Рішення № 127956732, 09.06.2025, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/697/24

номер провадження 2/546/52/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретарів судового засідання Гудзенко С.В., Лещенко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Павлюка І.О. , відповідачки ОСОБА_3 , представниці відповідачки Хворост Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав

установив:

У липні 2024 року до суду звернувся позивач з вищезазначеним позовом. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що у зареєстрованому шлюбі сторони не перебували, однак вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Майже відразу дочка проживала з батьком, а мати дитини поїхала за кордон працювати. У подальшому відповідачка буквально покинула дочку та майже не з`являлася, зі слів ОСОБА_3 вона проживає за кордоном. Фінансово відповідачка взагалі не допомагає та самоусунулась від здійснення материнства, тобто вже протягом 9 років не сплачує аліменти та майже не бачить дитину. Спільна дитина зареєстрована та проживає разом з батьком в квартирі в м. Полтава, має окрему кімнату, яка обладнана всім необхідним. Вказана квартира на праві спільної сумісної власності належить позивачу та його батькові ОСОБА_5 . Тобто позивач забезпечений власним житлом, де проживає донька, яка має окрему кімнату, що обладнана ліжком, комп`ютером, шкільним приладдям, іграшками, одягом та всім необхідним. ОСОБА_3 матеріальну допомогу доньці не надає, але надавати може, оскільки є працездатною. З 2016 року ОСОБА_3 покинула доньку, постійно виїжджала за кордон, з дитиною не спілкується, участі у вихованні та утриманні не бере, не цікавиться станом здоров`я дитини, навчанням в школі та психологічним станом дитини.

Крім того, посилаючись на долучені до позову докази, позивач зазначає, що ОСОБА_3 : протягом останніх трьох років участі в лікуванні дитини не бере, станом здоров`я не цікавилася, на прийом до лікарів з дитиною не приходить; жодного разу не приводила доньку на заняття до дитячого клубу, заняттям не цікавилася. Директор школи, де навчається дитина, та класний керівник ОСОБА_4 своїми підписами в характеристиці підтверджують, що мама ОСОБА_4 жодного разу не відвідувала ліцей, абсолютно не приймає участі у шкільному житті та навчально - виховному процесі дитини; аліменти на дитину відповідачка не надавала з 2016 року, з дня народження дитини, та не сплачує кошти на утримання доньки до цього часу; виконавчий комітет Решетилівської міської ради як орган опіки та піклування, рішенням від 21.12.2021 вирішив визначити місце проживання дитини з батьком, якій тоді було 6 років, а мати дитини на відповідну комісію виконкому не з`являлася, заперечення не подавала, дане рішення в суді не оскаржувала, тобто як мати дитини проявила байдужість та незацікавленість до місця проживання своєї дитини; сусіди позивача підтверджують, що мати дитини протягом року взагалі не з`являлася.

З приводу бажання відповідачки у 2016 році виїхати за кордон позивач послався на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19, у якій зазначено, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України і може бути підставою для позбавлення батьківських прав щодо дитини.

Позивач вказує, що він має достатній дохід, щоб забезпечити доньку усім необхідним, працює у ФОП ОСОБА_7 у місті Полтава на посаді збиральника меблів, де позитивно характеризується.

Посилаючись на норми СК України, практику Верховного Суду, зокрема постанови від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19, рішення ЄСПЛ у справах «Хант проти України», «Савіни проти України», позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 29 липня 2024 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 26 серпня 2024 року. У зв`язку з відсутністю відомостей щодо отримання судової повістки відповідачкою, підготовче засідання було відкладене на 26 вересня 2024 року.

26 вересня 2024 року за клопотанням представниці відповідачки підготовче засідання було відкладене на 04 листопада 2024 року.

16 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хворост Д.М. Представниця відповідачки у відзиві зазначила, що відповідачка заперечує щодо позбавлення її батьківських прав та заперечує обставини, викладені у позовній заяві. Так, сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_4 . До 2019 року сторони проживали в квартирі, яка належить матері позивача в м. Полтава. ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, сім`я часто перебувала у скрутному матеріальному становищі. ОСОБА_3 почала шукати роботу в м. Полтава, працювала на різних роботах, однак грошей не вистачало, у зв`язку з чим у 2019 році виїхала за кордон працювати. Відповідачка працювала за кордоном по три місяці та поверталась на певний час в Україну, однак після чергового повернення в Україну мати позивача не впустила ОСОБА_3 у квартиру. Позивач з дитиною почали жити у його батьків, а відповідачці було заборонено проживати з ними, у зв`язку з чим вона повернулася за своїм зареєстрованим місцем проживання у своїх батьків. Грошей на утримання дитини не вистачало, тому вона пішла працювати, однак через низький рівень доходу вона продовжила працювати за кордоном. Дитина в цей час проживала з батьком. ОСОБА_3 кожні три місяці повертається з-за кордону та коли знаходиться в м. Полтава завжди спілкується зі своїми дітьми, у тому числі зі спільною з позивачем дитиною.

Щодо твердження позивача, що відповідачка не утримує дочку, представниця відповідачки у відзиві зазначила, що до 27 серпня 2019 року вся сім`я проживала разом, а після вказаної дати ОСОБА_3 їздила за кордон працювати, після чого зароблені кошти витрачалися на сім`ю (дітей). Після початку 2021 року, коли мати позивача перестала впускати відповідачку у квартиру, ОСОБА_3 продовжила утримувати дитину, а саме: надавала кошти готівкою на утримання дитини, дарувала подарунки, ювелірні прикраси, купувала одяг. Також відповідачка продовжила спілкуватися з дитиною, коли приїжджала до України. Позивач не звертався із заявою про стягнення аліментів до 23 квітня 2024 року, що свідчить про відсутність претензій у ОСОБА_1 щодо утримання дочки до вказаної дати.

Щодо тверджень позивача, що відповідачка не спілкується з дитиною, представниця відповідачки зазначила, що до початку 2021 року вони проживали разом. У подальшому вона працювала за кордоном та кожні три місяці поверталася додому, де вона з дочкою разом відпочивали, про що свідчать додані до відзиву докази. Крім того, на доданих світлинах видно, що дитині явно більше одного року, хоча позивач стверджує, що ОСОБА_3 покинула дитину у 2016 році, е спілкується з нею та не піклується про неї. Крім того, рішенням органу опіки та піклування від 21 грудня 2021 року місце проживання дитини визначено з батьком, тому логічним є ті факти, що саме ОСОБА_1 піклується про здоров`я дитини, перевіряє її домашні завдання, так як дистанційно відповідачка не може цього робити. Позивач постійно налаштовує дитину проти відповідачки та забороняє спілкуватися з матір`ю.

Також, представниця відповідачки зазначила, що ОСОБА_3 мала досвід приходити за місцем проживання дитини та навіть одного разу залишитись на ночівлю. Однак о сьомій ранку мати позивача розбудила відповідачку та вимагала негайно покинути квартиру, при цьому погрожуючи фізичною розправою. З тих пір ОСОБА_3 не зустрічається з дитиною за місцем її проживання, що пояснює той факт, що сусіди ніколи не бачили відповідачку. Однак останнім часом спілкування з дитиною стало напруженим, оскільки ОСОБА_4 вважає, що через активність відповідачки у даному судовому процесі позивача мобілізують. З наведеного відповідачка зробила висновок, що метою даного позову було саме бажання отримати право на відстрочку від призову.

Крім того, представниця відповідачки зазначила, що ОСОБА_3 була присутня на комісії, на якому вирішувалося питання щодо визначення місця проживання дитини, та просила, щоб дитина проживала з нею.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов`язки, представниця відповідачки зазначила, що вона не ухиляється від виконання своїх обов`язків, коли до медичного закладу водить лише один із батьків. Крім того, відповідачка бере відповідальність в інших аспектах догляду, а саме: годування, виховання, забезпечення комфортних умов для життя та навчання. Якщо дитина отримує належний догляд, емоційну підтримку та виховання з боку матері, тоді відсутні підстави стверджувати, що мати не виконує свої обов`язки лише через те, що не водить дитину на прийом до лікаря. Зокрема, коли родичі чи інші довірені особи допомагають у вихованні дитини - це є проявом спільної турботи, а не нехтуванням обов`язками.

Позбавлення матері батьківських прав, яке є крайнім заходом, повинно бути виправдане серйозними порушеннями, а не допомогою родичів у таких ситуаціях.

Посилаючись на вищезазначені обставини, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, представниця відповідачки просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн (т.1, а. с. 70 - 79).

04 листопада 2024 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті на 26 листопада 2024 року. За клопотанням представника позивача 26 листопада 2024 року судове засідання було відкладене на 17 грудня 2024 року.

Позиція учасників справи

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 суду повідомив, що з народження доньки вони всі проживали разом. А потім у 2019 році відповідачка вирішила поїхати за кордон на заробітки. Коли вона приїжджала, то брала ОСОБА_4 до себе в село, після чого дитина поверталася хворою. У 2021 році рішенням органу опіки та піклування було визначено місце проживання дитини з ним. Загалом, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив позов задовольнити. На запитання відповів, що не звертався до ОСОБА_3 з приводу надання нею якихось коштів. До дитини ОСОБА_3 за його місцем проживання приходила, але це було рідко. Між відповідачкою та його батьками були конфлікти.

Представник позивача Павлюк І.О. зазначив, що відповідачка майже не виконувала батьківських обов`язків. Причини виїзду за кордон є незрозумілими. Допомогу у вихованні та утриманні дитини надають батьки позивача. У свою чергу жодної допомоги від матері дитини з 2019 року не було. Тобто, фактично мати самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Крім того, відповідачка має заборгованість по сплаті аліментів. Відповідачка мала нечасті зустрічі з дитиною, однак ці побачення скоріше свідчать про бажання реалізувати права, однак не свідчать про виконання обов`язків. Тому позов просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 просила у задоволенні позову відмовити та суду повідомила, що у 2014 році вони познайомилися з позивачем та почали проживати у квартирі його батьків. У 2015 році народилася дочка ОСОБА_4 . До досягнення дитиною трьох років вона була з нею. У 2018 році вона вийшла на роботу, оскільки відповідач зловживав алкогольними напоями та по два тижні не ходив на роботу, тому батьки позивача надавали допомогу. У 2019 році вона виїхала на заробітки у Польщу, оскільки у неї є ще син та потрібно було виплачувати кредит. Дитина залишилася проживати з батьком. Коли поверталася, то давала дитині гроші. По телефону вона постійно цікавиться життям дитини, її навчанням. Однак у останній час ОСОБА_4 перестала відповідати на її дзвінки. На запитання представника позивача відповідачка повідомила, що більшість речей купляла мати позивача, а вона просто давала гроші, цінних подарунків вона не купувала.

Представниця відповідачки Хворост Д.М. , посилаючись на викладені у відзиві обставини, просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що заборгованість по аліментам не є підставою для позбавлення батьківських прав.

У судове засідання 17 грудня 2024 року не з`явився представник третьої особи, 28 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду та просять врахувати інтереси дитини (а.с. 109).

Судове засідання 17 грудня 2024 року було відкладено на 22 січня 2025 року для надання можливості стороні позивача, з якою проживає дитина, забезпечити її явку у судове засідання з метою її заслуховування щодо наявного між її батьками спору.

За клопотанням представника позивача судове засідання було відкладено у зв`язку з хворобою дитини на 24 лютого 2025 року.

За клопотанням представника позивача судове засідання, призначене на 26 березня 2025 року було відкладене на 12 травня 2025 року.

За клопотанням сторони позивача ухвалою суду від 12 травня 2025 року було доручено Виконавчому комітету Київської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, провести бесіду з дитиною - ОСОБА_4 в домашніх або інших комфортних для неї умовах з приводу з`ясування її думки щодо позбавлення її матері - ОСОБА_3 батьківських прав, розгляд справи було відкладено на 09 червня 2025 року.

У судове засідання 09 червня 2025 рокупозивач та його представник не з`явилися, до суду від представника позивача - адвоката Павлюка І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про відкладення справи судовий розгляд просив проводити за його відсутності.

Представниця відповідачки - адвокат Хворост Д.М. поклалася на розсуд суду.

Згідно положень частини 2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд звертає увагу, що за клопотанням представника позивача відкладалися судові засідання, які були призначені на 22.01.2025, 24.02.2025, 26.03.2025. Тому з урахуванням вищевикладеного, з метою недопущення затягування судового процесу та дотримання розумності строків розгляду справи (позов надійшов до суду 22.07.2024), ураховуючи, що учасники судового процесу, які не з`явилися у судове засідання повідомлені належним чином, у даній справі було заслухане вступне слово учасників справи, допитано свідків та досліджено письмові докази, подані сторонами, суд не вбачає підстав, передбачених статтею 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим клопотання представника позивача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає.

При цьому суд керується висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 січня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 21).

Згідно з копією довідки № 2554 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 20 вересня 2016 року КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» ПМР, позивач ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 21.12.2021 №380 було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 22).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 16 жовтня 1997 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 23).

22 червня 2024 року в м. Полтава було складено акт (т. 1, а. с. 12). Згідно з вказаним актом ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які проживають у першому під`їзді будинку АДРЕСА_2 , стверджують, що в кв. АДРЕСА_3 з часу заселення будинку проживає сім`я: ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 та вже кілька років з ними проживає дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Як сусіди вони знають цю сім`ю, а матір дитини ОСОБА_4 майже не знають та бачили її дуже рідко, а протягом останнього року - жодного разу (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_17 від 30.05.2024, останній працює у ФОП ОСОБА_7 на посаді збиральника меблів. За період з грудня 2023 року по квітень 2024 року йому нараховано заробітну плату у сумі 56500,00 грн, середньомісячна заробітна плата складає 11300,00 грн (т. 1, а. с. 17).

Згідно копії судового наказу від 25 квітня 2024 року, виданого Київським районним судом м. Полтави, з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 23 квітня 2024 року (т. 1, а. с. 18).

З копії довідки Комунального підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1 Полтавської міської ради» від 09.05.2024 №01-14/603/10 установлено, що зі слів дільничних медичних працівників на амбулаторні прийоми ОСОБА_4 з 2021 року з`являлася в супроводі батька або бабусі. Згоду на проведення профілактичних щеплень дитині надавала бабуся ОСОБА_18 . Мати, ОСОБА_3 на прийом до лікаря з 2021 року з дитиною не з`являлася, станом здоров`я не цікавилася (т. 1, а. с. 19).

Постановою начальника відділу Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошкалди С.В. від 04.06.2024 було відкрито виконавче провадження про стягнення із відповідачки ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітної плати, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 23.04.2024 (т. 1, а. с. 20).

Постановою начальника відділу Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошкалди С.В. від 21.06.2024 у даному виконавчому провадженні було внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження (т. 1, а. с. 15 - 16).

Також позивачем було надано інформацію про виконавче провадження про стягнення із відповідачки ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітної плати, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 23.04.2024 (т. 1, а. с. 27 - 29).

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениці 2 - Г класу Полтавського ліцею №13 «Успіх» Полтавської міської ради, за підписом директора ліцею Орловської Н. та класного керівника ОСОБА_19 , зокрема, зі сторони родини активно проявляють себе дідусь, бабуся й тато. Постійно приймають участь в житті класу та ліцею, відвідують всі заходи та батьківські збори. Мама жодного разу не відвідувала ліцей, абсолютно не приймає участі у шкільному житті та навчально виховному процесі дитини (т. 1, а. с. 24).

Згідно копії листа ФОП ОСОБА_20 від 25.06.2024 ОСОБА_4 протягом року відвідувала заняття у дитячому клубі «ІНФОРМАЦІЯ_5». Кожного заняття обов`язково її приводили або бабуся, або дідусь, або тато. Також після заняття вони її зустрічали. Кожного місяця, до 7 числа, хтось із них вчасно вносив оплату. У батьківському чаті підключені бабуся і тато. Жодного майстер класу не проходило без ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 25).

У свою чергу, на підтвердження своєї позиції стороною відповідачки були надані наступні докази.

Так, відповідно до копії листа виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 10.10.2024 №01-23/88 адвокату Хворост Д. ОСОБА_3 приймала участь у засіданні Комісії з питань захисту прав людини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради, яке відбулося 13.12.2021, надавала усні пояснення та зазначила, що має бажання, щоб молодша донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з нею (т. 1, а. с. 63). Дана обставина також підтверджується витягом з протоколу засіданні Комісії з питань захисту прав людини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради (т. 1, а. с. 64 - 65).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого начальником відділу Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кошкалдою С.В. 11.10.2024 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 з моменту відкриття виконавчого провадження становить 14143,63 грн (т. 1, а. с. 66).

Також стороною відповідача було надано копії фотознімків дитини ОСОБА_4 та спільного фотознімку дитини з відповідачкою ОСОБА_3 , датованого 24.05.2024 (а. с. 80).

Відповідно до копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон відповідачки ОСОБА_3 остання неодноразово залишала територію України у період з 2019 до 2024 років (т. 1, а. с. 82 - 83).

Згідно копії листа служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 10.10.2024 №01-18/314 громадянка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , але фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 . Комісією здійснено виїзд 08 жовтня 2024 року в с. Паненки та складено відповідний акт обстеження умов проживання. ОСОБА_3 вдома не було, за словами її матері ОСОБА_23 . ОСОБА_3 проживає та працює за кордоном в Республіці Польща, тому з`ясувати думку ОСОБА_3 щодо предмету позову немає можливості. ОСОБА_3 повністю утримує свого неповнолітнього сина ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який залишився проживати в Україні разом з дідом і бабою (т. 1, а. с. 118).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 08.10.2024 начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Гмирею Ю.А., головним спеціалістом служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Тесленко - Колісник А.В. та завідуючою відділенням соціальної роботи ЦНСП Буніною О.М. за наслідками проведення обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , будинок газифікований, електрофікований, санітарно - гігієнічні умови задовільні. В будинку проживає неповнолітній хлопець, для якого створені усі умови для повноцінного проживання та виховання. Зі слів матері ОСОБА_3 . ОСОБА_26 проживає та працює за кордоном в Республіці Польща (т. 1, а. с. 119).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Київського районного виконавчого комітету м. Полтави 14.10.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання у квартирі задовільні, у квартирі прибрано, наявні меблі, побутова техніка, продукти харчування. Дитина повідомила, що із матір`ю спілкується, бачиться коли вона приїздить із - за кордону. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови (т. 1, а. с. 121).

Згідно листа Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради начальнику служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради від 15.10.2024, акту оцінки потреб сім`ї від 14.10.2024 та висновку оцінки потреб сім`ї від 14.10.2024, 14 жовтня 2024 року працівниками Полтавського міського центру соціальних служб було здійснено відвідування родини батька ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявлено, що санітарно - гігієнічний стан помешкання є задовільним. Для дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , створені всі умови для повноцінного розвитку та виховання. Наявне окреме спальне місце, продукти харчування, місце для навчання, побутова техніка тощо. Зі слів батька, матір дитини участі у вихованні не бере, фінансово не допомагає, 4 роки він самостійно виховує ОСОБА_4 . Дитина повідомила членам комісії, що до мами відноситься добре, періодично вони спілкуються. Батько спроможний виконувати батьківські обов`язки з виховання та догляду неповнолітньої дитини (т. 1, а. с. 122, 123 - 125, 126).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 16.10.2024 було рекомендовано виконавчому комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, затвердити висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 127).

28 жовтня 2024 року до суду надійшов висновок виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 22 жовтня 2024 року № 324 щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , у якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , 2015 року народження. Як повідомила матір дитини, останній раз вона бачилася із донькою з 12.09.2024 по теперішній час. ОСОБА_3 їй телефонувала і ОСОБА_4 виходила до неї в місто разом з татом ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 , матір дитини участі у вихованні не бере, фінансово не допомагає, 4 роки він виховує дитину сам. Малолітня дитина повідомила, що до мами відноситься добре, із мамою спілкується, бачиться коли вона приїздить із - за кордону. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини від 16.10.2024, виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (т. 1, а. с. 109 - 112). До даного висновку також було долучено письмові пояснення ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 113- 115).

Також, у судовому засіданні 17 грудня 2024 року були допитані в якості свідків ОСОБА_27 , неповнолітній ОСОБА_25 та ОСОБА_18 .

Неповнолітній свідок ОСОБА_25 , який є сином відповідачки ОСОБА_3 , допитаний у присутності психолога ОСОБА_29 , суду повідомив, що відношення матері до нього та його сестри ОСОБА_4 гарне. Мама працює за кордоном, а коли приїжджає, то вони гуляють або разом із сестрою, або окремо. Востаннє вони були разом із ОСОБА_4 та мамою у ТРЦ «Київ» та у «Екваторі» у місті Полтава, це було приблизно взимку у 2024 році.

Свідок ОСОБА_27 суду повідомила, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вона знайома, їхні діти майже однолітки та дружили, а вони були сусідами приблизно з 2015 до 2017 року. ОСОБА_1 гарна людина, але він має проблеми з алкоголем та часто просив у них грошей. Із ОСОБА_3 вони разом водили дітей до басейну. Коли у них з`явилася ОСОБА_4 , то відносини стали складні. Коли ОСОБА_4 виповнилося більше 2-х років, то ОСОБА_3 почала їздити за кордон. На запитання представник позивача відповіла, що з ОСОБА_1 вона спілкувалася один раз. У гості до них заходила нечасто і не надовго.

Свідок ОСОБА_18 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , суду повідомила, що ОСОБА_3 вони з чоловіком зустріли з радістю. Син наполіг на тому, що сина ОСОБА_3 . ОСОБА_25 забрали жити до них. Її дочка, якій 14 років, проживала з дідом і бабою. У 2016 році народилася внучка ОСОБА_4 . Однак вони побачили, що ОСОБА_3 не здійснювала за нею належного догляду. ОСОБА_25 проживав з ними близько 2 років, коли ходив у перший та другий клас. У кінці другого класу син попросив її повернути ОСОБА_25 назад до батьків ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 поганої думки про неї. Крім того ОСОБА_25 «зв`язався» з поганою компанією. Вони попрохали бабу й діда забрати внука, бо до добра це не доведе. А ОСОБА_3 звинуватила її у тому, що вона вигнала дитину. Як народилася ОСОБА_4 , то вона перебувала на їх та сина утриманні. Крім того вони погасили заборгованість ОСОБА_3 за кредитом у сумі 22380,00 грн. Декілька разів ОСОБА_3 брала ОСОБА_4 у село, після чого у дитини або болів живіт, або були воші. А лікуванням дитини потім займалася вона. Житла у ОСОБА_3 немає, оскільки через кредити її виписали з будинку батьків. Тому комісії органу опіки та піклування вирішила дочку залишити з батьком. З приводу того, щоб ОСОБА_3 щось купувала дитині, то свідок пам`ятає тільки футболку. Грошей ні за садочок, ні за школу ОСОБА_3 не давала. На Новий рік ОСОБА_3 дала Каті 50 євро, але потім вона їх попросила назад. Колись ОСОБА_3 брала ОСОБА_4 з собою до подруги, де внаслідок непристойної поведінки малолітнього сина тієї подруги, вона змушена була водити ОСОБА_4 до психолога. На запитання представника позивача свідок зазначила, що після повернення ОСОБА_3 із-за кордону, куди вона їздила на заробітки, остання нічого не привозила дитині, хіба якусь шоколадку. Ніяких іграшок чи прикрас не дарувала ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_4 було 3 чи 4 роки, то мати водила дитину на танці. На запитання представниці відповідачки відповіла, що стосунків із позивачкою у неї немає ніяких, оскільки ОСОБА_3 погано до неї відноситься. За кордон ОСОБА_3 їздила, оскілки не вміє сидіти вдома. Проблем сина із алкоголем не заперечувала.

Свідок ОСОБА_5 , батько позивача, суду повідомив, що з початку знайомства його сина - ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у них були добрі стосунки. Потім у них народилася ОСОБА_4 . Через деякий час з ними почали жити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 ОСОБА_25 . Поки вона була у декретній відпустці, то сиділа вдома з дитиною, потім вона стала працювати реалізатором. ОСОБА_3 неодноразово брала у банках кредити, але віддавати було нічим. Через це її батьки виписали її з будинку. Щодо характеристики відповідачки як матері свідок зазначив, що дитина була часто не помита, у квартирі не прибрано. Матір`ю ОСОБА_3 була не досить гарною. Тому він та його дружина ОСОБА_18 почали робити їй зауваження, що викликало її незадоволення. З кінця 2019 року, коли він погасив заборгованість ОСОБА_3 , вона зібралася їхати за кордон на заробітки. Однак, що вона там заробляла вони не бачили. Один раз дала дитині 40 євро, але потім забрала їх назад, як знову їхала за кордон. Декілька разів ОСОБА_3 брала дитину у село до батьків, а повертала її хвору. У лютому 2025 року вона зустрічалася з ОСОБА_4 , забрала її до подруги та залишила там у кімнаті на декілька годин саму. Інколи брала дитину до ТРЦ, де ОСОБА_4 каталася на роликах, але це буває рідко, та й зроблено було лише для суду. Нещодавно також ОСОБА_3 дзвонила до ОСОБА_4 , але ОСОБА_4 не хоче з нею спілкуватися. Все матеріальне забезпечення дитини повністю покладене на них, ОСОБА_3 участі в утриманні дитини не приймає. Свідок зазначив, що ніякого позитиву від матері для доньки немає. Вони з дружиною уже старі, а якщо сина заберуть до Збройних Сил України, то хто залишиться з ОСОБА_4 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Посилання сторони позивача на те, що дитина, ОСОБА_4 з 2019 року проживає разом із батьком не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Суд не приймає посилання сторони позивача на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19 про те, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України, оскільки у цій справі судами було установлено, що після розлучення батьків відповідач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль та є громадянином вказаної держави. У той час як у даній справі судом установлено, що відповідачка ОСОБА_3 неодноразово залишала територію України у період з 2019 до 2024 років для роботи у Республіці Польща та постійно поверталася до України, при цьому громадянство не змінювала (а. с. 82 - 83).

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків судом установлено не було і позивачем не доведено. Судом ураховується і те, що під час засідання Комісії з питань захисту прав людини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради, яке відбулося 13.12.2021, ОСОБА_3 зазначала, що має бажання, щоб молодша донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з нею. Тобто, поведінка відповідачки підтверджує її бажання підтримувати зв`язки з дитиною та брати участь у її вихованні.

При цьому не було установлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Даного твердження не було спростовано і показаннями свідків, зокрема свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_5 , які підтверджують існування неприязних відносин між позивачем і його батьками, з одного боку, та відповідачкою - з другого. Однак такі показання у жодному разі не можуть однозначно свідчити про небажання ОСОБА_3 брати участь у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Судом ураховується і те, що відповідачка заперечувала вимоги позивача та зазначала, що цікавиться життям своєї доньки та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, що вказує на її зацікавленість у збереженні зв`язків зі своєю донькою. Крім того, ту обставину, що ОСОБА_3 відвідував доньку за її місцем проживання позивач не заперечував. До того ж, факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини і бажання брати участь у її вихованні.

Судом установлено існування неприязних відносин між сторонами. Однак особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення одного з них батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Таким чином суд вважає, що відповідачка ОСОБА_3 не є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідатиме інтересам малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Суд погоджується із висновком виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради,як органу опіки та піклування, про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та у повній мір відповідає інтересам дитини.

Окрім цього суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Тобто при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

На виконання ухвали суду від 12 травня 2025 року до суду від Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, надійшла заява, відповідно до якої 28.05.2025 в домашніх комфортних для дитини умовах психологом Полтавського міського центру соціальних служб та спеціалістом служби у справах дітей Київської районної в м. Полтаві ради була проведена бесіда з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та додано лист Полтавського міського центру соціальних служб (а. с. 247).

Відповідно до листа Полтавського міського центру соціальних служб №01.2-05/1281 від 29.05.2025 психологом Полтавського міського центру соціальних служб спільно зі спеціалістом служби у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради було здійснено відвідування родини ОСОБА_1 за адресою проживання. Під час візиту було проведено бесіду з ОСОБА_4 в комфортних для неї домашніх умовах, як у присутності членів родини, з якими дівчинка проживає, так і віч - на - віч. Під час спілкування дівчинка розповіла, що раніше ображалася на маму, яка не цікавиться її життям, а тепер їй «вже байдуже». Жінка іноді спілкується з донькою у телефонному режимі, однак ОСОБА_4 не цікаво з нею спілкуватися, в них немає спільних тем для обговорення. Зі слів дівчинки, вона дуже любить тата, дідуся та бабусю. Вона вважає бабусю своєю «першою мамою», а біологічну матір - ОСОБА_3 - «другою». Дівчинка озвучила, що не заперечує проти позбавлення рідної матері батьківських прав, але була б не проти з нею спілкуватися, «якщо вона виправиться» (а. с. 250).

З даного листа судом установлено, що дитина сторін - ОСОБА_4 не виказувала про своє бажання щодо позбавлення матері батьківських прав, а лише зазначила, що не заперечує проти цього. Суд відмічає, що за умови виправлення поведінки матері дитина не проти з нею спілкуватися.

До того ж озвучена думка дитини не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18.

Таким чином, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази в їх взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає понесені судові витрати на позивача.

Щодо судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу відповідачки слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження обставин понесення витрат на правничу допомогу позивачем було долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір №87 про надання правничої допомоги від 24 вересня 2024 року, копію квитанції від 26 вересня 2024 року про сплату ОСОБА_3 адвокату Хворост Д.М. гонорару в розмірі 18000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання - передачі наданої правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги №82 від 24.09.2024 (т. 1, а. с. а. с. 84 - 89, 207, 208).

Так, відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2024 року, укладеному між ОСОБА_3 та адвокатом Хворост Д.М. (далі - Договір), адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що порядок обчислення гонорару фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правової допомоги абро додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 3.3. Договору послуга, що надається адвокатом - юридичний супровід справи клієнта №546/697/24 в суді першої інстанції включає в себе надання правничої допомоги клієнту в його справі, консультування, підготовку та написання заяв/клопотань з процесуальних питань, заяв по суті, будь - яких інших клопотань та заяв, які адвокат вважає за необхідне подати по справі з метою отримання очікуваного результату, плата є фіксованою і становить 18000,00 грн.

Отже розмір винагороди та порядок її сплати за надання правової допомоги визначений у Договорі та додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Як зазначено у детальному описі робіт (наданих послуг) на підставі договору №87 від 24.09.2024, адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги за договором: юридичний супровід справи клієнта по справі №546/697/24 про позбавлення батьківських прав, що включає в себе: надання первинної усної консультації Клієнту, аналіз матеріалів позовної заяви, запропоновані стратегії захисту, роз`яснено право на відзив, ознайомлено клієнта з практикою Верховного Суду із спірних правовідносин; підготовка та написання відзиву на позовну заяву по справі №546/697/24; підготовка та написання клопотання про виклик свідків; підготовка і написання клопотання про продовження процесуальних строків від 08.10.2024. підготовка та написання клопотання про долучення доказів від 15.10.2024, підготовка та написання клопотання про розгляд справи без участі відповідача та закінчення підготовчого провадження від 04.11.2024; підготовка та написання клопотання про участь у справі в режимі ВКЗ 17.10.2024; підготовка та написання клопотання про відкладення розгляду справи від 25.09.2024; участь в судовому засіданні з метою представлення інтересів клієнта, що відбулося 17.12.2024 (тривалість 3 год. 22 хв.). Примітка - фіксована оплата згідно умов. Гонорар - 18000,00 грн т. 1, (а. с. 207).

Указані обставини також підтверджуються актом приймання - передавання правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги №87 від 24.09.2024 (т. 1, а. с. 208, 235).

Згідно копії квитанції від 26 вересня 2024 року ОСОБА_3 сплатила, а адвокат Хворост Д.М. одержала 18000,00 грн за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №87 від 24.09.2024 (т. 1, а. с. 84).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотань про зменшення суми судових витрат відповідачки на професійну правничу допомогу від позивача до суду не надходило.

Ураховуючи, що стороною відповідачки було підтверджено належними доказами понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, а стороною позивача не було заявлено будь - яких клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, та враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, вказані витрати відповідачки підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 11-13, 76-81, 83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Судові витрати позивача у справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_3 судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - Павлюк Ігор Олександрович , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представниця відповідачки - Хворост Дарія Михайлівна , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа - Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтава раді, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Решетилівська, 1/2, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 05384703.

Повне рішення складено 09 червня 2025 року.

Суддя Ю.В. Зіненко