Рішення № 127973026, 09.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокуСправа №160/10274/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі позивач, ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ДП «СГЗК») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №077416 від 05.02.2025, яку виніс в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитро Дяденчук про стягнення з Державного підприємства «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортної накладної, або іншого документа на вантаж, передбаченого законодавством; протоколу перевірки та адаптації тахографа; особистої картки водія. Позивач зазначає про відсутність підстав для надання зазначених документів, оскільки позивачем було сформовано товарно-транспортну накладну, однак, остання водієм під час перевірки надана не була; були надані інші товаросупровідні документи; чинне на момент перевірки законодавство не містить вимоги про обов`язковість для водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення, встановлення та використання контрольних пристроїв (тахографів) а відповідно й мати протоколи повірки останніх та особисту картку водія. Відтак, відсутні підстави констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства та прийнята без урахування обставин, що мали значення для її прийняття. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що приймаючи постанову, діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством. Наголошує, що позивачем у позовній заяві підтверджено ненадання водієм під час перевірки товарно-транспортної накладної. Крім того, зазначає, що транспортний засіб був обладнаний цифровим тахографом, а відтак, наявність протоколу його перевірки та адаптації, а також особиста картка водія є обов`язковими. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просить її задовольнити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.12.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті о 10 год 43 хв згідно направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 12.12.2024 №НР000538 у місці перевірки а/д М-30 «Стрий Умань Дніпро Ізварине, 708 км проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 650050584-000, д. н. з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , що належить ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ».

Під час перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено, що транспортний засіб обладнаний тахографом та виявлено порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, передбачений законодавством; протокол перевірки та адаптації до тахографа; особиста картка водія Юренко Л.П.; наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010.

За результатом перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР086077 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2024.

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №6338/25/24-25 від 21.01.2025 направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства або автомобільний транспорт 05.02.2025 у приміщенні відділу.

Листом від 04.02.2025 №18/753 позивачем надано пояснення щодо акту №АР086077 від 17.12.2024. Крім того, позивач просив провести розгляд справи у режимі відеоконференції та закрити справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №494/25/23-25 від 05.02.2025 «Про розгляд звернення» повідомлено позивачу про відсутність технічної можливості проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

За результатом розгляду справи про порушення законодавства або автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №077416 від 05.02.2025 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнуто з ДП «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач подав до Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу від 17.02.2025 №18/1032, в якій просив провести розгляд скарги за участі представника позивача в режимі відеоконференції, задовольнити скаргу, визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №077416 від 05.02.2025.

Листом Державної служби України з безпеки на транспорті №1650/3.2.2/15-25 від 26.02.2025 «Про розгляд скарги» повідомлено позивачу про залишення скарги без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу без змін.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Згідно п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктами 2.4, 3.3, 3.6 вищевказаної Інструкції, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, у разі обладнання автомобіля тахографом, повинен бути протокол перевірки та адаптації. У разі відсутності тахографа, водій зобов`язаний мати при собі та заповнювати (вносити дані) до індивідуальної книжки водія. Визначитись із дотриманням визначеного режим праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картка водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Отже передбачено, що водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Як свідчать встановлені обставини справи, перевіркою встановлено, що транспортний засіб обладнаний тахографом.

Відтак, під час перевірки водій повинен був надати уповноваженим особам протокол перевірки та адаптації тахографа.

Суд зазначає, що з 07.06.2010 обов`язковість використання та встановлення тахографів визначено також і для внутрішніх перевезень, а саме Міністерством транспорту та зв`язку України прийнято наказ №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», відповідно до якого Державній службі України з безпеки на транспорті наказано забезпечити й здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом; неухильне дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті та здійснення планових, позапланових і рейдових перевірок виключно в межах переліку питань, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Відповідно до п. п. 1.2-1.4 Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Крім того, те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20.10.2010 за №946/18241) розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), означає, що зазначена Інструкція ґрунтується на міжнародних нормах і стандартах перевезень, а не те, що Інструкція застосовується лише щодо міжнародних перевезень.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

При вирішенні спору, суд керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, від 10.05.2019 у справі №816/124/17.

Верховний Суд вказував, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вирішуючи спір, суд також керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22, від 21.12.2023 у справі №280/2150/23.

Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Таким чином, на підставі викладених вище приписів нормативних правових актів, суд погоджується з доводами відповідача про необхідність наявності у водія позивача на момент перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та особистої картки водія.

Щодо необхідності надання товарно-транспортної накладної суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Правилами № 363 визначено:

вантажовідправник будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

вантажоодержувач будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом першим пункту 11.1 глави 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (абзац другий пункту 11.1 глави 11 Правил № 363).

Відповідно до пункту 13.1 глави 13 Правил № 363 перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент проведення перевірки транспортного засобу, який належить позивачу, у водія була відсутня товарно-транспортна накладна.

Суд не приймає доводи позивача щодо наявності у нього товарно-транспортної накладної, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності товарно-транспортної накладної у водія позивача та надання останньої уповноваженим особам відповідача на момент проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16 прийшов до висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі № 816/124/17 наголошено, що норми Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Як зазначено вище, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, у цьому випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки, протоколу перевірки та адаптації тахографа та особистої картки водія, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Таким чином, оскільки водій позивача під час проведення перевірки не надав посадовим особам відповідача документи, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому, суд прийшов до висновку про те, що позивачем порушено вимоги автомобільного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з проаналізованих норм права та обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №077416 від 05.02.2025.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору судом встановлено, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись статтями2,5,72, 77,241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства «СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 14309787, 52200, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Жовті Води, вул. Горького, 2) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39216845, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса