Рішення № 127978030, 09.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2565/25

09 червня 2025 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Богуша Володимира Даниловича звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050003536 від 10.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 22 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 із зарахуванням наявного періоду її навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 та періоду здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи з 11.06.2008 по 07.05.2014, що складає 7 років 8 місяців 18 днів на підставі заяви від 03.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050003536 від 10.12.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме від 21 року та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи.

В рішенні відповідач зазначив, що згідно трудової книжки до страхового стажу при призначенні пенсії неможливо зарахувати період роботи з 01.09.1987 по 21.06.1989, оскільки записи перетинаються із навчанням, хоча заявник навчалась з 01.09.1976 по 20.07.1978 даний період враховано у трудову діяльність.

Також батько позивача ОСОБА_2 був особою з інвалідністю І групи та потребував постійного догляду. Позивач з 11.06.2008 здійснювала за ним постійний догляд оформлений Управлінням соціального захисту населення в м. Бережани, а саме з 11.06.2008 по 07.05.2014, але відповідач по незрозумілим причинам не врахував даний період у трудовий стаж, посилаючись на відсутність сплати внесків.

Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

13.05.2025 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Вказує, що 03.12.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №192050003536 від 10.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу 63 роки, страховий стаж 20 років 06 місяців 01 день, що є меншим за необхідний відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 21 рік.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 (диплом НОМЕР_1 від 21.06.1989), оскільки період навчання перетинається з періодом роботи

З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16.05.20205 і 19.05.2025 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поступив відзив на позовну заяву, де просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В заперечення зазначає, з посиланням на норми чинного законодавства, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася 03.12.2024 із заявою про призначення пенсії за віком

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності за результатами розгляду заяви від 03.12.2024 та наданих документів прийнято рішення №192050003536 від 10.12.2024 про відмову в призначенні пенсії.

Згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 6 місяців 1 день.

Оскільки, період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 перетинається з періодом роботи в Об`єднанні підприємств громадського харчування Бережанського Райпо на посадах продавця пива та буфетника, де ОСОБА_1 працювала згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 03.07.1980, в період з 23.05.1983 по 18.04.1995, то для зарахування періоду навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 (диплом НОМЕР_1 від 21.06.1989) немає жодних підстав, так як період роботи на вказаному вище підприємстві повністю зараховано до страхового стажу позивача.

Вказує, що основною підставою для зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

До страхового стажу позивача не враховано ті періоди в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) в яких відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків, в тому числі враховуючи зміст довідки від 14.04.2025 №710 виданої відділом соціального забезпечення №1 управління соціального захисту населення Тернопільської районної військової адміністрації щодо періодів перебування позивача на обліку та отримання компенсації до догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 . Згідно наданої довідки позивач здійснювала догляд не за повний період часу з 11.06.2008 по 07.05.2014, а тільки в періоди з 11.06.2008 по 19.06.2008; з 07.01.2009 по 11.03.2009; з 29.12.2009 по 17.02.2010; з 15.06.2010 по 21.07.2010; з 07.12.2010 по 19.01.2011; з 15.11.2011 по 07.03.2012; з 09.10.2012 по 31.10.2012; з 31.12.2012 по 06.02.2013; з 10.12.2013 по 07.05.2014.

Таким чином, відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

14.05.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзиви, так як вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання і періоду здійснення догляду, та відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи 03.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення згідно поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №192050003536 від 10.12.2024, яким у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено.

Згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 6 місяців 1 день, при необхідному - 21 рік.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 (диплом НОМЕР_1 від 21.06.1989), оскільки період навчання перетинається з періодом роботи

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Як видно зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050003536 від 10.12.2024 вік позивача на момент звернення до пенсійного органу 63 роки, страховий стаж 20 років 06 місяців 01 день.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 (диплом НОМЕР_1 від 21.06.1989), оскільки період навчання перетинається з періодом роботи

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.07.1980 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у спірний період в Об`єднанні підприємств громадського харчування Бережанського Райпо:

запис №36 - 23.05.1983 прийнята продавцем пива тимчасово (наказ №213 від 23.05.1983);

запис №7 - 18.08.1983 переведена на посаду буфетника (наказ 3304 від 18.08.1983);

запис №8 - 18.04.1995 звільнена за ст. 36 КЗпП України (згода сторін) (наказ №126 від 18.04.1995).

Згідно Форми РС-право вказаний період з 23.05.1983 по 18.04.1995 11 років 10 місяців 26 днів зараховано до страхового стажу позивачем.

При прийнятті спірного рішення відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 (диплом НОМЕР_1 від 21.06.1989), оскільки період навчання перетинається з періодом роботи, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Відповідно до пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Однак за положеннями абзацу дев`ятого статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вказано вище згідно з розрахунком стажу період роботи позивача з 23.05.1983 по 18.04.1995 повністю зарахований до страхового стажу (без виключення періоду навчання, що відбувалося у період роботи).

Отже, оскільки період навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 зарахований до страхового стажу, додаткове зарахування цього періоду навчання не потребується.

Подвійне зарахування періодів роботи та навчання не передбачено чинним законодавством.

Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення догляду за батьком ОСОБА_2 як особою з інвалідністю І групи з 11.06.2008 по 07.05.2014, то, як вбачається зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050003536 від 10.12.2024, відмова у зарахуванні цього періоду відсутня.

Суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Також суд зауважує, що позивачем долучено до матеріалів справи довідку відділу соціального забезпечення №1 управління соціального захисту населення Тернопільської районної військової адміністрації від 14.04.2025 №710 про те ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувач компенсації до догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 11.06.2008 по 07.05.2014, а тільки в періоди з 11.06.2008 по 19.06.2008; з 07.01.2009 по 11.03.2009; з 29.12.2009 по 17.02.2010; з 15.06.2010 по 21.07.2010; з 07.12.2010 по 19.01.2011; з 15.11.2011 по 07.03.2012; з 09.10.2012 по 31.10.2012; з 31.12.2012 по 06.02.2013; з 10.12.2013 по 07.05.2014.

В свою чергу відсутність в оскаржуваному рішенні періоду роботи з 11.06.2008 по 07.05.2014 та причин його незарахування в повному обсязі за відсутності необхідних документів, унеможливлюють зобов`язання судом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати такий період до страхового стажу позивача.

Враховуючи, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу позивача.

За таких встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192050003536 від 10.12.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 із зарахуванням періоду навчання з 01.09.1987 по 21.06.1989 та періоду здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи з 11.06.2008 по 07.05.2014 до задоволення не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

За встановлених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені нею судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 09 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ: 20551088).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3 м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.