Рішення № 127976068, 09.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37948/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Підприємства Флагман у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000441/1 від 23.08.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/000662.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано тим, що розмір скорегованої митної вартості становить 340795,05 грн., а обставини по справі потребують надання ґрунтовних усних пояснень, бажають брати участь у досліджені доказів, виступити зі вступним словом, ставити питання та надавати відповіді, міркування.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару, яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу в електронному вигляді. В подальшому, взаємодія позивача з митними органом яка стосувалась розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалась через електронний кабінет, без фізичного контакту з декларантом, за відсутності можливості ставити декларанту запитання та висловлювати міркування стосовно наданих документів та митної вартості товару.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін та які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності, що виключає дослідження яких-небудь нових доказів.

Таким чином, кожна із сторін детально виклала свою позицію по кожному письмовому доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні.

Суд зазначає, що викладення своєї позиції митним органом у відзиві, не обмежує його можливості викласти її ґрунтовно, а тому проголошення такої ж позиції в судовому засіданні усно зі вступним словом та шляхом читання відзиву, не є на думку суду переконливим аргументом для слухання справи в судовому засіданні.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що розгляд справи в письмовому провадженні порушує його права, оскільки наведені ними аргументи, щодо можливості виступити усно та переконливо, ставити питання та висловлювати думку щодо заявлених клопотань не є такими, що дають підстави слухати справу в судовому засіданні. Письмовий розгляд справи є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом.

Жодних клопотань у цій справі окрім даного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з імпортуванням на територію України товару, а саме: базилік сушений, подрібнені листя, орегано (душиця) висушені листя, подрібнені, м`ята висушені листя, подрібнені, майоран сушений, подрібнений, чебрець сушений, подрібнений, для прянощі, лимонграс (лимонна трава) висушені листя, насіння фенхелю висушене ціле, неподрібнені, до Одеської митниці було подано митну декларацію №24UA500500029209U8 від 22.08.2024 року. Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи. Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Такі рішення є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500500029209U8 від 22.08.2024 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

21 січня 2024 року між Підприємством «Флагман» у формі ТОВ та EMAF for Export and Import (м. Файюм, Єгипет) укладено Контракт на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити товар, а Покупець сплатити вартість й отримати його відповідно до умов укладеного Контракту.

Згідно специфікації № 4 від 07.06.2024 року до Контракту обумовлено умови: поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах поставки CFR у редакції «ІНКОТЕРМС 2020». Географічним пунктом доставки погоджено порт Чорноморськ, Україна. Місце поставки порт Порт Саїд, Єгипет.

22.08.2024 року Підприємство «Флагман» у формі ТОВ (шляхом залучення третіх осіб ТОВ «Глобал Оушен енд Ленд») з метою митного оформлення отриманого товару, подало митну декларацію (МД) №24UA500500029209U8 від 22.08.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар а саме: базилік сушений, подрібнені листя, орегано (душиця) висушені листя, подрібнені, м`ята висушені листя, подрібнені, майоран сушений, подрібнений, чебрець сушений, подрібнений, для прянощі, лимонграс (лимонна трава) висушені листя, насіння фенхелю висушене ціле, неподрібнені.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №24UA500500029209U8 від 22.08.2024 року подані документи, які зазначені у графі 44 МД а саме:

1. Контракт на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року;

2. Специфікація № 4 від 07.06.2024 року до Контракту на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року.

3. Додаткова угода № 1 від 04.07.2024 року до специфікації № 4 від 07.06.2024 року до Контракту на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року.

4. Додаткова угода № 1 від 15.07.2024 року до Контракту на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року.

5. Проформа інвойс 66/2024 від 10.06.2024 року з перекладом на українську мову.

6. Комерційний інвойс № 66/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

7. Відвантажувальний інвойс № 66_1/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

8. Відвантажувальний інвойс № 66_2/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

9. Пакувальний лист 66/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

10. Пакувальний лист 66_1/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

11. Пакувальний лист 66_2/2024 від 16.07.2024 року з перекладом на українську мову.

12. Сертифікат про походження товару форми А № А240029858 від 23.07.2024 року з перекладом на українську мову.

13. Морський коносамент № 241902403 від 24.07.2024 року з перекладом на українську мову.

14. Платіжні інструкції в іноземній валюті № 91 від 11.06.2024 р. та № 96 від 24.07.2024р.

15. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023 року.

16. Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 180324 від 18.03.2024 року.

17. Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 29072024 від 29.07.2024 року.

18. Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 0106/24 від 01.06.2024 року.

19. Заявки № FW28122024 від 30.07.2024 року до договору № ПП14/01 від 14.08.2023 року.

20. Рахунок на оплату № 3181 від 02.08.2024 року за договором про транспортноекспедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023 року.

21. Довідка про транспортно-експедиційні витрати № 962 від 18.06.2024 року.

22. Договір про надання послуг митного брокера № МБ-000005/21 від 31.05.2021 року.

23. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 1500 від 14.08.2024 року.

24. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 7887 від 14.08.2024 року.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500029209U8 від 22.08.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000441/1 від 23.08.2024 , а саме:

1) У наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 16.07.2024 № 66/2024 зазначена Додаткова угода від 04.07.2024 №1, проте до митного оформлення даний документ не наданий.

2) У сертифікаті про походження товару від 23.07.2024 № А240029858 дата коносамента 22.07.2024, проте дата коносамента 22.07.2024. Слід зазначити що у перекладі сертифіката про походження графи 3, «DATE», інформація щодо коносаменту, перекладається «дата завантаження на борт судно», що ставить під сумнів істинність перекладу.

3) Відповідно договору (контракту) на перевезення від 14.08.2023 № ПП14/01 оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом у безготівковій формі протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок на оплату транспортних витрат №3181 виставлений 02.08.2024, проте банківських документів щодо здійснення оплати не надано.

4) Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року No 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 No 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 No 216. Банківський платіжний документ від 08.08.2024 No 3116 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить відомості про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

5) У наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 07.06.2024 №07062024 зазначені ціни товарів на умовах CFR Constanta port, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки надані документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, Одеською митницею витребувані від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

22.08.2024 року Підприємством Флагман у формі ТОВ було надано наступні документи:

1) Лист № 899/А від 22.08.2024 року з аргументацією незаконності дій державного інспектора митного органу;

2) Лист 899/Б від 22.08.2024 року з копіями наступних документів: прейскурант виробника з перекладом на українську мову; каталог виробника з перекладом на українську мову; калькуляція собівартості виробника із перекладом на українську мову; митна декларація країни відправлення № 3535-1-170-2024 від 17.05.2024 року з перекладом на українську мову; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину у формі електронного онлайн витягу; висновок профільного експерта; додаткову інформацію з мережі інтернет; виписки з бухгалтерської документації, що включає копії:

- офіційно зареєстрованих податкових накладних на такий самий товар;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку 632;

- SWIFT повідомлення банку покупця;

- заяви про купівлю іноземної валюти на загальну суму поставки № 87 від 11.06.2024 року та № 92 від 24.07.2024 року;

- Додаткова угода № 1 від 04.07.2024 року до специфікації № 4 від 07.06.2024 року до Контракту на поставку товару № 21012024 від 21.01.2024 року.

- Платіжна інструкція № 3116 від 06.08.2024 року до Договору № ПП14/01 від 14.08.2023 року.

Одеською митницею прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000441/1 від 23.08.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000896, які є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено про ненадання до митного оформлення додаткової угоди від 04.07.2024 №1.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначив, що до митного оформлення додаткова угода № 1 від 04.07.2024 року до специфікації № 4 від 07.06.2024 року до Контракту надавалася, проте виключно з технічних причин документ фізично не приєднався до самої митної декларації (збій програми в силу відключення світла під час повітряної тривоги), у зв`язку з чим вказаний документ було надано повторно при отримані від митного органу повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Судом перевірені посилання позивача на вказані обставини і встановлено, що дійсно після отримання повідомлення про витребування документів, позивач направив до митного органу додаткову угоду № 1 від 04.07.2024 року до специфікації № 4 від 07.06.2024 року,

Таким чином, отримавши вказаний документ, митний орган повинен був викласти свої обґрунтування стосовно його впливу чи не впливу на визначення митної вартості товару. Але жодних позицій митний орган не виклав, що дає підстави для висновку про відсутність впливу вказаного документа на визначення митної вартості товару та відсутність розбіжностей.

Щодо перекладу сертифіката походження товару позивач зазначив, що п поданому сертифікаті про походження товару, дійсно у графі 3, DATE зазначено дату завантаження товару на борт судна, і ця дата - 22.07.2024 р., а сам сертифікат видано 23.07.2024 року, вказана інформація зазначена у графі 12, Declaration by the exporter сертифіката. Що стосується коносаменту, то в ньому є графа Shiping on Board Date (Local Time), яка перекладається також, як дата завантаження на борт і ця дата 22.07.2024 р., а також є графа Date issue of waybill , яка перекладається, як дата видання коносаменту і ця дата - 24.07.2024 рік. Тобто з викладеного, вбачається що дата завантаження та дата видачі коносаменту це різні дати, але при цьому дата завантаження на борт у коносаменті та сертифікаті співпадають.

Вивчивши позиції сторін суд зазначає, що фактично митний орган не погоджується з правильністю перекладу вищезазначених документів та розбіжністю в датах відвантаження товару.

Суд критично відносить до позицію митного органу, оскільки не є їх компетенцією встановлювати лінгвиністичні відмінності перекладу так як це потребує спеціальних знань.

Контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано, з якої саме підстави переклад документів не відповідає тексту (не надано жодних висновків експертизи кваліфікованих перекладачів, які б ставили під сумнів коректність наданого перекладу, тощо) й не конкретизовано, яким чином переклад дати судовиходу в сертифікаті про походження унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості товару, враховуючи те що товар вже прибув в Україну, пред`явлений для оформлення та пропуску на митну територію.

Щодо ненадання банківських документів на оплату транспортних витрат, позивач зазначив, що на підтвердження транспортних витрат до митного кордону України, до митного оформлення серед іншого було надано:

1) заявку на транспортно-експедиційні послуги від 30.07.2024 р.;

2) рахунок на оплату ( № 3181 від 02.08.2024 року), що підтверджує фактичну вартість витрат до митного кордону України;

3) довідку про транспортно-експедиційні витрати (№962 від 16.08.2024 р.).

Надання довідки про транспортні витрати № 1 від 11.05.2023 року у частині заповнення графи 20 декларації митної вартості не суперечить положенням Наказу № 599 від 24.05.2012 р., оскільки, Наказом не встановлено вичерпного переліку транспортних документів до пред`явлення, у зв`язку з чим, відсутня пряма заборона в поданні інших можливих документів, які, в свою чергу, містять правдиву інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом. Невмотивоване рішення митного органу і щодо отриманої довідки про вартість транспортних витрат, а тому суд повністю погоджується з позицією позивача щодо необґрунтованості висновків відповідача у цій частині.

Митним кодексом України не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, тобто такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а тому довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату, заявка на транспортні послуги є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Позивач у поданій до митного оформлення митній декларації заявив митну вартість імпортованого товару, додавши до ціни товару складову митної вартості товару - витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію у відповідності до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.

Тобто, транспортні витрати включені у митну вартість товару, а тому вимоги митного органу є необґрунтованими.

Крім того, митним органом було зазначено, що банківський платіжний документ від 08.08.2024 № 3116 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить відомості про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

Заперечуючи проти наведеного позивач зазначив, що договір про транспортно-експедиційне обслуговування № ПП14/01 від 14.01.2023 р., згідно якого відбулася платіжна операція та видано платіжну інструкцію № 3116 від 08.08.2024 р., укладено між резидентами України, та згідно діючого законодавства, умовами цього договору встановлено, що узгодження вартості послуг та розрахунки за надані послуги між сторонами здійснюються виключно у національній валюті України гривні. З самої, платіжної інструкції, чітко вбачається, що розрахунок між сторонами був у гривні. Платіжна інструкція № 3116 від 08.08.2024 р. взагалі не має нічого спільного із постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, на яку посилається представник митного органу, тоді як його видання врегульовано постановою НБУ від 29.07.2022 р. № 163 Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг». При цьому, положеннями останньої, надавача послуг (установу банку) наділено правом засвідчувати платіжні інструкції як електронним підписом, так і «власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника». Достовірність й автентичність документу підтверджено печаткою установи. Платіжна інструкція має електронний підпис уповноваженої особи, яка відповідальна за проведення платіжних операцій, а також КЕП кваліфікований електронний підпис, який зазначений у рядку UETR, а також код для його перевірки, який зазначено у рядку референс проводка.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд зазначає, що у митного органу відсутня будь яка компетенція щодо перевірки відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача, оскільки відповідач жодним чином не оспорює факт розрахунків за транспортні витрати, а лише викладає свої зауваження щодо копії платіжної інструкції, яка на думку суду оформлена належним чином та свідчить про виконання операції, а саме підтверджує факт оплати за надані транспортно-експедиційні послуги.

Щодо прайс-листа виробника товарів від 07.06.2024 No07062024 який не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, позивач зазначив, що доводи митного органу мають суб`єктивну спрямованість та суперечать суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Суд відхиляє посилання відповідача, оскільки сам по собі прайс-лист не є документом який впливає на визначення митної вартості про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вказуючи, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів (Постанова від 20.04.2018 у справі №826/10456/16 Постанова від 13.09.2019 у справі № 820/859/17 від 23.03.2020, Постанова у справі №826/15796/16).

Міжнародним законодавством та МК України не встановлено типової форми прайс-листа. Згідно загальноприйнятої практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком при цьому Відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення складових митної вартості за наявності поданих документів.

При перелічені зазначених розбіжностей митний орган жодним чином не зазначив як вони впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань, викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів, їх суб`єктивне оцінювання та опрацювання стали причиною прийняття протиправного рішення.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Підприємства «Флагман» у формі ТОВ задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 500500/2024/000441/1 від 23.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000662.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Підприємства «Флагман» у формі ТОВ (65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, б. 14, ЄДРПОУ 22447546) судовий збір в розмірі 4089,54 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.