Рішення № 127964256, 09.06.2025, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/93/25

Провадження № 2/715/160/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

представники відповідачів Остапець О.М., Василик І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 жовтня 2016 року він був затриманий співробітниками СБУ на території Ярмолинецького району Хмельницької області у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №22016101110000026 за фактом фінансування тероризму за ст.258-5 КК України.

Посилається на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групою слідчих СВ ГУ СБУ України у м. Києві та Київської області, процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області. В подальшому, 13 червня 2017 року з кримінального провадження №22016101110000026 в окреме провадження за №22017101110000157 відносно позивача та інших осіб виділено матеріали за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, в межах якого 06 квітня 2018 року останньому було повідомлено про підозру, 17 липня 2018 року досудове слідство закінчено, а прокурор звернувся із обвинувальним актом до суду.

Вказує на те, що вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року позивача та інших обвинувачених було визнано невинуватими за ч.1 ст.204 КК України та виправдано за недоведеністю вини. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вказаний вище вирок залишено без змін.

Посилається на те, що він протягом 63 місяців 13 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через зруйновані життєві плани, оскільки в зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності він втратив коло друзів, які припинили із ним спілкування, не міг працевлаштуватись, через що не зміг підтримувати гідний рівень життя, відчував постійну тривогу та майбутнє. Враховуючи глибину моральних страждань, позивач визначив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди у 507 500 грн. Просив стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 507 500 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури.

Крім того, посилався на те, що внаслідок застосування до проведення огляду місця події вогнепальної зброї співробітниками СБУ, наступного вилучення слідчим і неналежного зберігання на штрафмайданчику був пошкоджений його транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, н/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Зазначає, що вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ внаслідок пошкоджень, згідно висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/123-23/1773-АВ від 09.03.2023 року становить 110100,33 гривень, а тому також просив стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку вказану суму в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Від Державної казначейської служби до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вказують, що позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважають, що позивач не довів тих обставин, що завдана моральна шкода стала наслідком наявності підстав, передбачених ст.ст.1, 2 Закону, адже позивачем лише перераховано обставини, у чому могла полягати моральна шкода, проте кожен зазначений у позовній заяві факт потребує окремого доказування. Доказів із приводу погіршення його стану здоров`я, ступені зниження престижу, ділової репутації, кількості часу та зусиль, необхідних для відновлення його попереднього стану - то таких позивач для суду не надав. Позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. З огляду на вищезазначене, сума шкоди в розмірі 507 500,0 грн. належним чином не підтверджена і виглядає як спроба позивача збагатитися за рахунок держави у такий непростий воєнний час. Також заперечували проти задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на її недоведеність, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від Київської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вказують, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході здійснення досудового розслідування, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо. Відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - відшкодування шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Сторона вважає, що належного обґрунтування заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також доказів на підтвердження вказаних обставин, не надано, через що просить у позові відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та справу просив розглядати у його відсутності.

Представник Київської обласної прокуратури Остапець О.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволені позову за безпідставністю та не доведеністю.

Представник Державної казначейської служби України Василик І.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволені позову за безпідставністю та не доведеністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали цивільної справи дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вороком Ярмолинецького районного суду від 16 липня 2021 року у кримінальному провадженні №22017101110000157, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю вини.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вирок Ярмолинецького районного суду від 16 липня 2021 року відносно, в тому числі, щодо ОСОБА_1 , залишений без змін.

Звертаючись до суду з цим позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, ОСОБА_1 вказує, що протягом 5 років 3 місяців 13 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через зруйновані життєві плани, оскільки в зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності він втратив коло друзів, які припинили із ним спілкування, не міг працевлаштуватись, через що не зміг підтримувати гідний рівень життя, відчував постійну тривогу за майбутнє, з огляду на що та враховуючи глибину моральних страждань, визначив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди у 507 500 грн. На думку суду, такі вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 2 статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди регулюється Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Пунктом 1 статті 2 вказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду. При чому, п.5 ст.3 Закону визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі, моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, суд виходить з того, що його початком є день повідомлення про підозру 06 квітня 2018 року, а завершенням день набрання виправдувальним вироком законної сили (після апеляційного перегляду) 20 січня 2022 року.

Таким чином, строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становить 45 місяців і 15 днів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на час розгляду справи установлено мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за період перебування під слідством і судом становить 364000 гривні 00 копійок (8 000,00 грн х 45 міс) + (8000,00 грн./30 днів) х 15 днів).

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 41 ЦПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Також, згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII боржником, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду у п. 43 постанови від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц зробила висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Крім того, в п. 44 вищезазначеної постанови Великої палати Верховного Суду зазначено, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Згідно з п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 910/23967/16 кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦКУ держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (п. 6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 по справі № 910/23967/16).

Зазначені висновки були враховані Касаційним цивільним судом в постанові від 10.11.2021 по справі № 346/5428/17 у якій зазначено, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем вірно пред`явлено позов до Держави Україна в особі її органів з проханням стягнути кошти з Держави Україна, тобто, проте кошти підлягають стягненню з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 по справі № 711/4624/21 при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача шкоди, зокрема вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, н/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 в сумі 110100,33 гривень, суд виходить із наступного.

Встановлено, що транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, н/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22017101110000157.

У наведених у статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) (ст. 3 Закону):

1. заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2. майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3. штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4. суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5. моральна шкода.

Разом з тим, в становлено, що вказаний транспортний засіб не був конфіскований або звернений в дохід держави судом, також він не був вилучений.

Згідно акту № 138 від 07.08.2019 року транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, н/з НОМЕР_1 був повернутий позивачу. При цьому у вказаному протоколі зазначено, що останній його отримав у технічному стані та укомплектованості, претензій по зберіганні він не має. При цьому слід зазначити, що пошкодження транспортного засобу, які були предметом експертного дослідження від 09.03.2023 року Хмельницького НДЕКЦ МВС України № ЕД-19/123-23/1773-АВ вже були наявні на вказаному ТЗ на момент передачі його на зберігання, що підтверджується вищевказаним актом огляду.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури в розмірі 364 000,00 грн. та стягнення цієї суми на його користь з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 19, 76-81, 259, 264-265, 273, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , 364 000 (триста шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: