Рішення № 127975539, 09.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4761/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в Національній поліції України службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що складає 15 років 01 місяць 20 день в календарному обчисленні;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу календарну вислугу років проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що становить 15 років 01 місяць 21 день, до стажу служби в Національній поліції України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 14.09.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Станом на теперішній час проходить службу в Національній поліції України. Вказує, що 05.02.2025 звернувся до ГУ НП у Львівській області із заявою про зарахування періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі з 14.09.1999 по 06.11.2015 до стажу служби в Національній поліції України. Однак відповідач листом від 24.02.2025 відмовив у задоволенні його заяви, з тих, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби не входить до переліку служб, які зараховуються до вислуги років поліцейським. Позивач вважає, що така поведінка відповідача є протиправною та порушує його соціальні права як поліцейського, тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію» служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби не відноситься переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції. Законом «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2022 № 2123-ІХ статтю 60 спеціального у спірних правовідносинах Закону № 580-VIII викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування інших нормативно-правових актів, крім тих, що регулюють проходження служби в поліції. Тому при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч.2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Враховуючи, що в вичерпному переліку видів служби, які зараховуються до стажу служби в поліції, визначеному ч.2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», відсутня Державна кримінально-виконавча служба, то період служби позивача в у Державній кримінально-виконавчій службі не може бути зарахований до стажу служби в поліції. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 12.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 31.03.2025 (вх. №27096) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 11.04.2025 (вх. №30661) подано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України.

Згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 14.09.1999 по 05.11.2014 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах молодшого начальницького складу безперервно 15 років 01 місяць 21 день.

Довідкою Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» від 16.01.2025 №5/390 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посадах молодшого начальницького складу державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» у період з 14.09.1999 (наказ установи ВЛЗ315/40 №34 о/с від 14.09.1999) по 05.11.2014 (наказ ДВК УДПтС України у Львівській області (№40) №64 о/с від 05.11.2014.

Вислуга років за період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (у період з 14.09.1999 по 05.11.2014) становить 15 років 01 місяць 21 день. У пільговому обчисленні 20 років 02 місяці 08 днів.

ОСОБА_1 05.02.2025 звернувся до ГУ НП у Львівській області із заявою щодо зарахування до його стажу служби в поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 14.09.1999 по 06.11.2015.

ГУ НП у Львівській області листом від 24.02.2025 №63971-2025 відмовило у задоволенні заяви з тих підстав, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби не входить до переліку служб, які зараховуються до вислуги років поліцейським.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неврахування до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу в поліцію вислугу років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у календарному обчислені протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою-третьою статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ».

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно із частиною першою статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Частина друга статті 14 Закону №2713-IV передбачає, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону №2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:

1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби;

2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби;

3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби;

4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби;

5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник внутрішньої служби.

Суд на підставі наявних у справі належних доказів встановив, що вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 у календарному обчислені становить 15 років 01 місяць 21 день. У пільговому обчисленні 20 років 02 місяці 08 днів.

Частина п`ята статті 23 Закону №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України» від 02.07.2014 №225, що втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 26.04.2017 №294, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби (пенітенціарної служби).

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Отже, дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України розповсюджується на позивача під час проходження ним служби в оспорюваний період.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18 дійшов висновку про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Крім того, у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (на час звільнення в Державній пенітенціарній службі України) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Отже, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які позивачем виконувались на момент проходження служби та статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу служби в Національній поліції України службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що складає 15 років 01 місяць 20 день в календарному обчисленні, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, Закону №2262-ХІІ та положенням Постанови №393, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача зарахувати позивачу календарну вислугу років проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що становить 15 років 01 місяць 21 день, до стажу служби в Національній поліції України.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу служби в Національній поліції України службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що складає 15 років 01 місяць 20 день в календарному обчисленні.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) календарну вислугу років проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що становить 15 років 01 місяць 21 день, до стажу служби в Національній поліції України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома