Ухвала суду № 127985700, 28.05.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/8327/25

Провадження №1-кс/523/3085/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянув клопотання керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про дозвіл на проведення обшуку,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.04.2024 згідно постанови заступника керівника Одеської обласної прокуратури здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України доручено слідчому відділу ІНФОРМАЦІЯ_4.

03.05.2024 матеріали досудового розслідування № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України прокурором об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 22024160000000143 від 17.04.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в одне провадження за № 42024163010000015.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені посадові особи під час виконання договору з капітального ремонту укриття привласнили бюджетні кошти в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що у період до 05.10.2020, громадянин України ОСОБА_6 , за невстановлених обставин придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб наступні транспортні засоби: ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_32, кузов НОМЕР_32; ЗИС 115, 1955 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_33, кузов НОМЕР_33; ЗИС 110 ТБ, 1956 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 ; ЗИС 110 Б, 1947 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 ; ЗИС 110 Б 1947р., сірого кольору, шасі НОМЕР_34, кузов б/н; кадилак, 1996 р., синього кольору, шасі НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_5 ; ЗИЛ 111А, 1966 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_35, кузов НОМЕР_35; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_44; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_18, кузов НОМЕР_18; ЗИЛ 41052, 1987 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_40, кузов НОМЕР_40, двигун НОМЕР_39; ЗИЛ 41053, 1999 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_36, кузов НОМЕР_36, двигун НОМЕР_7 ; ЗИЛ 41042, 1986 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_8 , кузов 184; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_19, кузов НОМЕР_19; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_38, кузов НОМЕР_38; ЗИЛ 117 К, 1976 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_37, кузов НОМЕР_37; ЗИЛ 117, 1984 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_20, кузов НОМЕР_20; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 ; ЗИЛ 118 Юність, 1968 р., біло-синього кольору, шасі НОМЕР_41, кузов НОМЕР_41; ЗИЛ 118 Юність, 1963 р., помаранчево-білого кольору, шасі НОМЕР_42, кузов НОМЕР_42; ЗИЛ 118 КВ, 1977 р., біло-синього кольору, шасі НОМЕР_40, кузов НОМЕР_40; ЗИЛ 118 К 1988 р., шасі НОМЕР_43, кузов НОМЕР_43.

Так, 05.10.2020 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_7 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_6 (далі - Поклажедавець) укладено договір зберігання № 20/20 щодо вищевказаних 22 транспортних засобів.

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані двадцять два транспортні засоби, які належать ОСОБА_6 зі строком дії до 01 червня 2021 року.

В подальшому, 30.09.2021 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_8 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_6 (далі - поклажедавець) укладено договір зберігання № 30/09/21 транспортних засобів (перелік вказаних транспортних засобів зазначений у Додатку №1 до дійсного договору, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; ЗИС 110 Б 1947р., блакитного кольору, шасі НОМЕР_34, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_35, кузов НОМЕР_35; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі НОМЕР_23, кузов НОМЕР_23; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_44).

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані п`ять транспортних засобів, які належать ОСОБА_6 зі строком дії до 25 грудня 2022 року.

Рішенням Клінського міського суду Московської області від 06.12.2021 визнано факт володіння та використання ОСОБА_6 наступних транспортних засобів: марки ЗИС 110 Б, 1947 р, шасі: НОМЕР_34, кузов: б\н; марки Кадилак Брокхем, 1996 р., шасі: НОМЕР_5 , кузов: НОМЕР_5 ; марки Зил-41052, 1987 р., шасі: НОМЕР_51, кузов: НОМЕР_51; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: НОМЕР_38, кузов: НОМЕР_38; марки Зил-117К, 1976 р., шасі: НОМЕР_37, кузов: НОМЕР_37; марки Зил-41041, 1998 р., шасі: НОМЕР_9 , кузов: НОМЕР_46; марки Зис-НОБ, 1966 р., шасі: НОМЕР_3, кузов: НОМЕР_4 ; марки Зил- 111 A, 1947 р., шасі: НОМЕР_35, кузов: НОМЕР_35; марки Зил-115, 1981 р., шасі: НОМЕР_45, кузов: НОМЕР_45; марки Зил-41045, 1984 р., шасі: НОМЕР_13 , кузов: НОМЕР_13; марки Зил-114, 1977 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: НОМЕР_14; марки Газ-М1, 1936 р., шасі: б\н, кузов: НОМЕР_15 ; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: НОМЕР_47, кузов: НОМЕР_47; марки Зил-41045, 1986 р., шасі: НОМЕР_49, кузов: НОМЕР_49; марки Зил-4107, 1989 р., шасі: НОМЕР_48, кузов: НОМЕР_48; марки Паккард 180, 1941 р., шасі: НОМЕР_16 , кузов: б/н; марки Мерседес - бенц 116, 1980 р., шасі: НОМЕР_17 , кузов: НОМЕР_17 ; марки Паккард бронь, 1936 р., шасі: НОМЕР_11 , кузов: б/н; марки Форд Корд 812, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зил-41051, 1985 р., шасі: НОМЕР_18 , кузов: 10; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: НОМЕР_19 , кузов: НОМЕР_19; марки Зил-117, 1984 р., шасі: НОМЕР_20 , кузов: НОМЕР_20; марки Газ-13, 1979 р., шасі: НОМЕР_21 , кузов: НОМЕР_22 ; марки Зил-41047, 1991 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: НОМЕР_14; марки Зил-41053, 1999 р., шасі: НОМЕР_36, кузов: НОМЕР_36; марки Зил-118, 1963 р., шасі: НОМЕР_42, кузов: НОМЕР_42; марки Зил 111 Г, 1963 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: НОМЕР_23; марки Газ-14, 1980 р., шасі: НОМЕР_24 , кузов: НОМЕР_50; марки Зил - 4104, 1982 р., шасі: НОМЕР_25 , кузов: 112; марки Зил-41047, 1988 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: НОМЕР_23; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: НОМЕР_26 , кузов: НОМЕР_26; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: НОМЕР_27 ; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_28 , кузов: НОМЕР_28; марки Зил-118, 1966 р., шасі: НОМЕР_29 , кузов: НОМЕР_29; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_30 , кузов: НОМЕР_30.

24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_9 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Указані протиправні дії Російської Федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.

Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.

Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;

f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.

Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України»

від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.

В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заявою Верховної Ради України "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; Заявою Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; Зверненням до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, протиправні дії Російської Федерації визначені як збройна агресія проти України.

У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), тощо.

Після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, в лютому 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) у громадянина України ОСОБА_6 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою досягнення нею поставлених цілей повалення державної влади в Україні, приєднання частини або всієї території України до Російської Федерації або створення на її території проросійського псевдодержавного утворення (утворень), влада у якому мала підпорядковуватись вищому військово-політичному керівництву Російської Федерації і бути керованою ним, що виразилось у відсутності дій направлених на витребування транспортних засобів попередньо переданих останнім згідно вищевказаних договорів на зберігання до Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» зареєстрований за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9.

Крім того, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , за невстановлених досудовим розслідування обставин, діючи умисно, маючи умисел на пособництво державі-агресору Російській Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пособництва державі-агресору Російській Федерації у здійсненні збройної агресії проти України, 01.12.2022 уклав з Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_10 (далі - Зберігач) договір зберігання № 50/22, згідно якого передав на зберігання та експонування матеріальні цінності у вигляді восьми колекційних транспортних засобів, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; НОМЕР_31 1947р., блакитного кольору, шасі НОМЕР_34, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_35, кузов НОМЕР_35; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі НОМЕР_23, кузов НОМЕР_23; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі 105, кузов НОМЕР_44; ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_32, кузов НОМЕР_32; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_18, кузов НОМЕР_18; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 .

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані вісім транспортних засобів, які належать ОСОБА_6 зі строком дії до 25 грудня 2024 року.

При цьому, надаючи на зберігання на виставці вищевказані транспортні засоби, ОСОБА_6 усвідомлював, що при експонуванні у Автономній некомерційній організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», вони будуть використані з метою популяризації, позитивного ставлення громадян до органів державної влади та силових структур РФ, сприяння формуванню позитивного ставлення сучасного суспільства до служби у ФСО Росії та позитивної мотивації у молоді до проходження військової служби за контрактом, а також розвиток сучасної діяльності ФСО РФ, та силових структур держави-агресора.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

23.04.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на рідних та довірених йому осіб, або на юридичні особи, власниками яких є довірені йому фізичні особи.

Так, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_6 відноситься його колишня дружина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ ЮК "СЕНАТ" (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант - ОСОБА_12 ; засновник та бенефіціар - ОСОБА_11 , частка 100%).

Також, ТОВ «ЮК «СЕНАТ» володіє нежитловою будівлею торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 3670,7 кв.м.

Однак, 17.02.2025 року, представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було ініційовано процедуру банкрутства ТОВ «ЮК «СЕНАТ», на підставі ухвали Господарського суду Одеської області по справі №916/420/25, суддя: ОСОБА_13 .

За матеріалами судової справи, фізична особа ОСОБА_14 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЮК «СЕНАТ», посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 11 701 424 грн.

Так, 18.08.2021 року ОСОБА_14 (кредитор) та ОСОБА_11 (боржник) було укладено договір позики в сумі 280 000,00 долларів США. Одночасно із цим, укладено договір поруки по вказаному договору, відповідно до якого поручителем виступило ТОВ «ЮК «СЕНТА», за яким боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за договором позики.

Після відкриття справи про банкрутство, судом визначено розпорядника майна (арбітражного керуючого) ТОВ «ЮК «СЕНАТ» - ОСОБА_15 .

Таким чином, штучно створена заборгованість за договором позики надала підстави розпочати фіктивний процес банкрутства ТОВ «ЮК «Сенат», кінцевою метою якого реалізація належного товариству БЦ «Марсель» та зняття з останнього накладених арештів.

Встановлено, що до вказаного правопорушення та штучної процедури позики для здійснення фіктивного процесу банкрутства ТОВ «ЮК «Сенат» причетний громадянин України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформація щодо права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Статтею 13 КПК України встановлено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 237 КПК України огляд володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку володіння особи.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 ст. 233 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України розгляд вказаного клопотання відбувається згідно з вимогами ст. 234 КПК України та є дві підстави, які надають стороні обвинувачення можливість увійти до іншого володіння особи невідкладні випадки, пов`язані з врятуванням життя людей та майна, а також безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчинені злочину.

Відповідно до статті 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Системний аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Таким чином, розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого судового рішення, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В той же час, у зв`язку із наданням дозволу на здійснення обшуку з метою відшукання та вилучення лише частини речей та майна, про які зазначалося у клопотанні сторони обвинувачення, перелік яких конкретизовано слідчим суддею згідно вимог КПК України, зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , можуть знаходитися: мобільні телефони, електронні, магнітні та оптичні носії інформації, комп`ютери, ноутбуки, планшетні комп`ютери, відео-реєстратори, накопичувачі на жорстких магнітних дисках, на яких може знаходитися інформація, яка свідчить про факти протиправної діяльності; записники, чернетки, блокноти, серед іншого, на яких зафіксовані мобільні номери телефонів осіб, які залучалися до протиправної діяльності, та інші предмети та документи, які мають значення для кримінального провадження, які використовуються у злочинній діяльності, та які зберегли в собі інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, та щодо кримінальних правопорушень, які готуються, грошові кошти, отримані від вчинення кримінального правопорушення, предмети та документи, які зберегли сліди злочину та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, які встановлюються під час розслідування зазначеного кримінального провадження, а також можуть бути засобом для розкриття кримінального правопорушення і встановлення винних (причетних до злочину) осіб,

Крім того, встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_52 від 28.02.2006).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та Севастополя.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку визначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що іншим способом отримати відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення не представляється можливим, з метою відшукання та вилучення вказаних предметів, речей і документів, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, керуючись вимогами ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Крім того, слідчий суддя враховує, що згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Окрім того, у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

На підставі викладеного, з метою відшукання та вилучення вказаних предметів, речей та документів, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Оцінюючи питання доцільності визначенні виконавця ухвали слідчого судді, враховую правовий висновок Касаційного кримінального суду викладений у постанові від 17 лютого 2021 року (справа №263/10353/16-к, провадження №51-4972км20) відповідно до якого, в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку слідчий суддя не визначає конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, оскільки вказане питання перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 110, 233, 234, 237, 235, 309, 369-372 КПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про дозвіл на проведення обшуку, - задовольнити.

Надати дозвіл на проведення обшуку об`єкта нерухомого майна - житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення: мобільних телефонів, електронних, магнітних та оптичних носіїв інформації, комп`ютерів, ноутбуків, планшетних комп`ютерів, відео-реєстраторів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, на яких може знаходитися інформація, яка свідчить про факти протиправної діяльності; записників, чернеток, блокнотів, серед іншого, на яких зафіксовані мобільні номери телефонів осіб, які залучалися до протиправної діяльності, та інші предмети та документи, які мають значення для кримінального провадження які використовуються у злочинній діяльності, та які зберегли в собі інформацію про вчинене кримінальне правопорушення, та щодо кримінальних правопорушень, які готуються, грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, предметів та документів, які зберегли сліди злочину та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, які встановлюються під час розслідування зазначеного кримінального провадження, а також можуть бути засобом для розкриття кримінального правопорушення і встановлення винних (причетних до злочину) осіб, з наданням дозволу на огляд, дослідження та фіксацію відомостей, які містяться у вказаних електронних пристроях.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Строк дії ухвали складає один місяць.

Слідчий суддя ОСОБА_1