Рішення № 127982321, 02.06.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/425/25

Провадження №2/157/301/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2025 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

прокурора Глущик І.О.,

представника позивача Гаврилюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка Сергія Вікторовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянки шляхом конфіскації,

встановив:

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюк С.В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити право приватної власності відповідача на земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Теклине Камінь-Каширського району Волинської області, шляхом її конфіскації на користь держави.

Позов обґрунтовано тим, що Камінь-Каширською окружною прокуратурою опрацьовано відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про набуття у порядку спадкування іноземцями права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, за наслідками чого виявлено порушення вимог статей 80, 81, 145 Земельного кодексу України, що має наслідком конфіскацію цих земельних ділянок у дохід держави.

Так, встановлено, що на території Камінь-Каширської міської ради одна земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072, площею 0,4225 га та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства 30.03.2017 прийнята у спадщину громадянином республіки білорусь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина республіки білорусь НОМЕР_2 , виданий 18.08.2014 Московським РВВС м. Брест, країна громадянства білорусь). Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2025 №410657544, послугувало свідоцтво про право на спадщину за законом №70, видане 30.03.2017 Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою, дата державної реєстрації 30.03.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1211971007214. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 31.01.2025 №НВ-070013842025 земельна ділянка з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 площею 0,4225 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, вид угідь рілля. Державну реєстрацію даної земельної ділянки проведено 23.11.2009 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 03.02.2009. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 становить 6 229 грн 46 к.

Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби у Волинській області від 13.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками не значиться, інформація про набуття іноземного громадянства та втрату у зв`язку з цим громадянства України в УДМС у Волинській області відсутня. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 30.03.2017 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та впродовж року добровільно її не відчужив (кінцеві строки сплинули 30.03.2018), у зв`язку з чим право власності на земельну ділянку підлягає припиненню шляхом конфіскації за рішенням суду.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 належить до нерухомого майна в силу ч. 1 ст. 181 ЦК України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія виключно законодавчих актів України. Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини 2 статті 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини 2 цієї статті у разі, зокрема, прийняття спадщини. При цьому, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Водночас, за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Однак, ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 4 ст. 81 та ч. 1 ст. 145 ЗК України, будучи громадянином республіки білорусь, упродовж року після набуття права власності успадковану земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 добровільно не відчужив. Вказане порушення вимог земельного законодавства триває з 30.03.2018 (кінцевий строк відчуження земельних ділянок) по цей час. Тобто, в цьому випадку має місце триваюче порушення вимог Земельного кодексу України. Невиконання іноземними особами та особами без громадянства вказаного обов`язку у відповідності до ч. 1 ст. 143, ч. 2 ст. 145 ЗК України є підставою для примусового припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Також прокурор зазначає, що здійснює представництво в суді законних інтересів держави на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захист інтересів держави не здійснює. Підставою представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Окружною прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Волинській області 04.09.2024 скеровано відповідний лист, в якому зазначено про виявлені порушення та встановлено наявність підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру з метою припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації за рішенням суду. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом від 13.09.2024 повідомило, що не заперечує щодо вжиття Камінь-Каширською окружною прокуратурою заходів представницького характеру з метою конфіскації земельної ділянки з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072, оскільки орган державного контролю відповідні заходи представницького характеру вживати не буде у зв`язку з обмеженим фінансуванням на сплату судового збору.

Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка розташована на території Камінь-Каширської міської ради, вказаний позов підлягає розгляду Камінь-Каширським районним судом Волинської області.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить суд конфіскувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072, площею 0,4225 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , розташована в с. Теклине Камінь-Каширського району Волинської області та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2017 за №1211971007214, та стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір.

Прокурор Глущик І.О., представник позивача Гаврилюк М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи шляхом розміщення судового оголошення на сайті «Судова влада України», в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав.

Керуючись положеннями статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до повного задоволення.

Положення статей 13 та 14 Конституції України визначають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтями 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №410657544 від 30.01.2025 встановлено, що 30.03.2017 за ОСОБА_1 , громадянином республіки білорусь (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина республіки білорусь НОМЕР_2 , виданий 18.08.2014 Московським РВВС м. Брест, країна громадянства білорусь) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072, площею 0,4225 га, вид цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства».

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого виконуючою обов`язки державного нотаріуса Камінь-Каширської державної нотаріальної контори Лахтюк І.М. 30.03.2017 за реєстровим номером 70, вбачається, що підставою набуття ОСОБА_1 та реєстрації за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 стало прийняття відповідачем спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 31.01.2025 №НВ-070013842025 земельна ділянка з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 має площу 0,4225 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», вид угідь рілля, нормативна грошова оцінка складає 6229 гривень 46 копійок.

З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, затвердженої рішенням Видричівської сільської ради Камінь-Каширського району №24/3 від 09.04.2009, яка також стала підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на землю, встановлено, що належна відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 знаходиться в с. Теклине Камінь-Каширського району Волинської області.

Згідно з інформацією, наданою Управлінням Державної міграційної служби у Волинській області 13.09.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками не значиться, інформація про набуття іноземного громадянства та втрату у зв`язку з цим громадянства України в УДМС у Волинській області відсутня.

Таким чином, доведено, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 30.03.2017 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення й до цього часу є її одноосібним власником.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 цього Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У відповідності до статей 1, 3 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Згідно пунктом «а» ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

В силу ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктом «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 148 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

В цьому випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки. Відповідач мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак земельну ділянку в передбачений законодавством річний строк не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Обсяг і порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку невідчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином республіки білорусь 30.03.2017 зареєстрував право власності на успадковану земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Враховуючи, належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, відсутність у відповідача громадянства України, його статус іноземця, положення земельного законодавства України, яке регламентує, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, суд вважає, що відповідач не дотримався передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, а тому право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072 підлягає припиненню шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позовні вимоги повністю, стягує з відповідача на користь органу прокуратури сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 17, 373, 374, 378 Цивільного кодексу України, статтями 1, 22, 81, 140, 143, 145, 148 Земельного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка Сергія Вікторовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянки шляхом конфіскації задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0721482203:01:001:0072, площею 0,4225 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Теклине Камінь-Каширського району Волинської області та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2017 за №1211971007214, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, вулиця Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код в ЄДРПОУ 39767861; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 06 червня 2025 року.

Головуючий: Б.С. Гамула