Рішення № 127975221, 09.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/753/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України, яким просить:

- визнати противоправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік, загальною кількістю 28 діб.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 07.03.2025 проходив службу в Національній поліції України. В період з 07.11.2015 по 29.02.2024 Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, в період з 01.03.2024 по 04.08.2024 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, в період з 05.08.2024 по 07.03.2025 проходив службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03.03.2025 №162 о/с Позивача було звільнено з посади заступника начальника 1-го відділу (оперативних розробок) 5 управління (супроводження особливо важливих справ) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за п.2 (за станом здоров`я (через хворобу)) ч.1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, із 07 березня 2025 року, установивши йому щомісячну премію за березень 2025 року в розмірі 165 відсотків, з виплатою компенсації за 91 добу та 45 діб додаткової оплачуваної відпустки.

З метою встановлення всіх невикористаних відпусток Позивачем за час проходження служби в Національній поліції України, Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитами: від 11.03.2025 № 23/25 до Головного управління Національної поліції в Луганській області на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивача з 2015 по 2024 рік, про здійснення Головним управлінням Національній поліції в Луганській області виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2024 рік; від 11.03.2025 № 24/25 до Головного управління Національної поліції в Київській області на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивача з 2015 по 2024 рік, про здійснення Головним управлінням Національній поліції в Київській області виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2024 рік; від 11.03.2025 №25/25 до Відповідача, на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивачем з 2015 по 2025 рік, про здійснення Відповідачем виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2025 рік.

Вивченням наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03.03.2025 №162 о/с про звільнення Позивача, листа від 20.03.2025 № 2036/111/19/05-2025 та довідки про відпустки Позивача від 20.03.2025 № 726/11/19-2025 Головного управління Національної поліції в Луганській області, листа Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.03.2025 № 58629-2025, листа Відповідача від 25.03.2025 № 36583/01-2025 та додатку до листа - довідки від 20.03.2025 про відпустки Позивача, було встановлено, що Позивачем за час проходження служби в Національній поліції України при переведенні до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не були використані наступні відпустки, компенсацію за які не було виплачено Позивачу та про грошову компенсацію за ці невикористані відпустки не було зазначено в наказі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03.03.2025 №162 о/с про звільнення Позивача, а саме додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки.

В наказі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03.03.2025 №162 о/с лише зазначено про виплату Позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки: 91 добу щорічної основної оплачуваної відпустки (10 діб за 2021 рік, 16 діб за 2022 рік, 30 діб за 2023 рік, 30 діб за 2024 рік, 5 діб за 2025 рік) та 45 діб додаткової оплачуваної відпустки (15 діб за 2023 рік, 15 діб за 2024 рік, 15 діб за 2025 рік).

Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитом від 31.03.2025 № 39/25 до Відповідача, на отримання інформації, чи надавались Позивачу в період з 05.08.2024 по 07.03.2025 за час проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки, якщо надавались, вказати які та кількість використаних діб, якщо додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій або їх частини за 2018 та 2022 роки не надавались, повідомити чи виплачувалась Відповідачем при звільненні Позивача компенсація за невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки, якщо компенсацію не виплачено, повідомити з яких причин та здійснити виплату Позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки.

Після отримання та вивчення листа Відповідача від 09.04.2025 № 42655/04-2025, було встановлено, що Позивачем не використовувались наступні відпустки, за які Позивачу не було виплачено грошову компенсацію при звільненні: додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб.

У виплаті компенсації Позивачу за невикористані відпустки: додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб та додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб,

Відповідачем у відповіді від 09.04.2025 № 42655/04-2025 фактично було відмовлено.

Таку відмову представник позивача вважає протиправною.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Наказом Департаменту від 09.08.2024 № 552 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено заступником начальника 2-го відділу (протидії особливо тяжким злочинам) 5-го управління (супроводження особливо важливих справ) Департаменту.

Наказом Департаменту від 03.03.2025 № 162 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) із 07.03.2025 звільнено з посади заступника начальника 1-го відділу (оперативних розробок) 5 управління (супроводження особливо важливих справ) Департаменту, з виплатою компенсації за 91 добу щорічної основної оплачуваної відпустки та 45 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Відпустка учасникам бойових дій відповідно до статті 162 цього закону є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки», крім того вона не є додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано і відповідно не може бути замінена грошовою компенсацією. Тим більше, даний вид додаткової відпустки, передбачає надання учасникам бойових дій перевагу перед іншими працівниками, задля додаткової можливості його відпочинку та/або санаторного лікування.

Позивач проходив службу в Департаменті з 05.08.2024 по 07.03.2025. 31.03.2025 представником ОСОБА_1 до Департаменту було подано адвокатський запит в інтересах позивача про надання інформації чи було надано ОСОБА_1 в період проходження служби в Департаменті з 05.08.2024 по 07.03.2025 додаткових оплачуваних відпусток як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки.

09 квітня 2025 року Департаментом було надано відповідь № 42655/04-2025, що за період проходження служби в Департаменті ОСОБА_1 було використано 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій зі збереженням грошового забезпечення за 2025 рік. З рапортом до керівництва Департаменту про надання додаткових оплачуваних відпусток як учаснику бойових дій за 2018 та 2022 роки він не звертався.

Отже, ОСОБА_1 під час проходження служби в Департаменті у 2025 році було використано 14 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій зі збереженням грошового забезпечення.

Законом № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану внесені зміни до Закону № 580-VIII, зокрема і до статті 60 Закону № 580-VIII, а саме встановлено, що: «Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції».

З наведеного висновується, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими на умовах та порядку, що встановлені Законом № 580-VIII.

Подібна правова позиція сформульована та викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, в якій Верховний Суд відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, а саме змін до статті 60 Закону № 580-VIII.

Оскільки спірне питання фактично стосується розрахунку з поліцейським при припиненні ним служби в поліції, позиція Верховного Суду у справі № 620/3663/19 є релевантною і щодо даної справи.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив суд при розгляді зазначеної справи врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 31.05.2021 у справі 200/13348/19-а, від 31.05.2021 у справі № 200/13837/19-а, від 11.11.2021 року у справі № 200/1175/20-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20, від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 07.03.2025 проходив службу в Національній поліції України, період з 07.11.2015 по 29.02.2024 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, в період з 01.03.2024 по 04.08.2024 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області, в період з 05.08.2024 по 07.03.2025 проходив службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 28.04.2025 №1/І/ХIII/57, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 04.06.2015.

Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №162о/с від 03.03.2025, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) частини першої статті 77 полковника поліції ОСОБА_1 (0120589), заступника начальника 1-го відділу (оперативних розробок) 5-го управління (супроводження особливо важливих справ) Департаменту, із 07 березня 2025 року, установивши йому щомісячну премію за березень 2025 року в розмірі 165 відсотків, з виплатою компенсації за 91 добу щорічної основної оплачуваної відпустки та 45 діб додаткової оплачуваної відпустки.

Станом на день звільнення:

стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 26 років 07 місяців 00 днів;

вислуга років на пільгових умовах - 19 років 00 місяців 05 днів;

вислуга років для визначення розміру пенсії - 45 років 07 місяців 05 днів.

Позивач у позові зазначив, що в наказі про звільнення не зазначено про виплату йому компенсації за невикористану ним додаткову оплачувану відпустку, на яку він мав право як учасник бойових дій.

Представник позивача звернувся з адвокатськими запитами від 11.03.2025 № 23/25 до Головного управління Національної поліції в Луганській області на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивача з 2015 по 2024 рік, про здійснення Головним управлінням Національній поліції в Луганській області виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2024 рік, від 11.03.2025 № 24/25 до Головного управління Національної поліції в Київській області на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивача з 2015 по 2024 рік, про здійснення Головним управлінням Національній поліції в Київській області виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2024 рік, від 11.03.2025 №25/25 до Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України, на отримання інформації про всі невикористані відпустки Позивачем з 2015 по 2025 рік, про здійснення Відповідачем виплати Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки з 2015 по 2025 рік.

У відповідь на адвокатський запит ГУНП в Луганській області листом від 20.03.2025 №2036/111/19/05-2025 повідомило, що відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 40 о/с від 26.02.2024 ОСОБА_1 відповідно до п.п. 8,9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведений до ГУНП в Київській області, з 01.03.2024. Чинним законодавством України здійснення компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, не передбачено.

У відповідь на адвокатський запит ГУНП в Київській області листом від 25.03.2025 №58629-2025 повідомило, що ОСОБА_1 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2024 № 48 о/с був призначений начальником відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку з 01 березня 2024 року за переведенням з Головного управління Національної поліції в Луганській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.08.2024 № 188 о/с останнього було переміщено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 05 серпня 2024 року. За період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 основні, додаткові та додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) як учаснику бойових дій не надавались. Згідно наявної в Головному управлінні інформацією ОСОБА_1 станом на 05.08.2024 мав невикористані: щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік - 10 діб, щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік - 16 діб, щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік - 30 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2023 рік - 15 діб, щорічну основну оплачувану відпустку за 2024 рік - 30 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2024 рік - 15 діб. Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2024 рік ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась.

У відповідь на адвокатський запит Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 25.03.2025 № 36583/012025 повідомило, що відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі Закон) учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Вказана додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад щорічні основну й додаткову відпустки. У разі невикористання такої відпустки вона не переноситься на наступний календарний рік, не продовжується через хворобу працівника, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією. Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 20.03.2025 №726/111/19-2025, ОСОБА_1 за період проходження служби з 07.11.2015 по 29.02.2024 не використав наступні види відпусток:

-додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій за 2018, 2022;

-10 діб щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік;

- 16 діб щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік;

- 30 діб щорічної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік;

- 30 діб щорічної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. Закону України "Про відпустки" установлено такі види відпусток:1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16 Закону України "Про відпустки" встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Разом з тим, ч. 8, 10, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки".

Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів".

При цьому, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій" (ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за спірні роки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

Частиною 3 статті 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Таким чином, Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 640/85/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що за період проходження служби з 07.11.2015 по 29.02.2024 позивач не використав додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій за 2018, 2022 та грошова компенсація йому за зазначену відпустку не виплачувалась.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки за 2018, 2022 роки, проте відповідач протиправно її не виплатив.

Отже, виходячи з системного аналізу заявлених вимог, вищенаведеного законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, суду надано: договір про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року № 135, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року № 135, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 12 квітня 2025 року № 45, квитанцію від 12 квітня 2025 року № 45.

Дослідженням договору про надання юридичних послуг від 11 липня 2024 року № 81 встановлено, що адвокат Пупинін О.М. (далі - Юрист) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) уклали цей договір про таке, зокрема:

- за цим договором Юрист зобов`язується: представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх судах України; робити запити до підприємств, установ, організацій для збору доказів по справі; надавати усні та письмові консультацій з питань, що стосується даної справи; готувати позови, заяви, скарги, відзиви, заперечення, клопотання для досягнення позитивного результату по даній справі (пункт 2.1 Договору);

- за роботу, виконану Юристом, Клієнт здійснює оплату згідно умов викладених у Додатку № 1 до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі узгодженому Сторонами (пункт 3.1 Договору);

факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (пункт 3.2 Договору);

гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Юриста (пункт 3.3 договору);

цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє невизначений час до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань або його розірвання за ініціативою любої з Сторін (пункт 4.1 Договору);

моментом виконання зобов`язань Юристом є винесення рішення судом касаційної інстанції (пункт 4.2 Договору).

У додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг від 10 березня 2025 року №135 визначено такі тарифні ставки винагороди (гонорару): попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація - 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 300,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) - 2500,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу, тощо ) - 500,00 грн; представництво в судах усіх інстанцій - за 1 годину представництва - 500,00 грн.

Згідно з актом здачі-приймання наданої правничої допомоги від 12 квітня 2025 року № 45 Юрист та Клієнт склали цей акт про те, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 березня 2025 року № 135 Юристом надана правнича допомога при підготовці адміністративного позову Клієнта до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати Клієнту грошової компенсації за невикористані відпустки: додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 28 діб та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація - 500,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту від 11.03.2025 вих. №23/25 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 300,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 11.03.2025 вих. №24/25 до Головного управління Національної поліції в Київській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 300,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 11.03.2025 вих. №25/25 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів 300,00 грн, складання і направлення адвокатського запиту від 31.03.2025 вих. №39/25 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 300,00 грн, підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) - 2500,00 грн, а всього - 4200,00 грн.

Також в акті зазначено, що підписанням цього Акта Клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання юридичних послуг від 10 березня 2025 року № 135, а також не має претензій до Юриста стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.

До позовної заяви також додано квитанцію від 12 квітня 2025 року № 445 з зазначенням послуги - правнича допомога ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги № 135 від 10 березня 2025 року відповідно до Акту №45 здачі - приймання наданої правничої допомоги від 12.04.2025, вартість послуги - 4200,00 грн, а також ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Пупиніна О.М., посвідчення адвоката.

У відзиві зазначено, що відповідач вважає витрати на правничу допомогу 4200,00 грн не розумними та необґрунтованими. Затрачений адвокатом час на надання послуг при розгляді цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію свого клієнта, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, з урахуванням судових витрат визначених позивачем та його адвокатом в розмірі 4200,00 грн, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності вказаних витрат, які фактично складаються із написання позовної заяви, та подання адвокатського запиту, є неспівмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, підтвердженням цього є, по-перше, представником позивача було складено та направлено чотири адвокатських запити, лише два з них направлено до Департаменту, інші два було направлено за попереднім місцем роботи позивача, оскільки позивач проходив службу в Департаменті у період з 05.03.2024 по 07.03.2025 та позов стосується лише Департаменту, то подання запитів до інших структурних підрозділів Національної поліції України, які не мають відношення до Департаменту є невиправданим.

Подання одного адвокатського запиту представник позивача оцінює у 300 грн, а подано загалом чотири, що дорівнює 1200 гривень, якщо врахувати саме те, що стосується безпосередньо запитів до Департаменту, то загальна вартість становить 600 гривень. По-друге, адвокатом було надано лише договір про надання правової допомоги № 135 від 10.03.2025, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги та квитанцію № 45, але представником не надано платіжних доручень з відміткою банку або іншого банківського документу, що підтверджує зарахування коштів на рахунок представника позивача.

Суд зазначає, що такі послуги, як попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація, складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів, аналіз отриманих по запиту матеріалів є комплексом дій, що включає в себе підготовка позовної заяви.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 та статті 263 КАС України є справою незначної складності.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а також сталої судової практики.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3000,00 гривень.

Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, ін. 01601, ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова