Рішення № 127984939, 09.06.2025, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/380/25

Провадження № 2/681/327/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 червня 2025 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,

розглянувши в м. Полонному в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» (надалі Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договорами №102836330 від 18.08.2021 та №77522691 від 07.09.2021 у розмірі 70559,19 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 18.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №102836330, відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн, якийзобов`язався повернути в строк до 16.09.2021 та сплатити проценти за користування ним.

07.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №77522691, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 2458 грн, якийзобов`язався повернути в строк до 06.10.2021 та сплатити проценти за користування.

На підставі договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021, договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 та договорів про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 та № 10-01/2023 від 10.01.2023 Товариство набуло право вимоги до відповідача за договорами №102836330 від 18.08.2021 та №77522691 від 07.09.2021.

Позивач зауважив, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув наданий йому кредит.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаними договорами та судові витрати.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 25.03.2025 постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.05.2025 призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 18.03.2025 листом.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. У встановлений судом строк ОСОБА_1 відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, викладеною в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, встановив наступні обставини та правовідносини.

Встановлено, що 12.08.2021 відповідачем було заповнено анкету-заявку на кредит №102836330 (а.с. 8-9) та 18.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №102836330, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати кредит у сумі 8000 грн, строком на 29 днів. Комісія за надання кредиту становить 1600 грн. Проценти за користування кредитом становлять 3480 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 14-18).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).

За змістом пункту 2.3.1.1 кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

За пунктом 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбаченихстаттею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

ОСОБА_1 підписав кредитний договір №102836330 від 18.08.2021 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (V38719), що підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію (а.с. 27).

Згідно з даними довідки від 12.12.2024, виданої ТОВ «ФК «Елаєнс» для ТОВ «Мілоан» на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів перерахувало кошти у сумі 8000 грн згідно з договору №102836330 на карту № НОМЕР_1 (а.с. 27 зворот).

За даними відомостей про щоденні нарахування та погашення загальна заборгованість за кредитним договором №102836330 від 18.08.2021 становить 37080 грн, з яких 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 27480 грн заборгованість по процентам, 1600 грн заборгованість за комісією (а.с. 28-29).

Відповідно додоговору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 (а.с. 30-32) ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до відповідача для ТОВ «Вердикт Капітал», яке згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 (а.с. 47-49) відступило право вимоги до ОСОБА_1 для Товариства, що підтверджується даними акту приймання-передавання реєстру боржників від 03.12.2021 до договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 (а.с. 32 зворот), реєстру боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 (а.с. 33-34), акту прийому-передачі реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023 (а.с. 50), реєстру боржників до договору №10-03/2023 від 10.03.2023 (а.с. 51-54).

За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором №102836330 від 18.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.02.2025 за тілом кредитом становить 8000 грн, за процентами 61880 грн (а.с. 44-45).

Окрім цього, 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №77522691 на суму 2458 грн, строкомна 29 днів, та фіксованою відсотковою ставкою 1,99 % за один день користування кредитом; знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,01%; процента ставка за понадстрокове користування позикою за день, % (не застосовується в період карантину) 2,70%. Згідно з умовами даного договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки і на умовах, передбачених цим договором. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором QyaWLT72EW (а.с. 22).

Відповідно до пункту 5.2 договору позики позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в цих правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування авто пролонгації, йому зрозумілі.

Пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику за понадстрокове користування позикою за договором не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

12.08.2021 кредитодавець перерахував грошові кошти в сумі 2458 грн на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер платежу 13590228-e7de-4b7c-9ff3-863e7ad41dbe, що підтверджується даними довідки Вих. №КД-000004389/ТНПП від 18.12.2024, виданою ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» (а.с. 68-70).

Згідно з даними розрахунку заборгованості загальна заборгованість за договором позики №77522691 від 07.09.2021 станом на 22.02.2022 становить 8278,79 грн (а.с. 71-74).

Відповідно до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с. 35-37) ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до відповідача для ТОВ «Вердикт Капітал», яке згідно з договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило право вимоги до ОСОБА_1 для Товариства, що підтверджується даними акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с. 37 зворот), реєстру боржників №1 до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 (а.с. 38 зворот - 40), акту прийому-передачі реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10.01.2023.

За даними розрахунку заборгованості за договором позики №77522691 від 07.09.2021 заборгованість ОСОБА_1 , станом на 03.03.2025 за тілом кредитом становить 2458 грн, за процентами на дату відступлення права вимоги 5820,79 грн, 0,40 грн нараховані 3% річних (а.с. 43,46).

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.

Згідно зіст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1ст.3 вказаного Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до абзацу другого частини другоїстатті 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно дост.610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюст.612ЦКУкраїни боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюються договором. Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ч.2ст.1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1054 цього Кодексу).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077ЦКУкраїни за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.514ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Первісні кредитори виконали свої зобов`язання за вище вказаним кредитним договором та договорами позики та надали відповідачу кредитні кошти згідно умов договорів.

Однак відповідач своїх зобов`язань за договорами не виконав, кредитних коштів та процентів за користування ними не повернув.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитні договори та договори факторингу та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за їх використання з боржника.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак позовні вимоги Товариства в частині стягнення заборгованості за договором позики №77522691 від 07.09.2021 підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчийкредит №102836330від 18.08.2021 суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000 грн.

При цьому розмір заборгованості за процентами за договором про споживчий кредит №102836330 слід розрахувати виходячи з наступного.

ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №102836330 за період 18.08.2021 по 15.11.2021 нарахувало 37080 грн заборгованості, з яких 8000 грн - тіло кредиту, 27480 грн - заборгованість за простроченими процентами, 1600 грн заборгованість за комісією.

Згідно з п. 2.1. договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 653693380 грн 75 коп., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками.

Відповідно до п. 2.5. вказаних вище договорів фактор має право здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі, але не раніше оплати повного фінансування фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

До ТОВ «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №102836330 від 18.08.2021 в сумі 37080 грн заборгованості, з яких 8000 грн - тіло кредиту, 27480 грн - заборгованість за простроченими процентами, 1600 грн заборгованість за комісією, що підтверджено витягом з реєстру боржників (а.с. 41)

Згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №102836330 від 18.08.2021 в сумі 71480 грн, з яких 8000 грн - тіло кредиту, 61880 грн - заборгованість за процентами, 1600 грн заборгованість за комісією, що підтверджено витягом з реєстру боржників (а.с. 52).

У матеріалах справи немає обґрунтування права самостійно нараховувати проценти та відсутній розрахунок заборгованості процентах, які нараховані ТОВ «Вердикт капітал», тому суд не має можливості перевірити правильність їх нарахування.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

З урахуванням пролонгацій, передбачених договорами (п.п. 2.3.1.1, 2.3.1.2), первісним кредитором було нараховано заборгованість за відсотками в межах строку дії договору №102836330від 18.08.2021 в розмірі 37080 грн. Відтак відсутні правові підстави для стягнення нарахованих додатково ТОВ «Вердикт Капітал» відсотків за цими договорами.

Крім того, суд бере до уваги, що у п. 4.2 вказаного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обовязок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Однак у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20 викладено правовий висновок, в якому вказано, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, права позивача на стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, однак відповідних вимог позивачем не заявлялося.

Тому судвважає,що стягненнязаборгованості попроцентах задоговором №102836330підлягає частковомузадоволенню в розмірі 37080 грн.

Що стосується пред`явленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором №102836330 від 18.08.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1600 грн, що не суперечить вимогам законодавства. Тому вимога позивача про стягнення комісії за договором №102836330 від 18.08.2021 в розмірі 1600 грн підлягає задоволенню.

Відповідач вільно погодився на укладення договорів на вказаних вище умовах підписавши їх, заперечень проти виниклої заборгованості та контррозрахунку не подав.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №102836330 від 18.08.2021 в розмірі 37080 грн та за договором позики №77522691 від 07.09.2021 в розмірі 8279,19 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 64,3% від заявлених вимог, в силу ст. 137, ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 1557,60 грн (а.с.1).

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-3ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідноз ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною позивача до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між Товариством та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.56-58), заявку на надання юридичної допомоги №93 від 01.02.2025 (а.с.66), витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 (а.с. 67).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 64,3% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 10288 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу,

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284,352, 354, 355ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість:

за договором про споживчий кредит №102836330 від 18.08.2021 в розмірі 37080 грн, яка складається з: 8000 грн борг за тілом кредиту, 27480 грн відсотки за користування кредитом, 1600 грн за комісією;

за договором позики №77522691 від 07.09.2021 в сумі 8279 грн 19 коп., яка складається з: 2458 грн борг за тілом кредиту, 5820,79 грн відсотки за користування кредитом, 0,40 грн 3% річних,

а всього в загальному розмірі 45359 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 19 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1557 грн 60 коп. та на правову допомогу в розмірі 10288 грн.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, поштовий індекс 01133;

Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Горгулько