Ухвала суду № 127975225, 09.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху після відкриття

09 червня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/143/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2025 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , яким просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2022 року в повному обсязі;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.

Ухвалою суду від 07.02.2025 після усунення недоліків відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/21394/23.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року поновлено провадження у справі.

Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Позивач постійно перебував на службі у зазначеній частині, що значно ускладнює звернення за правовою допомогою щодо захисту своїх прав та соціальних гарантій, у зв`язку з неможливістю залишити місце розташування частини за власним бажанням. 18 грудня 2024 року для відновлення своїх порушених прав Позивач звернувся за правовою допомогою до адвокатського об`єднання «Ганна Іщенко та партнери» та уклав Договір №2024-0448 від 18 грудня 2024 року. Відповідно до вищевказаного договору представниками позивача вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору та збору необхідних доказів для доведення обставин порушення прав та законних інтересів позивача. Частиною 4 статті 122 КАС України встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. За фактичними обставинами позивач дізнався про порушення своїх прав отримавши від в/ч НОМЕР_1 відповідь №1/59 від 20.01.2025, відповідно до цього, позивач звернувся до суду не перевищивши строк звернення.

Розглянув заяву представника про поновлення строку звернення до суду, судом поставлено питання щодо залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частинами 2 і 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд зазначає, що спірний період (01 липня 2016 року по 31 грудня 2022 року) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (19 липня 2022 року) та після цього.

Період з 01 липня 2016 року до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Проте період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року".

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Також слід зазначити, що вимоги позивача щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що у частині позовних вимог щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 правовідносини виникли під час проходження позивачем військової служби, а не у зв`язку із не виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, з огляду на приписи п. 8 розділу І Порядок № 260, з серпня 2022 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за липень 2022 року (за період 19 липня 2022 року) тощо, і з січня 2023 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за грудень 2022 року.

Проте, до суду з позовом позивач звернувся 24.01.2025, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Щодо посилань представника позивача на проходження служби позивачем у спірний період, у зв`язку з чим не було можливості звертатися до суду, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, під час виконання позивачем бойових завдань не було можливості у строк подати позовну заяву, але з 28.05.2023 позивач був звільнений з військової служби та бойові завдання ним вже не виконувалися.

Тобто, з 29.05.2023 позивач протягом тримісячного строку маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, мав вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Як встановлено судом, позивач почав вчиняти дії, щоб дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення у грудні 2024 року, тобто через 1 рік і 7 місяців після звільнення з військової служби.

Доказів на підтвердження обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, щоб звернутися з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій представником позивача не надано.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, визнаються судом неповажними.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають продовженню розгляду справи, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО.В. Ірметова