Рішення № 127972555, 06.06.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/17488/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі позивач, ТзОВ "Оператор ГТС України") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України ( далі відповідач Держаудитслужба) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 11.06.2021 №182 "Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року" в частині п. 8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань) та додаток 1 до нього; зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 11.06.2021 прийнято наказ №182 "Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року" , пунктом 8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю було заплановано проведення ревізії фінансово господарської діяльності товариства.

Позивач не погоджується із даним наказом та вважає його протиправним. Вказує на те, що із Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами». Затвердженого Постановою КМ України №550 від 20.04.2006 (далі Порядок №550) випливає що ревізія фінансово господарської діяльності відповідачем може бути проведена у підконтрольній установі, яким ТзОВ «Оператор ГТС України» не є.

Звертають увагу на те, що у Держаудитслужби при винесенні спірного наказу та включення до плану перевірки були відсутні законодавчо визначені підстави. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Станом на 15.12.2022 день набрання чинності Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX), адміністративну справу №640/17488/21 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.

Згідно із частиною третьою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до статей 1, 2 розділу І Закону № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ (в редакції Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ від 16.07.2024 № 3863-IX) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Згідно із пунктом 10 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 (далі Порядок № 399), розподіл судових справ, які не розглянуті ОАСК та передані до КОАС, але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення судам (крім судових справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України) шляхом їх автоматичного розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.

Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку № 399 адміністративна справа №640/17488/21 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).

27.02.2025 справа №640/17488/21 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Денисюк Р.С.) для розгляду цієї справи.

За приписами частини другої статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що ТзОВ «Оператор ГТС України» включено до об`єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, 100% його статутного капіталу належить АТ «Магістральні газопроводи України» 100% акцій якого, зі свого боку належать державі та органом управління якого є Мінфін. Констатує, що в розумінні Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 6 січня 1993 року

№ 2939-XII (далі Закон № 2939-XII) позивач є підконтрольною установою. Вказують, що спірний наказ та п.8.1 Плану прийнятті у відповідності до норм чинного законодавства та є законними. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У додаткових поясненнях від 19.03.2025 позивач ще раз підтвердив свою правову позицію щодо незаконності винесеного наказу в частині затвердження п.8.1 Плану та просив позов задовольнити.

Відповідач у додаткових поясненнях від 20.03.2025 вказав на те, що спірний наказ в частині проведення ревізії позивача не був реалізованим та ревізія не проводилась, а відтак він вичерпав свою дію. У подальшому, згідно Планів на 4 квартал 2022 та 1 кварталу 2023 було проведено ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності товариства з 05.02.2019 по 31.12.2022 за наслідками якої складено акт ревізії від 09.08.2023 №000500-14/8911-2023. На даний час позивач в судовому порядку оскаржує пункти вимоги, яка винесена на підставі даного акту.

Вважають, що за таких обставин права позивача не є порушеними, а підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2021 Держаудитслужбою прийнято наказ №182 « Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року», яким затверджено проведення заходів фінансового контролю Державою аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань) (а.с.32).

Пунктом 8.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань), визначено проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Оператор ГТС» (перелік об`єктів у додатку). Підставою проведення визначено доручення Прем`єр міністра України від 16.12.2019 №43691/1-19. Строк проведення ревізії визначено липень вересень 2021 року (а.с.33-37).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 №2939-ХІІ Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 вказаного Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (зі змінами і доповненнями), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до частин 1-2 статті 2 Закону № 2939-XII ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Частиною 3 статті 2 даного Закону визначено, що Порядок проведення органом державного фінансового контролюдержавного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №550 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що він визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на

підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Згідно з п.2 даного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній

перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Абзацом 7 пункту 3 Порядку визначено, що планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані проведення заходів державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Як вбачається із п.1,2,5 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затверджених Постановою КМ України №955 від 08.08.2001 Порядком установлюється механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів

державного фінансового контролю.

Проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал.

Плани проведення заходів державного фінансового контролю включають питання, вирішення яких належить до компетенції органів державного фінансового контролю.

Відповідно достатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1статті 2 КАС Українивстановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1статті 4 КАС Українипозивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1статті 5 КАС Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Згідно із висновком, сформованим врішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення (подібний за змістом висновок висловлений, зокрема, Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18-а).

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.

Судом встановлено, що за клопотаннями позивача, Держаудитслужба по спірному наказу відтермінувала проведення ревізії у позивача, про що повідомила листом 01.07.2021 №000500-14/8272-20021. Підстава для відтермінування: введення карантину на території України спричиненого короновірусом.

У подальшому зважаючи на карантин, ревізії відповідно до Наказу №182 від 21.06.2021 та п.8.1. Плану позивача не відбулася, і фактично даний наказ реалізований не був та він вичерпав свою дію.

Така ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 05.02.2019 по 31.12.2022 була проведена лише в 2023 році, на виконання Планів проведення заходів державного фінансового контролю на 4 квартал 2022. 1 квартал 2023 року за результатами якої складено аудиторський звіт, акт ревізії та вимогу від 08.08.2023 №000500-14/8911-2023, яку позивач оскаржує в судовому порядку (а.с.171).

Із встановлених обставин вбачається, що хоч і спірне рішення відповідачем було винесене, однак воно не було реалізоване та в подальшому вичерпало свою дію, у зв`язку із включенням позивача до планів перевірки на інші періоди. Прийняття спірного наказу та п.8.1. Плану ніяким чином не порушило права та свободи чи інтересів позивача.

Суд констатує, що позивач не навів достатньо переконливих мотивів, що винесення відповідачем спірного наказу та п.8.1. Плану призвело до виникнення правових наслідків, які б свідчили про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом конкретно його інтересів.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того в контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьоюстатті 245 КАС Українипередбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта судможе зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні діїз метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спосіб, ним визначений, не призведе до відновлення його порушених прав позаяк на даний час спірний наказ вичерпав свою дію та не був реалізованим.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.С. Денисюк