Рішення № 127961583, 06.06.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2025 Справа № 917/581/25

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою кредитної спілки «ЗАРАЗ» (код ЄДРПОУ: 37716197; місцезнаходження: 03039, місто Київ, вулиця Віктора Забіли, будинок 5 офіс 122)

до фізичної особи-підприємця Трофіменка Ігоря Юрійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 )

про стягнення 195000,00 грн.,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «ЗАРАЗ» звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Трофіменка Ігоря Юрійовича про стягнення здійсненої попередньої оплати непоставленого товару в розмірі 195 000 грн. 00 коп.

Ухвалою від 31.03.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/581/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Оскільки Відповідач не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", з метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи ухвала від 31.03.25 у справі скерована відповідачеві рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_1 (адреса, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Втім ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2025р. була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали від 31.03.2025р. (09.04.25).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Разом з тим, 26.05.25 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 27.05.25 суд постановив у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Трофіменка Ігоря Юрійовича про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін відмовити.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 27.05.2025 28.05.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходило.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/581/25.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В обгрунування позову позивач вказує на таке:

- 13.10.2023 року між кредитною спілкою «ЗАРАЗ» (Замовником за Договором, далі по тексту - Позивач) та фізичною особою-підприємцем Трофіменко Ігорем Юрійовичем (Постачальником за Договором, далі по тексту - Відповідач) усно укладено Договір поставки, згідно умов якого Відповідач зобов`язувався не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження 100 % вартості - здійснити поставку Товару, а саме: дві зарядні станції HOME CHARGE 2800 на загальну суму 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп., а Позивач зобов`язувався здійснити попередню оплату товару (100 % від загальної вартості) згідно Рахунку-фактури, отриманого від Відповідача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (далі по тексту - Договір).

- 13.10.2023 року Відповідачем Позивачу виставлено Рахунок-фактуру № 13/10 про оплату вартості зарядних станцій HOME CHARGE 2800 у кількості двох одиниць на загальну суму 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп.

- Відповідно до Платіжної інструкції № 364667 від 13.10.2023 року - Позивачем зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі, грошові кошти у сумі 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп. перераховано на банківський рахунок Відповідача, що визначений ним у Рахунку-фактурі № 13/10 від 13.10.2023 року.

- Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язань за Договором, оплачений товар Позивачу не поставлено.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в загальному розмірі 195 000,00 гривень.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При прийнятті рішення зі спору суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 13.10.2023 року Відповідачем Позивачу виставлено Рахунок-фактуру № 13/10 про оплату вартості зарядних станцій HOME CHARGE 2800 у кількості двох одиниць на загальну суму 195 000 грн. 00 коп., а відповідно до Платіжної інструкції № 364667 від 13.10.2023 року Позивачем грошові кошти у сумі 195 000 грн. 00 коп. перераховано на банківський рахунок Відповідача, що визначений ним у Рахунку-фактурі № 13/10 від 13.10.2023 року.

Вказані дії сторін свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Відтак, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Докази поставки відповідачем товару, що визначений у Рахунку-фактурі № 13/10 від 13.10.2023, матеріали справи не містять.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 689/24 від 04.12.2024 року, в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору, просив сплатити суму заборгованості за попередньою оплатою непоставленого товару. Претензія Позивача Відповідачем отримана 14.12.2024 року.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, оскільки позивач здійснив попередню оплату товару, натомість відповідач товару не передав, позивач вправі вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за неотриманий товар відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

Докази повернення відповідачем позивачу коштів у сумі 195 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Позивач ставить вимогу про стягнення 195 000,00 грн. попередньої оплати.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 195 000,00 грн попередньої оплати визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 3 028,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу суд виходив із наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: Витрати зі сплати судового збору 3 028,00 грн., Витрати на професійну правничу допомогу 26000,00 грн., Додаткова винагорода адвоката, за досягнутий адвокатом позитивний результат - 19 500,00 грн.

На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії Договору про надання правничої допомоги б/н від 28.11.2024р.; Рахунку-фактури № ДПД-281124/1 від 17.03.2024р.; Видаткового касового ордеру від 17.03.2024р.; Акту про надання професійної правничої (правової) допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 28.11.2024 р. від 17.03.2025р.; Ордер на надання правничої допомоги № 1149362 від 17.03.2025р.

Як вбачається зі місту зазначених доказів, Адвокат Огородник Костянтин Ярославович та Кредитна спілка «ЗАРАЗ» уклали договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від « 28» листопада 2024 року, згідно умов якого Адвокат зобов`язується на умовах і в порядку, що визначені Договором, надати Клієнту професійну правничу допомогу з, питань складання, всіх необхідних заяв, скарг, інших процесуальних дркуцентів та представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій без обмежень у повноваженнях, а також в інших органах та установах незалежно від форми власності, та підпорядкування, включаючи та органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, під час вжиття усіх необхідних заходів щодо стягнення заборгованості ФОП Трофіменко Ігоря Юрійовича (РНОЩІП: НОМЕР_1 ) «перед Клієнтом (надалі - Доручення), а Клієнт зобов`язується оплатити Адвокату гонорар згідно п. 2 цього Договору

17.03.25 сторони підписали Акт про надання Професійної правничої (правової) допомоги за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від « 28» листопада 2024 року, згідно якого сторони констатують, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв за Договором: Консультація з вивченням документів, Складання досудової претензії, Повторна консультація клієнта, узгодження правової позиції та способу захисту порушених прав, участь у суді першої інстанції (оформлення та подача позовної заяви, супроводження справи у суді .відповідної інстанції до її розгляду (відвідання судових засідань особисто чи дистанційно, отримання), отримання та надання Клієнту прийнятих судом процесуальних документів тощо.

Згідно Акту позивачу надано адвокатом послуги на загальну суму 23500,00 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 17.03.2024р. підтверджується факт сплати позивачем адвокату 23 500,00 грн.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/581/25, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, в силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг, в тому числі, не передбачає участь адвоката в судових засіданнях (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін), суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23 500,00 грн є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

При цьому, враховуючи критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу, є сума 15000,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Трофіменко Ігоря Юрійовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь кредитної спілки «ЗАРАЗ» (код ЄДРПОУ: 37716197; місцезнаходження: 03039, місто Київ, вулиця Віктора Забіли, будинок 5 офіс 122) 195 000,00 грн. заборгованості, 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.06.2025

Суддя Киричук О.А.