Рішення № 127981754, 09.06.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8474/25

Провадження № 2/752/5604/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про повернення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року в системі «Електорнний суд» позивач ОСОБА_1 , через адвоката Єзерську М.І. (ордер, свідоцтво а.с.6, 6 зворот), звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Амадео Право» про стягнення коштів, в якому просив стягнути з відповідача 65 000,00 грн як безпідставно набуті кошти.

Свої вимоги позивач мотивував тим, 13 липня 2024 року між ТОВ «Амадео Право» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № 1307202408 про надання юридичних послуг. Позивач здійснив оплату послуг у розмірі 65 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 11 від 13 липня 2024 року.

Згідно з п. 1.2 укладеного договору, юридичними послугами за договором є: надання правової допомоги заявнику, а саме підготовки та подання необхідних процесуальних документів до будь-яких органів та установ будь якої форми власності, надання правової допомоги щодо отримання ОГД, надання правової допомоги, щодо отримання відстрочки від мобілізації. Разом з тим відповідач свої зобов`язання на суму 65 000,00 грн не виконав.

Повідомляє, що позивач не заповнював інформаційної записки, що є невід`ємною частиною договору, як то передбачено пунктом 7.1 договору, яким зазначеного, що невід`ємною частиною договору є інформаційна записка, яку власноруч заповнює замовник щодо обставин ситуації, яка потребує надання юридичних послуг. Крім того, невід`ємною частиною договору є також акт про надання юридичних послуг. Разом з тим, послуги, які були вказані відповідачем в актах приймання-передачі від 20 липня 2024 року та 15 серпня 2024 року фактично відповідачем не були надані, оскільки позивач не надавав відповідачу інформаційну записку, а тому відповідач не мав інформації щодо обставин ситуації, яка потребує юридичної допомоги.

З посиланням на норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України позивач зазначає, що грошові кошти, сплачені ним на виконання укладеного договору, є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (а.с .20, 21).

21 квітня 2025 року в системі «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву з додатками (а.с.24-81).

Заперечуючи проти задоволення позовної заяви, у відзиві вказується, що позивач власноруч заповнив та підписав інформаційну довідку про конкретні обставини справи щодо позивача. Зауважень від позивача відповідно до актів про надання юридичних послуг від 20 липня 2024 року та від 15 серпня 2024 року не надходило. Акт приймання-передачі за договором від 20 липня 2024 року на суму 19 500,00 грн позивач підписав власноруч, а акт від 20 серпня 2024 року на суму 25 500,00 грн було надіслано позивачу до відділення у м. Чернігів.

Зазначається, що у додатках до відзиву надано усі процесуальні документи, які було підготовлено відповідачем та відповіді на них, що є доказом виконаної роботі зі сторони відповідача. У зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

24 квітня 2025 року в системі «Електронний суд» представник позивача - адвокат Єзерська М.І подала відповідь на відзив, вказуючи, що надані акти приймання-передачі з додатками, які надано відповідачем, не містять жодного документу, який би підтверджував виконання умов договору. Зокрема додатки до акту - листи до народних депутатів України від імені позивача не мають підпису. Посилаючись на зміст акту приймання-передачі від 13 липня 2024 року та безпосередньо договору від 13 липня 2024 року, позивач стверджує, що подавати відповідні запити щодо інтересів позивача повинен був сам адвокат, а долучені відповідачем відповіді від державних органів - це фотокопії, які позивач надсилав як відповіді на його звернення. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що юридичні послуги надавались позивачу відповідачем як адвокатом чи адвокатським об`єднанням.

Вказується, що відповідач неналежним чином виконав умови договору і позов підлягає задоволенню у повному обсязі (а.с.82-86).

25 квітня 2025 року в системі «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач, спростовуючи доводи позивача, повідомляє, що в актах приймання-передачі за договором вказані відповідні документи, які потрібні для досягнення мети вказаної в пункті 1.2 договору № 1307202408 від 13 липня 2024 року. Усі акти приймання-передачі були прийняти позивачем, оскільки жодних зауважень відповідно до п.п. 3.3 та 3.4 договору від позивача не надійшло.

Усі додатки до актів, на думку відповідача, підтверджують подання відповідних документів - на них є відповідна реакція уповноважених органів. Деякі додатки надавались до суду без підпису позивача, оскільки ті, які були підписані позивачем, направлялись у відповідні органи самоврядування та фізично не можуть бути у відповідача (а.с. 87-89).

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Так, частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 13 липня 2024 року між ТОВ «Амадео Право», як виконавцем, та ОСОБА_1 , як замовником, укладено Договір № 1307202408 про надання юридичних послуг, умовами якого визначено, що виконавець приймає до виконання доручення замовника на надання юридичних послуг, вказаних у цьому договорі, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити надані виконавцем юридичні послуги в розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 13,14).

Юридичні послуги за договором складаються з надання правової допомоги, а саме: підготовка та подача необхідних процесуальних документів до будь-яких органів та установ будь-якої форми власності; надання правової допомоги щодо оформлення ОГД; надання правової допомоги щодо отримання відстрочки від мобілізації (п.1.2).

Надання юридичних послуг складається з двох етапів: І етап - вивчення наданих замовником матеріалів, документів та відомостей, розробка тактики ведення справи, планування роботи з усіма сторонами наявного спору, моделюючи різні варіанти розвитку ситуації, вивчення судової практики з вирішення аналогічних чи подібних спорів, оцінка існуючих доказів, узгодження дат, часу та місця проведення зустрічей; ІІ етап - безпосереднє представництво інтересів замовника по предмету, вказаного у п.1.2 договору (п. 1.3).

Послуги за цим договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту про надання юридичних послуг (п.3.1).

Сторонами у договорі узгоджено вартість робіт в сумі 65 000,00 грн, які вносяться замовником в касу виконавця або шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця у строк до 13 липня 2024 року (п.п. 4.1, 4.2 договору). Договір діє до 13 лютого 2025 року (п. 5.1).

Відповідно до п. 7.1 договору, невід`ємною частиною договору є інформаційна записка, яку власноруч заповнює замовник щодо обставин ситуації, яка потребує надання юридичних послуг, а також акт про надання юридичних послуг.

Позивач сплатив відповідачу 65 000,00 грн відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 11 від 13 липня 2024 року (а.с.12).

Позивач посилається у позовній заяві на те, що жодні юридичні послуги йому не були надані, оскільки інформаційної записки до договору, яка є невід`ємною його частиною, він не заповнював, тому відповідач не мав інформації щодо фактичних обставин, які потребували юридичних послуг відповідача.

Встановлено, що наданий суду договір № 1307202408 про надання юридичних послуг від 13 липня 2024 року за своїм змістом є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається, позивачем заповнено та підписано інформаційну записку щодо обставин ситуації, яка потребує надання юридичних послуг: з метою відстрочки від мобілізації та встановлення факту загибелі батька позивача - ОСОБА_2 у зв`язку із захистом Батьківщини (а.с. 32).

Згідно акта приймання-передачі від 20 липня 2024 року за договором № 1307202408 від 13 липня 2024 року позивач прийняв надані відповідачем послуги на суму 19 500,00 грн, які складалась з таких видів послуг: правовий аналіз ситуації, заснований на вивчення матеріалів справи, наданих замовником; підбір нормативно-правових актів, необхідних для вирішення справи; розробка плану і стратегії подальших дій. В акті вказується, що до наданих послуг ОСОБА_1 претензій не має, умови договору виконано повністю та фактично (а.с.11).

Також, відповідачем складено акт приймання-передачі від 15 серпня 2024 року за договором № 1307202408 від 13 липня 2024 року, який не підписано позивачем. В акті зазначено вид наданих послуг: адвокатський супровід та представництво 24/7 з питань мобілізації, відстрочки від призову та мобілізації; збір, складання та відправка заяви з додатками про надання відстрочки від призиву та мобілізації; збір, складання та відправка заяви з додатками про надання ОДГ. Вартість послуг за актом складає 25 500,00 грн (а.с.10).

Як зазначено, акт від 15 серпня 2024 року не підписано позивачем, відповідач направив акт поштовим рекомендованим відправленням з описом вкладення 15 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 (30,31).

За текстом позовної заяви вбачається, що акт приймання-передачі від 15 серпня 2024 року позивачем було отримано, проте позивач вказував, що відповідачем не було надано доказів щодо виконання відповідачем умов договору (а.с.3).

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта про надання юридичних послуг. У випадку необґрунтованого ухилення заявника від прийняття наданих послуг і підписання акта у передбачені цим договором строки, виконавець має право повідомити замовника про виконану роботу, направивши останньому документи, що підтверджують виконання зобов`язань, а також підписаний зі своєї сторони акт про надання юридичних послуг, за допомогою КЕП або простого письмового підпису по електронній пошті ТОВ «Амадео Право» та/або рекомендованим листом з описом вкладення.

Замовник у строк не пізніше 5 днів з моменту отримання акта зобов`язаний розглянути і підписати його, та направити один підписаний екземпляр виконавцю (пункт 3.3 договору).

У відповідності до умов договору, викладених у пунктах 3.4-3.6 договору про надання юридичних послуг за наявності будь-яких зауважень, у тому числі щодо якості та обсягу наданих послуг, замовник у строк, передбачений для розгляду і підписання акта, направляє відповідні зауваження на адресу виконавця з вимогами виправити зауваження, а виконавець у розумний строк їх усуває. Після виправлення недоліків виконавець формує повторний акт, який замовник розглядає та підписує у той же строк. У разі ухилення або невмотивованої відмови замовника від підписання направленого йому акта, послуги будуть вважатися прийнятими замовником без претензій та зауважень.

Матеріалами справи не містять даних про звернення позивача, після отримання акту приймання-передачі від 15 серпня 2024 року, до відповідача з будь-якими зауваженнями, претензіями щодо якості чи ненадання відповідних юридичних послуг у спосіб, передбачений п. 3.4. договору про надання юридичних послуг.

У свою чергу, відповідачем на підтвердження надання юридичної допомоги надано листи до компетентних органів, відповіді з питання щодо обставин ситуації, яка потребує надання юридичних послуг з метою відстрочки від мобілізації та встановлення факту загибелі батька позивача (а.с.33-78).

Позивач, звертаючись до суду із позовними вимогами про розірвання договору № 1307202408 від 13 липня 2024 року вважає, що у зв`язку із ненаданням юридичних послуг за договором, сплачені за договором грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

За матеріалами справи, позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 11 від 13 липня 2024 сплачено 65 000,00 грн, що є повною оплатою юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 1307202408 від 13 липня 2024 року.

Таким чином позивач сплатив відповідачу за юридичні послуги авансовим платежем грошові кошти у визначеному договором розмірі у повному обсязі.

Згідно із частиною 2 статті 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Водночас, з припиненням дії договору надання послуг така грошова сума втрачає ознаки авансу.

Як вбачається з матеріалів справи, в актах про приймання-передачу наданих юридичних послуг визначена їх вартість: за актом від 20 липня 2024 року - 19 500,00 грн, за актом від 15 серпня 2024 року - 25 500,00 грн, а всього надано послуг на 45 000,00 грн.

Отже, суд констатує ненадання відповідачем юридичних послуг позивачу на суму 20 000,00 грн (65 000,00 грн - 45 000,00 грн).

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, згідно з частиною 1 ст. 1212 ЦК України виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:

- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У ч. 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дії замовника послуг (позивача), а саме сплата повної вартості наданих послуг, свідчать про виконання ним умов договору про надання юридичних послуг № 1307202408 від 13 липня 2024 року.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача із вимогою про повернення невикористаної суми авансу, або що договір про надання юридичних був розірваний сторонами або визнаний недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.

Суд вказує, що за загальним правилом зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України), ці підстави наведено у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов`язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 червня 2015 року у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов`язків у сторін, тобто зобов`язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Отже, закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 квітня 2017 року у справі № 905/3178/15).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов`язального права, зокрема, положеннями глави 63 «Послуги. Загальні положення» ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору про надання юридичних послуг № 1307202408 від 13 липня 2024 року.

Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10 січня 2017 року у справі № 910/10029/16, від 04 липня 2017 року у справі № 925/1361/16).

З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Амадео-Право» грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Позатим, згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у зазначених вище судових рішеннях зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених за частково ненадані послуги, суд вважає вірним застосування положення ст. 906 ЦК України, якою передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано зобов`язання згідно з умовами Договору № 1307202408 про надання юридичних послуг від 13 липня 2024 року. Зокрема, ОСОБА_1 у день укладення договору сплатив грошові кошти за надання юридичних послуг, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера. Відповідачем не спростовано наведене та не надано жодного доказу на підтвердження неналежного виконання позивачем зобов`язань, покладених на нього договором про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Такими чином, суд приходить до висновку, що з вини відповідача позивачу не були надані юридичні послуги на суму 20 000,00 грн, його права, як замовника послуг, були порушені, а тому матеріальні збитки повинні бути відшкодовані. У зв`язку з чим підлягає частково задоволенню вимога позивача про стягнення на його користь коштів у розмірі 20 000,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 969,00 грн (а.с. 19).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір відповідно до пропорційно задоволених вимог (30,76%) у розмірі 298,06 грн.

Керуючись статтями 638, 1212, 1213 ЦК України, статтями 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» про повернення безпідставно набутих коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 298 (двісті дев`яносто вісім) гривень 06 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амадео Право», адреса: м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 4-А, код ЄРПОУ 44467302.

Повний текст судового рішення складено 09 червня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк