Ухвала суду № 127972972, 09.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 червня 2025 рокуСправа №160/8614/23Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 160/8614/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 адміністративний позов задоволено. Стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 332372,99 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/8614/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 160/8614/23 скасовано, прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Ткаченка Дениса Володимировича про поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 в адміністративній справі № 160/8614/23 задоволена частково: допущено поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі № 160/8614/23, за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 10340,97 грн (десять тисяч триста сорок гривень 97 копійок).

Вищевказана ухвала Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не оскаржувалась та набрала законної сили.

22.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 160/8614/23, в якому позивач просив виключити з резолютивної частини ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року пункт про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача коштів у розмірі 10340.97 грн.

На обґрунтування заяви Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що на виконання приписів статті 43 ПК України, розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. Позивач уважає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 160/8614/23 було повернуто без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі № 160/8614/23 скасовано. Справу № 160/8614/23 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа з Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 160/8614/23 призначено до розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду заяви повідомлялись відповідно до положень КАС України.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд уважає за можливе розглянути заяву без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду.

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведеним приписам КАС України кореспондують приписи ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто, зі змісту вказаної норми слідує, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у задоволенні вимог з цього питання, не змінюючи при цьому змісту судового рішення.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернувшись із такою заявою фактично просить змінити зміст ухвали суду про поворот виконання рішення суду, посилаючи на необхідність подання відповідачем платником податків заяви про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів відповідно до Порядку від 03.09.2013 № 787.

Суд зауважує, що питання про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум у відповідності до вимог 380 КАС України було вирішено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, а відтак посилання заявника на Порядок від 03.09.2013 № 787 є безпідставними, як вимога про виключення з резолютивної частини ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року пункт про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача коштів у розмірі 10340.97 грн.

Таким чином, наведені вище приписи ст. 378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку із чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Разом з тим, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений поза межами судового розгляду позову по суті.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Таким чином, у такому разі слід відрізняти способи захисту порушеного права, передбачені ст. 5 КАС України, та способи і порядок виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 5 КАС України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

При цьому для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а на виконання вимог адміністративного процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області фактично не згодне з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, якою задоволена заява відповідача про поворот виконання рішення.

Суд вважає, що подана представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини ухвали суду від 17 червня 2024 року.

Таким чином, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні судового рішення способу відновлення порушеного права заявника, підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення відсутні, тому у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 293-295, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Коренев