Рішення № 127965982, 06.06.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1344/25

Провадження № 2/601/469/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Корфа П.К.

представника відповідача Тартак О.С.

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про виділ в натурі частки нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат КорфП.К., звернувся в суд з позовом до Кременецької міської ради про виділ в натурі частки нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка зареєстрована і проживає по АДРЕСА_1 , є власником 3/8 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (сарай, літня кухня, погріб, гараж) АДРЕСА_2 , що належали померлому ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 жовтня 2017 року Кременецькою державною нотаріальною конторою за №673, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 жовтня 2017 року на підставі Витягу за індексним номером 100091891, номер запису про право власності 22784481, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1376434661107, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №1090 серії НСМ254797, що посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Г.В. Михайловою; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 51263534, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1376434661107, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №1090, що посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Г.В. Михайловою.

Власником 5/8 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності якої було зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Л.Ф. Огненко 03.03.1971 Р№602, що підтверджується відповіддю Кременецького РК БТІ на наданий мною адвокатський запит №200 від 18.04.2025. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про зареєстрованих осіб в житловому будинку по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні, так як в Реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 станом на 24 квітня 2003 року.

Про спадкоємців після смерті ОСОБА_3 відомостей не має, отож, згідно п.24 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Тому вважає, що відповідачем по даній справі має виступати Кременецька міська рада (Код ЄДРПОУ: 04058338) як орган м/с за місцем відкриття спадщини. На даний час для забезпечення найкращих інтересів позивачки ОСОБА_1 є потреба у виділі в натурі її частки нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, тому позивачка змушена звернутися до суду.

Ухвалою суддіКременецького районногосуду Тернопільськоїобласті від06травня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року витребувано у Кременецькому РК БТІ інвентарну справу на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Корф П.К.. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд виділити позивачці в натурі із спільної часткової власності 3/8 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши спільну часткову власність.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, встановив наступні обставини справи.

Позивачка ОСОБА_1 є власником 3/8 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (сарай, літня кухня, погріб, гараж) АДРЕСА_2 , що належали померлому ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 жовтня 2017 року Кременецькою державною нотаріальною конторою за р.№673, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 жовтня 2017 року на підставі Витягу за індексним номером 100091891, номер запису про право власності 22784481, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1376434661107, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №1090, серії НСМ254797, що посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Г. В. Михайловою.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №341775578 право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 51263534, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1376434661107, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №1090, що посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Г.В. Михайловою, власник 3/8 частки будинку ОСОБА_1 ..

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть №111 від 24.04.2003, складеним Кременецьким відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується відповіддю №150/35.1.1 07.3 від 17.04.2025 Кременецького відділу ДРАЦС на наданий мною адвокатський запит.

Власником 5/8 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності якої було зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Л.Ф. Огненко 03.03.1971 Р№602, що підтверджується відповіддю Кременецького РК БТІ на наданий мною адвокатський запит №200 від 18.04.2025.

Відомості про зареєстрованих осіб в житловому будинку по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні, так як в Реєстрі територіальної громади відсутня інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 станом на 24 квітня 2003 року, що підтверджується відповіддю Кременецької міської ради на адвокатський запит №б/н від 16.04.2025.

Відтак, судом встановлено, що позивачка є співвласником 3/8 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і бажає виділити в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності.

За вказаних вище обставин до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Стаття41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогамичастини першоїстатті316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст прававласності полягаєу правіволодіння,користування тарозпорядження своїммайном (стаття317 ЦК України).

Згідно звимогами статті319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речейяк складовоїпоняття майна,зокрема нерухомих,відповідно доположень статті181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права таінші речовіправа нанерухомі речі,обтяження цихправ,їх виникнення,перехід іприпинення підлягаютьдержавній реєстрації(частинаперша статті182 ЦК України).

Згідно зістаттею328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів,які перебувають у власності, не встановлені судом.

У частинідругій статті372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Набуття прававласності наоб`єктинезавершеного будівництвавизначено устатті331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 712/1852/19).

Згідно зістаттею358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У частинахпершій,третій статті364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Тлумачення частинидругої статті367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 Верховний Суд України зробив висновок, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У частинітретій статті12,частинах першій,п`ятій,шостій статті81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістатями76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Учасник справирозпоряджається своїмиправами щодопредмета споруна власнийрозсуд (частинаперша,третя статті13 ЦПК України).

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 688/4007/19, від 20 липня 2022 року у справі № 450/2380/18, поділ жилого будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Водночас, суд звертає увагу, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів та досліджені у судовому засіданні письмові докази, беручи до уваги те, що позивачці ОСОБА_1 належить 3/8 частки житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому є технічна можливість виділити частку позивачки в натурі в окремий об`єкт, суд приходить до висновку, що права позивачки, як власника частки житлового будинку, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом виділення із спільної часткової власності 3/8 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та припинення права спільної часткової власності на нього.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на позивача у звязку з його заявою.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову .

Керуючись ст. ст. 2, 4 12, 13, 76-78, 81, 89, 258-268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності та виділити в натурі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3/8 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1376434661107.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 484,48 грн, сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.4345478373.1 від 03.05.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Кременецька міська рада, місцезнаходження: Шевченка 67, м. Кременець Тернопільської області. ЄДРПОУ 04058338.

Головуючий: Т. П. Клим