Рішення № 127975244, 09.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 200/1669/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 74646671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5433/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 16.02.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 200/5433/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; зобов`язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, обчисливши їх розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахувань з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Донецького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн; зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення вє відкритим, протягом всього часу до середини лютого 2025 року позивач мала справедливі очікування, що відповідачем належним чином виконуються свої обов`язки з виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 200/5433/23 відповідно до встановлених Законом України «Про виконавче провадження» процедур. Позивач звертає увагу, що АСВП за відсутності ідентифікатора доступу до виконавчого провадження дозволяє дізнатись лише інформацію про: номер ВП, дат

16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №200/5433/23 про зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

05.04.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74646671.

Іншими постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 05.04.2024 з Державної судової адміністрації стягнуто виконавчий збір у розмірі 28 400,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 401,85 грн.

Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 22.05.2024 та від 17.06.2024 на Державну судову адміністрацію за невиконання рішення суду на накладено штрафи у розмірі 5100,00 грн та 10200,00 грн (відповідно).

01.08.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5433/23, виданого 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 74646671 з примусового виконання виконавчого листа № 200/5433/23, виданого 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1669/25 та зазначено, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом вирішити під час розгляду справи після надання відповідачем витребуваних доказів.

Відповідачем до Донецького окружного адміністративного суду надіслано через підсистему "Електронний суд" відзив, в якому зазначено, що на виконанні у Відділі перебував виконавчий лист № 200/5433/23, виданий 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

05.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74646671.

Листом від 25.04.2024 №10-10164/24 боржником повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів» головним розпорядником якої є Державна судова адміністрацій України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Також боржником зазначено, що Державною судовою адміністрацією України затверджено кошторис на 2024 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користі суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системі правосуддя» зокрема Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області у сумі 23,8 тис. грн. Однак, згідно вищезазначеного листа не можливо встановити чи забезпечені Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків, а саме: з виплаті суддівської винагороди ОСОБА_1 . Таким чином, боржником не надано державному виконавцю доказів фактичного та повного виконання рішенні суду.

29.04.2024 державним виконавцем направлено вимогу за адресою боржника, якою зобов`язано Державну судову адміністрацію України в строк до 13.05.2024 надати державному виконавцю документи, що підтверджують виконання судового рішення або надати об`єктивні та обґрунтовані пояснення приводу невиконання рішення суду.

Враховуючи, що станом на 22.05.2024 рішення суду та вимога державного виконавця не виконані, про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено, у зв`язку з цим, керуючись статтями 63, 75 Закону за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника накладено штраф на користь держави розмірі 5100 грн, постановою від 22.05.2024 ВП № 74646671.

У зв`язку з тим, що станом на 17.06.2024 рішення суду залишилося невиконаним боржником не здійснено заходів направлених на виконання рішення суду, про поважні причини невиконання судового рішення боржником державного виконавця не повідомлено, а отже рішення суду невиконане повторно без поважних причин. 17.06.2024 державним виконавцем Відділу винесено постанову про накладення штрафу на боржника Державну судову адміністрацію України у розмірі 10 200,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Як вбачається з наведеного, боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані. Боржника було попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

01.08.2024 державним виконавцем відповідно до вимог ст. 63, 75 Закону надіслано подання (повідомлення) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної судової адміністрації України рішення суду.

З урахуванням зазначеного, відповідно до вимог ст. 63 Закону, виконавчого провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої ст. 39 Закону.

Таким чином, 01.08.2024 державним виконавцем, керуючись вимогами п. 11 частини першої ст. 39, ст. 40 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративну справу № 200/1669/25 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року прийнято до розгляду справу №200/1669/25 в порядку письмового провадження в межах двадцятиденного строку. Запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення по справі протягом десяти днів з дня отримання ухвали через підсистему "Електронний суд".

На виконання вищевказаної ухвали суду представником позивача через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких просив залишити поза увагою доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги повністю.

Також, представником відповідача через підсистему "Електронний суд" надіслані письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року продовжено на двадцять днів строк розгляду справи № 200/1669/25.

Ухвалою суду від 09 червня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця. У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду відмовлено.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , суддя Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі № 200/5433/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецького окружного адміністративного суду (ідентифікаційний код 35099148, місцезнаходження: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122), Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, обчисливши їх розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахувань з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Донецького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 200/5433/23 про «Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2481,00 гри, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн».

30.03.2024 позивач звернулась до Відділу примусового рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою, в якій просила винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з надходження виконавчого документа.

16.02.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74646671 щодо «Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн».

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.04.2024 за № 74646671/6-20.1 винесено вимогу виконавця, якою вимагав Державну судову адміністрацію України надати державному виконавцю в строк до 13.05.2024 за адресою м. Київ, вул. Городецького 13, інформацію, щодо виконання рішення суду та документи, що підтверджують його виконання.

Державною судовою адміністрацією України надіслано до відповідача лист від 25.04.2024 №10-10864/24, в якому, серед іншого, зазначено, що виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь судів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя". ДСА України 03.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік Донецькому окружному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23.6 тис. гривень. Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито і відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 р. у справі №200/5433/23, тому просив утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

22.05.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 74646671 про накладення штрафу на ДСА в розмірі 5100,00 грн.

23.05.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 74646671 про виправлення помилки у процесуальному документі.

Державною судовою адміністрацією України надіслано до відповідача лист від 14.05.2024 на вимогу відповідача, в якому вказано, що ДСА України листом від 30.04.2024 № 11-10400/24 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 318,0 млн гривень. Враховуючи викладене зазначаємо, що виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів здійснюється на загальних підставах в порядку черговості надходження виконавчих листів до органів Казначейства без надання переваги жодному із стягувачів, а тому у ДСА України відсутні законні підстави розподіляти кошти на кожну особу окремо.

17.06.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 74646671 про накладення штрафу на ДСА в розмірі 10200,00 грн.

Відповідачем надіслано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Києві Подання (Повідомлення) про кримінальне правопорушення, відповідно до якого просив відкрити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами Державної судової адміністрації України вимог виконавчого листа №200/5433/23, виданого 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

01.08.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 74646671 про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п.11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин першої, четвертої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною першою статті 63 цього Закону встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Частиною третьою статті 63 цього Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно частини першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Так, за змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мир володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава на відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контро органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати в належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займати ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу М Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються сторонами на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

В постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19 Верховний Суд зазначив, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення правопорушення, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас Верховний Суд у згаданій вище постанові звернув увагу на те, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

У постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) та у постанові від 13 грудня 2022 року у справі № 340/5200/21 (пункти 57-60) Верховний Суд підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.12.2022 у справі №340/5200/21 "за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VI можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закон №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується містить зобов`язання здійснити особі перерахунку призначеного довічного грошово утримання, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування норм Закону №1404-VIII у аналогічних відносинах, а тому, мають бути враховані під час надання правової оцінки законності оскаржуваної постанови, оскільки рішення, що виконується у справі № 200/5433/23, також не віднесене до рішень немайнового характеру.

Як вже було встановлено судом, державним виконавцем в ході виконавчого провадження з метою забезпечення виконання виконавчого листа №200/5433/23, виданого 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн, направлялись Державній судовій адміністрації України вимоги державного виконавця від 29.04.2024 № 74646671/6-20.1 про надання інформації щодо забезпечення Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків, а саме з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

Із наданої копії кошторису Донецького окружного адміністративного суду на 2024 рік вбачається, що розмір видатків на соціальне забезпечення складає 23600 грн.

Після винесення постанови від 17.06.2024 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн, державним виконавцем надіслано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Києві Подання (Повідомлення) про кримінальне правопорушення, відповідно до якого просив відкрити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами Державної судової адміністрації України вимог виконавчого листа №200/5433/23, виданого 16.02.2024 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, нарахованих виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року 2684,00 грн.

У відзиві на позовну заяву та в письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що державний виконавець вжив усіх заходів, визначених Законом України Про виконавче провадження, за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями та зазначає, що відповідно до приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Засадами виконавчого провадження, визначеними статтею 2 Закону №1404-VIII, є верховенство права та обов`язковість виконання рішень.

Суд зауважує, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень, в тому числі і ті, що передбачені статтею 18 вказаного Закону.

Проте, на думку суду, закінчивши виконавче провадження, державний виконавець не врахував те, що кошторис Донецького окружного адміністративного суду затверджується ДСА України щорічно та кошти на виплату суддівської винагороди позивачу можуть бути передбачені у наступних періодах. Проте, державний виконавець закінчив виконавче провадження, чим виключив подальше примусове виконання рішення суду в цій частині.

При цьому, суд зауважує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Нормами Закону України Про виконавче провадження передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа.

Водночас, лише дотримання державним виконавцем процедури послідовності таких дій не достатньо для винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження.

Виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав дотримання державним виконавцем черговості дій у процедурі примусового виконання судового рішення, визначеної Законом України Про виконавче провадження.

За результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження суд дійшов висновку, що вчинені державним виконавцем перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафів і надіслання подання про вчинення злочину не є достатніми заходами для виконання судового рішення.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову.

Відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувач позбавлений права повторного подання виконавчого документу для примусового виконання, в результаті чого виконання такого рішення буде можливим лише в добровільному порядку та рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів вжиття усіх можливих та достатніх заходів для виконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду по справі № 440/8929/24 від 20.02.2025 по даній категорії спорів судовий збір не підлягає сплаті, про наявність інших судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок, 13) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 74646671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5433/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 16 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М. Басова