Рішення № 127961720, 06.06.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2025м. СумиСправа № 920/606/25

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Управління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, 8А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 45068823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Норд-Сервіс-Суми (вул. Миколи Сумцова, буд. 22, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 41953378)

про стягнення 380653 грн 54 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, нарахованої у зв`язку з неповерненням позивачу об`єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення №ФМ-435 від 10.09.1997, що становить 380653,54 грн та судові витрати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено Договір оренди. Позивач передав у користування відповідачу майно, строк дії договору закінчився, але відповідач в добровільному порядку приміщення позивачу не передав. Тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ухвали від 06.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, які надсилалась на адресу реєстрації відповідачем не отримана та повернута на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НОРД-СЕРВІС» була укладена зміна № 6 до договору оренди нежитлового приміщення № ФМ-435 від 10.09.1997, де умови договору були викладені в новій редакції.

Згідно п. 9.1. договору строк дії цього договору встановлюється один рік з 11.11.2017 по 10.11.2018 включно.

Листом від 22.02.2018 № 2/01-18 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НОРД- СЕРВІС» повідомило про необхідність внесення змін в договір № ФМ-435 від 10.09.1997 у зв`язку з реорганізацією.

30.03.2018 була укладена зміна № 7 до договору оренди нежитлового приміщення ФМ-435 від 10.09.1997 щодо заміни Орендаря.

09.11.2018 була укладена зміна № 8 щодо продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення № ФМ-43 5 від 10.09.1997 з 11.11.2018 по 10.11.2019.

07.11.2019 відповідно до наказу № 06.01-10/240 «Про продовження терміну дії договору оренди» строк дії договору було продовжено на один рік (до 10.11.2020).

Листом від 25.08.2020 № 06.01-16/1971 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив Орендаря про не продовження строку дії договору оренди нерухомого майна № ФМ-435 від 10.09.1997.

Пунктом 5.2.10 зміни № 6 до договору оренди нежитлового приміщення № ФМ-43 5 від 10.09.1997 було передбачено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві об`єкт оренди у відповідності до розділу 3 цього Договору та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини Орендаря.

Пунктами 3.2 та 3.3. розділу 3 зміни № 6 до договору оренди нежитлового приміщення № ФМ-435 від 10.09.1997 було передбачено, що у разі припинення дії цього Договору Орендар зобов`язаний в триденний термін повернути Орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому, ніж він був одержаний, чи в інший термін, визначений за згодою Сторін, оформленій у письмовій формі. Об`єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі.

Підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Сумської міської ради від 03.11.2022 № 3173-МР «Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності» (зі змінами) утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення з департаменту забезпечення ресурсних платежів.

Управління комунального майна Сумської міської ради, відповідно до п. 1.6 та 1.10. розділу 1 Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 11.01.2023 № 3396-МР (зі змінами), здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі - майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, а також є правонаступником департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради по всіх майнових та немайнових правах та обов`язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11 розділу 1 цього Положення.

Підпунктом 1 пункту 1 рішення Сумської міської ради від 11.01.2023 № 3393-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 23 вересня 2020 року № 7378-МР «Про деякі питання оренди майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади» (зі змінами) орендодавцем майна комунальної власності Сумської міської територіальної громади є уповноважений орган Сумської міської ради - Управління комунального майна Сумської міської ради.

Отже, Управління комунального майна Сумської міської ради є належним Позивачем за цим позовом.

Позивач зазначає, що всупереч зазначеним вище умовам договору відповідач після припинення строку дії Договору, не повернув об`єкт оренди належним чином, а об`єкт оренди був повернутий Орендодавцю лише на підставі акту старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Сумах Східного МРУМЮ від 22.11.2024.

Враховуючи викладене, позивач нарахував неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна за загальний період з 01.03.2021 по 22.11.2024 в розмірі 380653 грн 54 коп.

Розрахунок суми боргу додано до позовної заяви (а.с. 22).

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини доведені позивачем перед судом належними та допустимими доказами, про які зазначено вище та є такими, що встановлені судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 9.10 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідного до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною 4 статті 231 вказаного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов`язання.

Як вже зазначалося, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.

Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України у сукупності з частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу).

Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Водночас умови договору можуть передбачати виникнення з договору різних зобов`язань з різними строками їх виконання, які не співпадають зі строком договору.

За договором оренди орендар може набувати право користування майном протягом певного строку та зобов`язаний періодично вносити орендні платежі в певні строки, а наприкінці строку, на який майно надане в користування, повернути майно.

До спливу строку, на який майно надано в користування, орендар правомірно користується майном, а відносини сторін регулюються регулятивними нормами (статтею 762 Цивільного кодексу України "Плата за користування майном") щодо такого користування. Водночас якщо протягом правомірного користування майном орендар не сплатив чергового орендного платежу, то поведінка орендаря щодо такої несплати є неправомірною, а відносини сторін в цьому випадку регулюються охоронними нормами (зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

У випадку якщо орендар прострочив виконання обов`язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів добровільного повернення орендованого майна позивачу після припинення дії договору оренди, суд доходить висновку про те, що відповідачем порушені права позивача, а позовні вимоги про стягнення 380653 грн 54 коп. неустойки є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5709 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Управління комунального майна Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Норд-Сервіс-Суми про стягнення 380653 грн 54 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Норд-Сервіс-Суми (вул. Миколи Сумцова, буд. 22, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 41953378) на користь Управління комунального майна Сумської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 8А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 45068823) 380653 грн 54 коп. неустойки, 5709 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Управлінню комунального майна Сумської міської ради наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 09.06.2025.

СуддяО.Ю. Резніченко