Рішення № 127996010, 09.06.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.2025м. СумиСправа № 920/1561/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертранс Менеджмент

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Сумихімпром,

про стягнення 849307 грн 95 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 849307 грн 95 коп. заборгованості по договору поставки №27/200 від 20.08.2024, з яких: 779760 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 42843 грн 67 коп. пені, 21807 грн 62 коп. інфляційних втрат, 4896 грн 66 коп. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено товар по Договору, відповідачем товар було прийнято, однак у строки, визначені договором, за нього не сплачено, що є порушенням п. 4.1. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов (вх №213 від 22.01.2025) просить суд відмовити в позові, посилаючись на настання форс-мажорних обставин повномасштабної військової агресії відносно України, що і перешкодило виконати зобов`язання по договору належним чином.

Рух справи та процесуальні дії суду

Ухвалою суду від 14.01.2025 було відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.02.2025.

Розгляд справи 17.02.2025 не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 17.02.2025 підготовче засідання відкладене на 10.03.2025.

У судовому засіданні 10.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 02.04.2025, 11:00.

Розгляд справи 02.04.2025 не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 02.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 21.04.2025.

Розгляд справи 21.04.2025 не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 21.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 12.05.2025.

Розгляд справи 12.05.2025 не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 12.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 21.05.2025.

Розгляд справи 21.05.2025 не відбувся у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 21.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 09.06.2025.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

09.06.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між позивачем та відповідачем 20.08.2024 року укладено Договір постачання №27/200 (далі Договір, а.с. 4-7).

Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору Постачальник (позивач) зобов`язався передати у власність Покупцю (відповідач) товар (вапно будівельне, повітряне, кальцієве, негашене, без добавок, грудкове) у кількості 140 тн загальною вартістю 798000,00 грн. з ПДВ.) (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість цього договору становить 798000,00 грн, в тому числі ПДВ 133000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору Покупець здійснює оплату на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100% вартості Товару (партії товару) протягом 15 календарних днів з моменту поставки Товару (партії товару) на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури Постачальника.

Відповідно до п. 11.2. Договору строк дії Договору з моменту підписання Сторонами до 31.12.2024, а в частині платіжних зобов`язань до повного їх виконання.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору поставив (передав у власність), а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 779760 грн. 00 коп., зокрема:

- 04.09.2024 на загальну суму 388 455 грн. 00 коп. (видаткова накладна №192 від 04.09.2024);

- 27.10.2024 на загальну суму 391 305 грн. 00 коп. (видаткова накладна №221 від 27.10.2024).

Однак, у порушення взятих на себе зобов`язань по Договору відповідач не оплатив вищезазначений прийняти без зауважень товар.

Таким чином, станом на 30.12.2024 (дата складення позову) заборгованість відповідача за отриманий по договору товар складає 779760 грн 00 коп., що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: видатковими накладними та рахунками на оплату (а.с. 8-9).

Заборгованість у розмірі 779760 грн 00 коп. відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивачем розрахунок позовних вимог додано до позовної заяви (а.с. 10).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір. Позивачем відповідачу було поставлено у вересні-жовтні 2024 року товар по Договору на загальну суму 779760 грн. 00 коп. Відповідачем товар було прийнято, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі і не заперечується відповідачем. Однак за отриманий товар не сплачено в повному обсязі, що є порушенням умов Договору та вищезазначених норм матеріального права. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 779760 грн. 00 коп.

Відповідач, у свою чергу, просить суд відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що не мав можливості виконати грошове зобов`язання на умовах Договору через настання форс-мажорних обставин, які виникли 24 лютого 2022 р. в наслідок військової агресії рф та оголошення на території України військового стану.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідач зазначає, що через загальновідомі форс-мажорні обставини (постійні обстріли м. Суми, постійне переривання електро- та газопостачання виробничих потужностей підприємства в наслідок аварій та пожеж) він не може здійснювати належну виробничу та господарську діяльність і несе значні збитки та фінансові втрати, і починаючи з 01.11.2024 підприємство фактично не працює, працівники підприємства знаходяться у вимушеному простої, що підтверджується копіями наказів «Про оголошення вимушеного простою» від 13.09.2023 №155/36 та від 30.10.2024 №144/49.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. До того ж, договір був укладений між сторонами вже після введення воєнного стану (20.08.2024), а самі сторони у п. 8.6 договору прямо передбачили, що введення воєнного стану в Україні не є форс-мажорною обставиною, що звільняє від відповідальності за порушення власних зобов`язань за Договором. Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 також не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Отже, відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по Договору на суму 779760 грн 00 коп., заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки Відповідач порушив свої договірні зобов`язання в частині своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар по договору, позивач має право реалізувати своє право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно вимог Договору та чинного законодавства.

Стосовно вимоги про стягнення пені.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.8. договору в разі порушення строків оплати по договору покупець сплачує постачальнику від суми боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42843 грн 67 коп. пені, нарахованої за загальний період з 20.09.2024 по 31.12.2024 (по кожному факту прострочення окремо).

Позивачем розрахунок пені додано до позовної заяви (а.с. 10).

Враховуючи порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, а також те, що право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами Договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 42843 грн 67 коп. пені є обґрунтованими та правомірними.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4896 грн 66 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період з 20.09.2024 по 31.12.2024 (по кожному факту прострочення окремо), та 21807 грн 62 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 20.09.2024 по 30.11.2024 (по кожному факту прострочення окремо).

Позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3% річних додано до позовної заяви (а.с.10).

Оскільки судом вище було встановлено факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача 21807 грн 62 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 20.09.2024 по 30.11.2024 (по кожному факту прострочення окремо), та 4896 грн 66 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період з 20.09.2024 по 31.12.2024 (по кожному факту прострочення окремо), є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147 грн 20 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс Менеджмент» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення 849307 грн 95 коп. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс Менеджмент» (вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 39964005) 779760 грн 00 коп. основного боргу, 42843 грн 67 коп. пені, 21807 грн 62 коп. інфляційних втрат, 4896 грн 66 коп. 3% річних, 10191 грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтертранс Менеджмент» наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 10.06.2025.

СуддяО.Ю. Резніченко