Рішення № 128000427, 09.06.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/827/25

Провадження № 2/601/308/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу № 601/827/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про стягнення із Державного бюджету України на його користь моральну (немайнову)шкоду врозмірі 10000гривень та судові витрати по справі. Заяву обґрунтовує тим, що 05.12.2023року інспекторомУПП вТернопільській області,лейтенантом поліції,Гавриленком І.Ю.у відношенніпозивача винесенопостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі заст.126ч.1КУпАП.14.02.2024Кременецьким районнимсудом Тернопільськоїобласті постановусерії БАД№722663від 05.12.2023року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.1ст.126КУпАП скасовано,провадження всправі закрито.03.04.2024року рішеннянабуло законноїсили.У даномурішенні Кременецькогорайонного судувід 14.02.2024року зазначено,що судомне встановленовчинення ОСОБА_1 будь-якихпорушень правилдорожнього рухупід часкерування транспортнимзасобом,які бмогли статипідставою дляйого зупинки(абзац4сторінка 4рішення суду);матеріали справине містятьналежних доказіву справіпро адміністративнеправопорушення,на підставіяких увизначеному закономпорядку орган(посадоваособа)встановлює наявністьчи відсутністьадміністративного правопорушення,винність особив йоговчиненні (абзац5сторінка 4рішення суду);відповідач ненадав судужодного доказупро те,що ОСОБА_1 притягався доадміністративної відповідальностіза порушенняправил дорожньогоруху,в зв`язкуз чимвін відмовивсянадати поліцейськомудокументи,передбачені п.2.1ПДР України;відповідачем недоведено,що зупиненнятранспортного засобуобумовлено недотримання ОСОБА_1 вимог ПДРУкраїни,а отжеу відповідачавідсутні підставидля застосуваннядо ОСОБА_1 санкції,передбаченої ст.126ч.1КУпАП.;у відповідачавідсутні належнідокази вчиненняінкримінованого ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ч.1ст.126КУпАП (абзац10сторінка 4рішення суду);відповідач ненадав судужодних доказівв підтвердженняправомірності свогорішення (абзац11сторінка 4рішення суду);відповідач недовів належнимидоказами фактвчинення ОСОБА_1 зазначених вскасованій постановіадміністративних правопорушень.Постановою Восьмогоапеляційного адміністративногосуду від03.04.2024рішення Кременецькогорайонного судувід 14.02.2024залишено беззмін. Непропорційне і невиправдане втручання в охоронювані законом права позивача на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, свободу від свавільного втручання в права людини органів державної влади завдали йому моральних страждань. Вважає що, патрульний поліцейський Гавриленко І.Ю. протиправно, при відсутності будь-яких законних на те підстав застосував стосовно нього превентивний захід у виді зупинки транспортного засобу та перевірки документів. Дії патрульного поліцейського ОСОБА_2 , який не надав суду жодного доказу в підтвердження правомірності свого рішення образили позивача та поставили під сумнів його порядність та добре ім`я, сприяли створенню негативної психологічної установки стосовно ОСОБА_1 , а тому він змушений був доводити суспільству та своїй сім`ї (трьом малолітнім синам) свою чесність та порядність, доводити в судовому порядку факт незаконності притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення. Внаслідок дій та рішень патрульного поліцейського ОСОБА_2 позивач зазнав інтенсивних негативних почуттів обурення через безпідставність зупинки його під час руху на автомобілі та зазнав колективного приниження з притягнення його до адміністративної відповідальності. Через очевидну протиправність дій та рішень патрульного поліцейського ОСОБА_2 позивач змушений був витрачати значні зусилля, час та матеріальні ресурси своєї родини для відновлення попереднього стану, докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, а дана ситуація є для позивача стресовою. Протиправними діями патрульного поліцейського ОСОБА_2 . ОСОБА_1 завдано шкоди його психічному стану, з моменту незаконної зупинки його автомобіля поліцейським ОСОБА_2 з`явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, безсоння, роздратування, особливо з огляду на те, що позивач є інвалідом II групи та згідно рекомендацій лікарів протипоказані психоемоційні навантаження після видалення пухлини щитовидної залози. Отже, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, позивач вважає за справедливе заявити вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому в сумі 10 000 гривень, з огляду на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи (поліцейського ОСОБА_2 ), яка завдала йому моральної шкоди, об`єм порушених прав, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості і справедливості.

В судове засідання позивач не з`явився, однак у поданій відповіді на відзив просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі та справу слухати у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак просить справу слухати у його відсутності.

У надісланому на адресу суду відзиві представник Управління патрульної поліції в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні даного позову, посилаючись на те, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року у справі № 601/3572/23 позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії БАБ № 722663 від 05 грудня 2023 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП задоволений частково постанову скасовано, а провадження у справі закрито. В решті позову відмовлено. Дії інспектора протиправними не визнавалися, а також не визнавалась оскаржувана постанова протиправною. Таким чином, посилання у позовній заяві на те, що постанова, яка була скасована рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року у справі № 601/3572/23, є протиправною не відповідає дійсності. Окрім того, враховуючи, що патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та органом досудового розслідування, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню у даній справі. Разом зтим,закриття провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення неє свідченнямнезаконності дійпрацівника патрульної,та підставоюдля відшкодування моральної шкоди. Представник відповідача вказує, на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 10000 грн. Таким чином, жодних підтверджень та обґрунтувань, окрім слів позивача, стосовно завданої йому моральної шкоди та визначення розміру її компенсації до позовної заяви не додано.

17.03.2025 ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

08.04.2025 представником відповідача подано відзив на позов.

15.04.2025 позивачем подано відповідь на відзив.

15.04.2025 позивачем подано клопотання про постановлення окремої ухвали.

12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши поясненняпредставника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ; виписки від 03.10.2012; довідки № 049395 та посвідчення серії НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року позов Осіїк В.С. до УПП в Тернопільській області задоволено частково. Постанову серії БАБ № 722663 від 05.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, а провадження в справі закрито. В решті позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року по справі № 601/3572/23 залишено без змін.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦК України, частина першастатті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

За змістом частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.

Відповідно до положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина першастатті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина першастатті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей1173,1174 ЦК України.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначено, що, застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Предметом спору у цій справі є стягнення моральної шкоди, спричиненої працівниками патрульної поліції під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першоюстатті 126 КУпАП.

У постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, щодля покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей1173,1174 ЦК України.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 722663 від 05.12.2023, що винесена інспектором взводу 2 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенантом поліції Гаврилюком І.Ю. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2024 року у справі № 601/3572/23, яке набрало законної сили, постанову серії БАБ № 722663 від 05.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, що свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини і незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності поведінки працівниками поліції є безпідставними, оскільки дії працівників поліції щодо складання відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення, яка скасована судовим рішенням, свідчить про незаконні дії посадових осіб.

Зазначені обставини безпосередньо вплинули на життєвий уклад позивача, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, позивач був вимушений витрачати додатковий час та зусилля для відновлення та захисту порушених своїх прав, що є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди,

За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної (немайнової) шкоди.

До позовної заяви позивачем долучено клопотання про постановлення окремої ухвали суду щодо усунення недоліків в діяльності відповідача та особисто представника відповідача М.Лобач, через зловживання процесуальним правом, стягнути із відповідача та представника відповідача штраф через зловживання процесуальним правом, згідно п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 148 ЦПК України та покласти на відповідача судові витрати повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.262ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Позивачем на переконання суду, не наведено жодних підстав, аргументів та обгрунтування для постановлення окремої ухвали.

Судом не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства, які містять ознаки правопорушення.

Таким чином, законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Крім того, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.16,23ЦК України,ст.ст.1173,1174ЦК України,ст.ст.19,42,76,77,79,80,81,89,141,263,262,264,265,268ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 доУправління патрульноїполіції вТернопільській областіпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України шляхом списанняз Єдиногоказначейського рахункуДержавного бюджетуУкраїни на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24 м. Тернопіль Тернопільської області, код ЄДРПОУ 401086.

Головуючий: