахунковим документом. Це фактично основний документ, який використовується митницею для розрахунку митних платежів при митному оформленні імпорту товару.

Передумовою складення інвойсу є укладення договору, який визначає договірні взаємовідносини між його сторонами. У спірному випадку продавцем товару є іноземна компанія, що здійснює міжнародну торгівлю товарами з комерційною метою. Позивач, у свою чергу, здійснила придбання транспортного засобу без підтвердження про його використання для особистих цілях, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності (перепродажу).

Однак, у даному випадку товар не був заявлений до митного оформлення у порядку, встановленому розділом VIII МК України, тому наданий позивачем інвойс на підтвердження фактурної вартості ввезеного товару не може вважатись належним документом, що передбачений частиною першою статті 368 МК України.

Відповідно до частин другої статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво».

Оскільки позивач не є підприємцем, що підтверджується наявними матеріалами справи, у яких ОСОБА_2 виступає в якості громадянина України, а не суб`єкта господарювання, що виключає можливість підтвердження фактурної вартості товару, що ввозився (транспортного засобу) наданим Інвойсом.

Крім цього, суд не може залишити поза увагою те, що в інвойсі відсутні підписи уповноважених сторін.

У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об`єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі.

Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб`єктами міжнародної торгівлі.

За таких обставин, з урахуванням частини першої статті 368 МК, позивач зобов`язаний для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу будь-які інші первинні документи, які б містили відомості про вартість товару.

Схожа позиція висвітлена в ряді постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 05.11.2024 у справі №140/3465/24, від 05.11.2024 у справі №140/3512/24, 17.10.2024 у справі №140/3634/24, від 31.03.2025 у справі №10115/24.

Щодо посилання представника позивача на ввезення транспортного засобу із поломкою двигуна, що незворотньо впливає на його вартість, суд зазначає наступне.

Декларанту, під час проведення митного оформлення транспортного засобу із пошкодженим двигуном, необхідно надати відповідні документи, що підтверджують технічний стан транспортного засобу, такі як акти технічного огляду або висновки експертів.

Відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу від 10.02.2025 зазначено, що несправність двигуна неможливо визначити з технічних причин (зворот арк. спр. 61-62), а тому для встановлення ступеню та підтвердження такої несправності у декларанта ОСОБА_2 . Волинською митницею було витребувано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На зазначене повідомлення відповідача, декларант повідомив, що всі необхідні наявні документи для визначення митної вартості задекларованих товарів були додані (зворот арк. спр. 74).

Разом із тим суд уважає за належне зазначити, що абзацом 4 частини другої статті 37 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Наведене вище унеможливлює підтвердити факт реальної дефектності двигуна. Сам факт транспортування такого автомобіля шляхом самостійного пересування (без залучення допоміжних транспортних засобів) ставить під сумнів твердження позивача про наявність будь-яких технічних пошкоджень.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

Статтею 64 МК України, яка встановлює правила застосування безпосередньо резервного (шостого) методу визначення митної вартості, передбачено, що митна вартість товарів у цьому випадку повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19 щодо аналогічних правовідносин, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та неможливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, Верховний Суд погодився з правомірністю використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2021 у справі №804/769/16 зазначив, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд звернув увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №817/2467/16.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Згідно статті 68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною другою статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження чи довільній або фіктивній вартості.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 10000 євро/од за ЕМД №UA205050/2024/033015 від 16.09.2024.Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Автомобіль легковий, що був у користуванні, - марка "RENAULT", - модель "KADJAR", - календарний рік виготовлення - 2017, - модельний рік 2017, об`єм двигуна - 1197 см3, - тип двигуна - бензин, - потужність - 96 kw.» (зворот арк. спр. 75).

Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №25UA205140008169U5 від 10.02.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (зворот арк. спр. 77-78).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Схожа позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №140/4486/24.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проведення такої консультації підтверджується відповідним записом в оскаржуваному рішенні та повідомленням декларанта про її проведення (зворот арк. спр. 76), тому посилання представника позивача щодо її не проведення суд уважає безпідставним.

Отже в ході проведення консультацій декларанту пропонується у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України повідомити про це митний орган для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. На переконання суду, така інформація декларантом надана не була, зворотного стороною позивача не доведено. Тому суд уважає посилання Волинської митниці на МД №25UA205140008169U5 від 10.02.2025 є доцільним.

Суд уважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Враховуючи вищевикладене, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA205140/2025/000036/2 від 10.02.2025 стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення винесено митним органом правомірно.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

У зв`язку із правомірністю оскаржуваного рішення, винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205140/2025/000324 також винесено з уражанням норм чинного законодавства.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення товарів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович