Рішення № 127972927, 09.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокуСправа №160/13084/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 196 214 грн. 40 коп. (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять грн. сорок коп.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату з 01.05.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.), яка враховується при перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 196 214 грн. 40 коп. (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять грн. сорок коп.).

03.06.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 14.04.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, при цьому надавши, зокрема, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і №Б-с-438 від 21.03.2025 року, видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. Заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №045550027832 від 21.04.2025 про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки, починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не змінився та складає 2102 грн., підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні. Оскільки, починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не змінився та складає 2102 грн., підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні. Водночас законодавець починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік окремими приписами цих законів встановлював на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначає, що ВП ВС вирішила колізію міжЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24. Тому, дії Управління є правомірними та вмотивованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та 07.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.

12.05.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів №12-2/ХХІІ від 14.10.1994 року обрано ОСОБА_2 суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Постановою Верховної Ради України №4521/01 від 29.10.1999 року обрано ОСОБА_1 суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

10.12.2024 року наказом голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відраховано зі штату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з посади судді ОСОБА_1 10.12.2024 року, через звільнення з посади судді.

Також вказаним наказом наказано:

1) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за невикористані дні:

- основної щорічної відпустки за період з 15 жовтня 2023 року по 14 жовтня 2024 року у кількості 22 календарні дні (за період з 01 січня 2024 року по 14 жовтня 2024 року - 22 календарні дні);

- основної щорічної відпустки за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року у кількості 7 календарних днів (за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року - 7 календарних днів);

- за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року у кількості 15 календарних днів (за період з 15 жовтня 2024 року по 10 грудня 2024 року -15 календарних днів), а всього 44 календарні дні;

2) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області виплатити судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за посадою судді.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/34107/24 гідно довідки №Б-с-11 від 03.01.2025 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року було виплачено: оклад судді 480 083,50 грн.; компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки 161 815,47 грн.; компенсацію за невикористані дні відпустки 186 424,92 грн.; доплата за вислугу років 349 918,83 грн.; допомогу на оздоровлення 75 672,00 грн. 10.12.2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видало ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-1578, в якій визначено, що станом на 06.12.2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 136 209,60 грн., у тому числі посадовий оклад 75 6672,00 грн.; доплата за вислугу років (80%) 60 537,60 грн. За період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно) Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду для визначення суми якої використовувалася величина під назвою розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Однак, як вказує позивач, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач-1 повинен був нарахувати відповідні виплати виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на встановленого на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Позивач вважаючи, що розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, що встановлений законом, звернулась до суду з позовною заявою.

За наслідками розгляду позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/34107/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , суддівської винагороди, доплат у відповідних відсотках за вислугу років згідно наказів голови суду, допомоги на оздоровлення за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно), обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування сум при проведенні з суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо видачі судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідки №Б-с-1578 від 10.12.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу обраховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., щомісячні надбавки за вислугу років у розмірі 70% від посадового окладу судді, допомоги на оздоровлення за період з 01.04.2024 року по 13.10.2024 року (включно), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду м, Дніпропетровська ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., щомісячні надбавки за вислугу років у розмірі 80 % від посадового окладу судці, за період з 14.10.2024 року по 10.12.2024 року (включно), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити остаточний розрахунок при звільненні із суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , виходячи з базового розміру посадового окладу судці 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, а саме у розмірі 3 028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3 028,00 гри.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 року по 10.12.2024 року (включно), а також для здійснення остаточного розрахунку при звільненні, виходячи із встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 року у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 в адміністративній справі № 160/34107/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в повернуто повернути скаржнику.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, рішення суду набрало законної сили 19.03.2025 року та 11.04.2025 року останній видано 5 виконавчих листів (щодо кожного відповідача (боржника) окремо). Рішення суду від 30.01.2025 року з боку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області в частині видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплат за вислугу обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн. виконано добровільно.

Так, 14.04.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів, при цьому надавши, зокрема, довідку-розрахунок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-438 від 21.03.2025 року, видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

З довідки-розрахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року убачається, що остання видана ОСОБА_1 судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у відставці. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ, при розрахунку суддівської винагороди територіальним управлінням, суддям які здійснювали правосуддя, застосовувався прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102,00 грн. На підставі частин 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадовий оклад судді становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме 3028 грн. 00 коп., з регіональним коефіцієнтом у розмірі 1,2 до базового розміру посадового окладу. Суддівська винагорода на 06.12.2024р., судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" складає 196 214,40 грн., у тому числі:

1. Посадовий оклад 109 008,00 грн.

2. Доплата за вислугу років (80%) 87 206,40 грн.

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (%) - 0,00 грн.

4. Доплата за науковий ступінь - грн.

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - грн.

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів - грн.

Заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З тексту згаданого рішення убачається наступне. Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву від 14.04.2025 № 6806 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), яка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено наступне. ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 11.12.2024. До заяви ОСОБА_1 надала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №Б-с-438 від 21.03.2025 станом на 06.12.2024, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 Про судоустрій і статус суддів (далі- Закон № 1402) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) (далі Порядок № 3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402 органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Статтею 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється в залежності від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Таким чином на даний час підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 045550027832 від 21.04.2025 (далі-рішення) про відмову у перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 щодо зміни окладу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» Рішення (далі-адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича (юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Позивач вважаючи рішення безпідставним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, звернулася до судузданим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.2ст.130 Конституції Українирозмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, регулюєтьсяЗаконом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року(даліЗакон України №1402-VIII).

Згідно ч.3ст. 142 Закону України №1402-VIIIщомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно дост. 4 Закону України №1402-VIIIсудоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

За ч.1ст. 135 Закону України №1402-VIIIвстановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2ст.135 Закону України №1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2)перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п.2 ч.3ст. 135 Закону України №1402-VIII).

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (п. 1 ч. 4ст. 135 Закону України №1402-VIII).

Аналіз вищезазначених приписівЗакону України №1402-VIIIсвідчить про те, що розмір посадового окладу судді, який є складовою частиною суддівської винагороди, безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №1928-IX,поряд із встановленням на 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., також був передбачений інший вид прожиткового мінімуму, а саме - для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1(далі - Порядок №3-1) передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертоїстатті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другоїстатті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України»органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Згідно пунктів 7, 8, 9 Порядку №3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Суд враховує, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожитковому мінімуму закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень врегульовано приписамиЗакону України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999 року(далі - Закон України №966-XIV).

Відповідно дост. 1 Закону України №966-XIVпрожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленогозакономпенсійного віку.

Згідност. 4 Закону України №966-XIVпрожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Тобто,Законом України №966-XIVзакріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Разом з тим, судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум визначається окремо, не відносяться. Крім того,Законом України №966-XIVне виокремлено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

У той же час, в противагустатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням станом на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, був зазначений окремий вид прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102,00 грн. При цьому зміни доЗакону України №1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також доЗакону України №966-XIVщодо зміни прожиткового мінімуму, не вносилися.

З вищезазначеного слідує висновок, що наразі відсутні встановленізакономпідстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Фактично наразіЗакон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»містить додаткове регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, зокрема правовідносин, відносно яких діють спеціальні норми. Водночас,Конституція Українине надаєЗакону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»вищої юридичної сили за інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання також звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, щоЗаконом України №1402-VIIIзакріплено той факт, що для визначення розміру суддівської винагороди має застосовуватися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, в даному випадкустаном на 1 січня 2024 року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн. на іншу розрахункову величину, якаЗаконом України №1402-VIIIне передбачена, а саме - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., свідчить про неправомірність дій відповідача.

Вищезазначена позиція суду корелюється із правовими висновками, сформованим Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 року по справі №240/44080/21, від 24.07.2023 року по справі №280/9563/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22 та від 12.06.2023 року по справі №400/4904/21.

За ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Водночас,Закони України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та«Про Державний бюджет України на 2025 рік»не може містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

З зазначених підстав суд вважає посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 нерелевантними щодо обставин даної справи.

При цьому, на думку суду, варто звернути увагу на правові висновки, які зазначені в окремій думці (спільній) суддів Великої Палати Верховного Суду Кривенди О.В., Банаська О.О., Власова Ю.Л. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24(провадження № 11-47апп25) за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду про визнання дій протиправними тазобов`язаннявчинити певні діїза касаційними скаргамиВерховного Суду, Вищого адміністративного суду України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року (суддя Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 року (судді Курко О. П., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.) у зазначеній справі, в якій зазначено про наступне.

«…Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIIІ) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIIІ, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону№ 1402-VIIІ.Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій у розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 цього Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі № 966-XIV.

За статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Варто зауважити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас законодавець починаючи з 2021 рокузаконами про бюджет на відповідні роки разом із встановленням прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб, ввів новий вид прожиткового мінімуму, а саме: «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Зокрема, у статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Слід наголосити, що зміни до Закону№ 1402-VIIІу частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві ОСОБА_1 , а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

На нашу думку, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIIІ,які мають пріоритет стосовно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп (II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali),«закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас зазначені бюджетні закони фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIIІ.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вважаємо, що Законом№ 1402-VIІIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу судді,застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 квітня 2006 року у справі «Зубко та інші проти України» зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Ураховуючи викладене вище, маємо констатувати, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом№ 1402-VІIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), не може вважатися правомірною. Тому не можемо погодитися з висновком Великої Палати і в цій частині.

На нашу думку, правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 щодо визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб для суддів є правильними і підстав для відступу від таких висновків не було.

Підсумовуючи, зазначаємо, що, на нашу думку, у Великої Палати не було підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позову…».

Тому, у даному випадку суд вважає, що у справі №240/9028/24 позивачсуддя Вищого адміністративного суду України у відставці, тому Велика Палата ВС зазначила, що для суддів ВССУ, ВГСУ, ВАСУ, які виявили бажання звільнитися у відставку, відповідні гарантії, визначені в пунктах 14- 3, 14-4 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, починають діяти саме з моменту прийняття Вищою радою правосуддя рішення про їх відставку, а не з моменту набрання чинностіЗаконом України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України».

Враховуючи вищевикладене, суд наголошує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024-2025 року на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривень)є неправомірною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII суддівськавинагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 рокудіє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

Тому, приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №Б-с-438 від 21.03.2025 року, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи вищенаведені обставини суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 196 214 грн. 40 коп. (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять грн. сорок коп.).

Та як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату з 01.05.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.), яка враховується при перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Нормами частини 2статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як узаконі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області о/р НОМЕР_1 від 21.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.05.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.) та суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і складає 196 214 грн. 40 коп. (сто дев`яносто шість тисяч двісті чотирнадцять грн. сорок коп.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату з 01.05.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-438 від 21.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.), яка враховується при перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник