Рішення № 127997314, 10.06.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7030/25

Провадження № 2-а/344/80/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретарів Волощук Є.Ю., Явецької Ю.В.,

за участі представника позивачки Мотузюк Б.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, через свого представника, звернулась в суд з наведеним адміністративним позовом, посилаючись на те, поліцейський СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області сержант поліції Конопелько Юлія Ярославівна винесла постанову ЕНА № 4439313 від 06.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. за ч. 2. ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що Позивач 06.04.2025 року о 14:12:00 на дорозі М-30 СТРИЙ-ДНІПРО-ІЗВАРИНЕ 106 км, керувала транспортним засобом марки Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі, на якій є дві смуги руху в одному напрямку, рухалась в крайній ліві смузі руху, коли права смуга була вільна, чим порушила п.11.5 Правил дорожнього руху, а саме, порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Вважає, що під час винесення зазначеної вище постанови були порушені норми чинного законодавства України, вона є незаконною у зв`язку із недотриманням вимог чинного законодавства щодо процесу розгляду справи та у зв`язку з відсутністю у діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Позивач неодноразово після її зупинення Поліцейським, вимагала в останньої надати докази, які підтверджують підставу зупинки. Не зважаючи на ці вимоги, протягом тривалого часу (близько сорока хвилин) Поліцейський не надала жодні докази порушення, натомість неодноразово пропонувала водію пройти до автомобіля патрульної поліції для ознайомлення, не зважаючи на погодні умови та відсутність світлоповертальних елементів. За наведених обставин позов просить задовольнити. Клопотання, які заявляв адвокат, та який був присутній на місці, блуи відхилені поліцейською та проігноровані.

05 травня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зазначила, що позов не визнає. Відповідно до обставин справи, 06.04.2025 близько 14 год. 12 хв. позивачка рухаючись по автодорозі М-30 Стрий-Дніпро-Ізварине 106 км на своєму автомобілі марки «Porshe», моделі «Panamera» із д.н.з. НОМЕР_2 , була зупинена працівниками поліції, через те, що допустила порушення норм п.11.5 ПДР України, а саме здійснила виїзд на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.

Даний факт являється порушенням норм п. 11.5 ПДР котрим регламентується розміщення транспортних засобів на дорозі та норм ч. 2 ст. 122 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується відео з реєстратора службового авто та боді-камери працівників поліції. У своїй позовній заяві позивачка стверджує, що продовжувала рух у крайній лівій смузі з метою безпечного руху, різкого повороту ліворуч зі звуженням смуг та уникненню створення аварійних ситуацій. Проте, при перегляді відеозапису «NO20250406-141142-080174» котрий фіксував рух працівників поліції, які рухались у зустрічному напрямку до транспортного засобу позивачки можна зауважити, що різкого повороту зі звуженням смуг протягом тривалого часу не було.

Із відеозапису із нагрудної камери поліцейської під назвою «export-mryt6» вбачається, що поліцейська наблизившись до транспортного засобу позивачки представилась, назвала своє звання, прізвище та посаду, повідомила причину зупинки, яка відповідала переліку законних підстав, визначених у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та запропонувала пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування цивільної відповідальності. Окрім цього, працівницею поліції були роз`яснено позивачці її права та обов`язки. Якщо водій, якого зупинили за порушення ПДР, телефонує адвокату, поліцейський не зобов`язаний вести розмову з ним, але не має права перешкоджати водію у здійсненні такого дзвінка. Поліцейською було надано позивачці можливість реалізувати своє право на правову допомогу, включно із забезпеченням можливості зв`язку із адвокатом. В позовній заяві міститься значна кількість фактів, які не підтверджені жодними доказами та являються голослівними. За наведених обставин у задоволенні позову просить відмовити.

08.05.2025 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник зазначає, що викладені Відповідачем доводи та аргументи не спростовують обставини та факти вказані Позивачем у позовній заяві, вважає, що позов слід задоволити.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовові, просили позов задоволити. Також просила звернути увагу на те, що на відеозапису з відео реєстратора видно, що позивачка виїжджає з-за повороту, де була яма, тому позивачка змушена була рухатись в лівій смузі, також дальше за 500 метрів є знак звуження дороги, тому позивачка здійснювала маневр перелаштування.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис із нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови 06.04.2025 близько 14 год. 12 хв. позивачка рухаючись по автодорозі М-30 Стрий-Дніпро-Ізварине 106 км на автомобілі марки «Porshe», моделі «Panamera» із д.н.з. НОМЕР_2 , була зупинена працівниками поліції, через те, що допустила порушення норм п.11.5 ПДР України, а саме здійснила виїзд на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.

Даний факт являється порушенням норм п. 11.5 ПДР, відповідно до якого на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Відповідальність за вказане порушення передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із відеозапису з відео реєстратора з автомобіля поліцейської, під час здійснення патрулювання поліцейськими СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, було помічено транспортний засіб, який здійснив виїзд на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.

Автомобіль поліцейських рухався в зустрічному до позивачки напрямку, автомобіль позивачки рухався знизу вверх по лівій смузі, хоча перед позивачкою проїхало два інші автомобілі по крайній правій смузі.

Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейської після зупинки позивачки поліцейська назвала своє прізвище, посаду, причину зупинки та попросила водія надати документи.

Позивачка документи не надала, з поліцейською не спілкувалась, а спілкувався пасажир та чоловік через мобільний телефон, який назвався адвокатом.

Позивачка та пасажир вимагали надати їм відео порушення, поліцейською це було зроблено та надано відео, це зайняло деякий час, тому безпідставними є твердження позивачки та її представника про те, що жодних доказів не надано та позивачка не могла ознайомитись з доказами, це все поліцейською було надано.

Після встановлення особи позивачки поліцейською було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого правопорушення, повідомлено яка справа розглядається та що вона буде притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Після дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, заслухавши її усні пояснення поліцейською Конопелько Юлією було прийнято рішення згідно якого позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується відео з реєстратора службового авто та боді-камери працівників поліції.

При перегляді відеозапису із автомобільного реєстратора під назвою «NO20250406- 141142-080174» встановлено, що на 00 хв. 52 сек. в зустрічному напрямку до службового автомобіля працівників поліції в крайній лівій смузі при наявності двох смуг для руху в одному напрямку, рухається автомобіль позивачки.

У своїй позовній заяві позивачка стверджує, що продовжувала рух у крайній лівій смузі з метою безпечного руху, різкого повороту ліворуч зі звуженням смуг та уникненню створення аварійних ситуацій.

Проте, при перегляді відеозапису «NO20250406-141142-080174» котрий фіксував рух працівників поліції, які рухались у зустрічному напрямку до транспортного засобу позивачки можна зауважити, що різкого повороту зі звуженням смуг протягом тривалого часу не було. Знак звуження дороги є значно дальше і позивачка не могла його бачити фізично. Також із відеозапису видано, що дорога чиста, ям немає, видно розмітку узбіччя розчищені, інші автомобілі вільно рухаються крайньою право смугою.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Представник позивачки зазначила в позовній заяві, що поліцейська порушила правила встановлені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, а саме п. 9 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху».

Однак, при перегляді відеозапису із нагрудної камери поліцейської під назвою «export-mryt6» встановлено, що поліцейська наблизившись до транспортного засобу позивачки представилась, назвала своє звання, прізвище та посаду, повідомила причину зупинки, яка відповідала переліку законних підстав, визначених у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та запропонувала пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування цивільної відповідальності.

Окрім цього, поліцейською були роз`яснено позивачці її права та обов`язки.

Якщо водій, якого зупинили за порушення ПДР, телефонує адвокату, поліцейський не зобов`язаний вести розмову з ним, але не має права перешкоджати водію у здійсненні такого дзвінка. Поліцейською було надано позивачці можливість реалізувати своє право на правову допомогу, включно із забезпеченням можливості зв`язку із адвокатом. Поліцейська розглянула всі клопотання адвоката та вирішила їх так як вважала за необхідне в той момент, право позивачки на правову допомогу жодним чином не було порушено.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог Закону «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Інформація про використання бодікамери наявна в оскаржуваній постанові та відображена в п.7 постанови, як матеріали, що до неї додаються, а тому долучений до відзиву відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.

Поліцейська, як посадова особа, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зі змісту частини 1 статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Позивачка факт вчинення адміністративного правопорушення заперечує.

Але також і не надає доказів того, що були перешкоди для руху в крайні правій смузі, тому вона рухалась лівою смугою.

Суд вважає що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою. Факт вчинення правопорушення підлягає фіксації у постанові, яка по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує його фіксування.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

В даному випадку факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення було зафіксовано поліцейською на відеозапис та про це зазначено в оскаржуваній постанові.

Згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів факт вчинення позивачкою правопорушення та правомірність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, а тому підстав для скасування постанови немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 122 ч. 2, 251, 286 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 73, 77, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10 червня 2025 року.

Суддя Бабій О.М.